Хіміотраси
Хіміотраси (англ. chemtrails) — конспірологічна ненаукова теорія про таємне розпорошення з пасажирських літаків певних хімічних речовин. Такі літаки начебто можна впізнати за незвичайними конденсаційним слідами.
Ні уряди, ні науковці не підтверджують фактів обприскування. Чи будуть дієві і в якій саме місцині речовини, що (можливо) розпорошені з висоти 9—11 кілометрів, — питання швидше риторичне.
Легенди[ред. | ред. код]
У той час як конденсаційні сліди зникають протягом декількох хвилин, хіміотраси розширюються, поки не перетворяться в перисті хмари. Іноді буває, що літаки влаштовують на небі цілу «мережу» — як правило, в ясний день.
Після прольоту літаків на землі нібито виявляють солі барію і алюмінію, полімерні волокна, торій, карбід кремнію або різні речовини органічного походження. У людей, що нібито потрапили під хіміотрасу, погіршується самопочуття.
Для чого ці речовини розпорошують — невідомо. У числі версій: контроль чисельності населення Землі, створення умов для роботи радарів, далекий радіозв'язок, випробування біологічної зброї. Деякі конспірологи пов'язують хіміотраси з хворобою Моргелонів або HAARP.
Передбачається, що розпилювачі заховані в туалетах літаків і заряджаються з асенізаційних машин — сторонні не будуть лізти в болото[1].
Генеза[ред. | ред. код]
Генеза хіміотрас знаходиться поки що на такому рівні суспільного усвідомлення, що потребує радше висування різних теорій, саме для стимуляції інтересу суспільства до цього явища, «розумних» та «наукових» пояснень якого може бути багато, та саме пояснювати науково хіміотраси слід на основі наявної фактичної інформації.
Теорія № 1. Властивості конденсаційного сліду залежать від температури, вологості і зсуву вітру, тому він дійсно може довго не зникати. У багатьох районах повітря забруднене промисловими викидами, і при певному напрямку вітру аерозоль з цих викидів дійсно може випасти на місто.
Літак не рухається «по рейках», і авіаційні траси являють собою не лінію, а коридор шириною близько 10 кілометрів — звідси паралельні сліди. А розпорошення з багатокілометрової висоти (стандартні висоти польоту дальньої авіації — 9—11 км) украй неефективне. Авіаційні траси в США здебільшого проходять уздовж паралелей і меридіанів, і якщо погодні умови заважають слідам швидко розсіюватися, на небі виникає сітка.
ВПС США запевняють, що єдиний літак з розпилювачем, що стоїть у них на озброєнні, — C-130 Hercules.[2]
 | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2011) |
Історія[ред. | ред. код]
У 1996 році у ВПС США публікують статтю «Weather as a Force Multiplier: Owning the Weather in 2025»[3], що пропонувала ідеї погодної зброї. Ця стаття і стала поштовхом до ідеї про хіміотраси.
У 2007 році місцеве телебачення штату Луїзіана повідомляє про картате небо і завищену концентрацію барію — 6,8 мільйонних частин (втричі вище ГДК). Згодом довелося взяти слова назад (концентрація виявилася в тисячу разів менше, 6,8 мільярдних частин) — тим не менше, «джин був випущений з пляшки».
Див. також[ред. | ред. код]
Зображення[ред. | ред. код]
- Деякі приклади хіміотрас на фотоблогах [Архівовано 21 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хіміотрасси «НовоРОСС.info — Інформаційний портал [недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2013. Процитовано 4 лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ AF2025 v3c15-1|Weather as a Force Multiplier: Owning…|(Ch 1). Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 4 лютого 2011.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||