Бермудський трикутник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приблизне розташування Бермудського трикутника

Берму́дський трику́тник — назва, що зазвичай вживається до території площею 4 тис. км² і утворює на карті трикутник з вершинами у Бермудських островах, Пуерто-Ріко і південній Флориді (США). Вважається, що в цих межах за незвичайних обставин зникли декілька суден та літаків. Ще одна зона на протилежному боці планети, «море диявола», поблизу Японії, має схожу репутацію.

Перші документальні повідомлення[ред.ред. код]

Корабель «Циклоп», який за розповідями зник у Бермудському трикутнику, був знайдений поблизу північноамериканських берегів.

Перше повідомлення про зникнення суден при загадкових обставинах належить Є. Джонсону, та опубліковано у 1950 році у статті для «Ассошіейтед прес» (англ. Associated Press). Джонсон, у своїй статті вказав на «загадкові зникнення суден, літаків і човнів у цьому регіоні», якому надав ім'я «море диявола». Повторне повідомлення у пресі, у журналі «Фейт» (англ. Fate), у 1952 році, у статті Джорджа Сенда також описує декілька «дивних морських зникнень». Назву «Бермудський трикутник» популяризував Вінсент Гладіс у своїй статті в 1964 році.

Популяризація у пресі[ред.ред. код]

Цей регіон став ще знаменитішим завдяки книзі Чарльза Берлиця «Бермудський трикутник», опублікованій у 1974 році. У цій книжці докладно викладені факти таємничих зникнень літаків і суден, випадок із зникненням групи з 5-ти літаків ВПС США. Книга стала бестселером і спричинила появу багатьох версій що тлумачили ці випадки, серед них — шторми, втручання іншопланетних сил, «короткочасна діра» у просторі, загублена цивілізація Атлантиди тощо.

Пояснення скептиків[ред.ред. код]

Скептики критикували книгу Берлиця та вказували на перебільшення і схильність до теорій змов у деяких описаних випадках. Вони, також, не вважають що у Бермудському трикутнику випадків зникнення транспортних засобів більше аніж у будь-якій іншій співмірній за розміром та інтенсивністю транспортних потоків території світу. Берегова охорона США (US Coast Guard) також дотримується такої думки.

Також, цікавою є опублікована у 1975 році книга Лоуренса Куше «Бермудський трикутник — таємниця відкрита». Автор проаналізував факти, вказані у книзі Берлиця, та прийшов до таких висновків:

  • Ця зона характеризується дуже інтенсивним рухом транспорту, та частка зникнень транспортних засобів не перевищує аналогічний показник для інших регіонів із схожими параметрами.
  • Бермудський трикутник знаходиться у зоні тропічних бур і випадки можуть пояснюватись саме цим. Він також вказував на випадок неточності у книзі Берлиця, наприклад коли той наводить повідомлення про зникле судно, однак насправді зникле судно повернулося в порт через кілька днів після повідомлення у пресі про його зникнення.
  • Обставини зникнення, які дійсно сталися у трикутнику, були часто описані у книжці неправильно: повідомлення «Транспорт, зниклий за тихої погоди», що іноді не відповідало справжній погоді на момент зникнення.

Гідрат метану[ред.ред. код]

Див. Метанові сипи

Існує думка, що численні родовища гідрату метану на континентальному шельфі можуть бути пов'язані зі зникненнями. У 1981 році американські геологи опубліковали результати досліджень родовища гідрату метану у регіоні Блейк Ридж, розташованому на південний схід від Флориди.

Періодичні викиди газу здатні утворювати бульбашки, розміром з судно, або зони з газованою водою зі щільністю, що не дозволяє утримувати судно на поверхні. Потоплення суден у цьому разі відбувається без будь-яких попередніх підозр. Метан може також «збивати» літаки. Повітря, змішане з ним, має меншу щільність, і у ньому літак швидко втрачає висоту, також в цьому випадку висотомір працює неточно. Окрім того, при достатній концентрації, гідрат метану також може заглушити працюючий двигун.

Велетенські хвилі[ред.ред. код]

Дослідження вказують, що високі хвилі, висотою до 30 метрів, можуть потопити навіть великі судна. Хоч такі хвилі є рідкістю, проте, в деяких місцях, місцеві течії можуть сприяти їх появі.

Північно-Атлантична аномалія[ред.ред. код]

Вважається, що Бермудський трикутник — це район високої електромагнітної активності, впливом якої пояснюють аномальну поведінку електрообладнання та компасів на суднах та літаках.

Література[ред.ред. код]

  1. (англ.) The Bermuda Triangle, Charles Berlitz. ISBN 0-385-04114-4
  2. (англ.) The Bermuda Triangle Mystery Solved (1975). Lawrence David Kusche. ISBN 0-87975-971-2
  3. (рос.) Лоуренс Д. Куше. Бермудский треугольник: мифы и реальность. — М.: Прогресс, 1978.

Джерела[ред.ред. код]