Ілюмінати

Ілюмінати (лат. іlluminati — «освічений», «просвітлений») — таємне товариство, засноване німецьким філософом та юристом канонічного права Адамом Вейсгауптом у місті Інгольштадт (нім. Ingolstadt) у Баварії в травні 1776-го року. Також відоме як «Товариство Баварських Ілюмінатів» та «Ілюмінати Вейсгаупта». У 1875-му році, в Баварії діяльність товариства заборонено.

Мета товариства ілюмінатів полягала в тому, щоби через освіту й моральне вдосконалення досягти панування людини над своїми пристрастями.

У конспірології — загальна назва реальних та фіктивних таємних товариств, котрі колись існували чи й існують зараз, які за свою мету ставлять світове панування, боротьбу з Церквою, тощо. Зазвичай застосування даного терміну передбачає наявність зловісної організації змовників, яка прагне керувати світовими справами таємно, змінивши суспільно-політичний лад на прямо протилежний.

Історія

У 1650 році в Римі група вчених, серед яких були математики, фізики й астрономи, повстали проти церковних догматів. Вони почали збиратися на таємні зібрання, де обговорювали методи протидії тому, що церква з її релігійними вченнями підриває авторитет науки і не дає громадськості знати правду. Ця група вчених називала себе «просвітленими» або «ілюмінатами» (лат. «ті, що несуть світло»). Церква жорстоко боролася з ілюмінатами, їх ловили, катували і страчували. Врешті-решт їм нічого не залишилось, окрім як тікати з Італії. Членів товариства ілюмінатів більшало з кожним роком. Пізніше вони приєднались до масонів, яких їм вдавалось нещадно використовувати у фінансовому плані. Спочатку в товаристві ілюмінатів були лише вчені, однак пізніше до нього приєднувались всі вигнанці католицької віри (євреї, містики, алхіміки, мусульмани і т. д.) Таким чином світлі помисли про торжество «великої науки» перетворились на війну з католицькою церквою. Існують припущення, що братство ілюмінатів існує до сьогоднішнього дня.

Товариство баварських ілюмінатів було засноване 1 травня 1776 року в Інгольштадтському університеті професором юриспруденції Адамом Вейсгауптом. Товариство можна охарактеризувати як радикальне відгалуження Просвітництва, яке набирало силу в цей період.

Адам Вейсгаупт

Засновник Ордену Вейсгаупт, як відомо, підтримував деїзм, і Орден під його керівництвом активно сприяв розповсюдженню і популяризації деїзму. Офіційною метою ілюмінатів було проголошено вдосконалення і облагородження людства. Вейсгаупт ствержував, що природна людина за своєю природою не є поганою. Поганою її робить оточення: релігія, держава, зовнішні впливи; природні права на рівність і свободу, дані кожному від народження, було відібрано. Таким чином, коли людину буде звільнено від тиску соціальних інститутів і вона почне керуватися у своєму житті винятково холодним розумом і знанням, проблеми моралі відпадуть самі собою. Для досягнення стану просвітленості Вейсгаупт пропонував використовувати будь-які методи, стверджуючи, що мета виправдовує засоби.

Рушійна ідея ілюмінатів цілком природно протиставляла їх владі і церкві. Не виключено, що створення організації ілюмінатів було частиною особистої боротьби вихованого у дитинстві єзуїтами Вейсгаупта проти церкви, глава якої, папа римський Климент XIV, у 1773 році своєю буллою розпустив Єзуїтський орден.

На початковому періоді свого існування товариство приваблювало нових членів з числа професорів Інгольштадтського університету. Досить швидко цей ресурс було вичерпано: в Орден вступили всі професори крім двох. Вейсгаупт переключається на зовнішні джерела. Тим не менше, Орден росте повільно.

У 1777 році Вейсгаупт вступив у Мюнхенську масонську ложу. Однак залучення до Ордену великої кількості масонів і бурхливий ріст стали можливими здебільшого завдяки діяльності барона Ксаверія фон Цвака. У 1782 році, в результаті Вільгельмсбадського конгресу, проведеного масонами з метою зближення позицій, багато лож, очевидно, потрапили під вплив ілюмінатів, забезпечивши додатковий притік кандидатів у члени Ордену.

Швидкий ріст привернув увагу влади і викликав підозри. До цього часу всередині Ордену сформувались певні протистояння між течіями, поглиблені особистою неприязню. Орден здригався від численних скандалів, викликаних адюльтерами, злодійством і обманами серед ілюмінатів. Сам Вейсгаупт мав зв'язок зі своєю двоюрідною сестрою, внаслідок якого вона завагітніла.

Значних зусиль Вейсгаупт змушений був докладати для підтримання свого авторитету і наведення порядку в Ордені, що розривався під натиском протиріч. У 1784 році конфлікт між Вейсгауптом і його правою рукою, бароном фон Кнігге, призвів до того, що фон Кнігге залишив Орден і за ним пішли деякі інші його члени.

Фон Кнігге був невдоволений статусом Вейсгаупта, який мав фактично необмежену владу. Треба сказати, що розквіт Ордену багато в чому відбувся саме завдяки організаторським здібностям фон Кнігге. Вейсгаупт, у свою чергу, був незадоволений щораз більшим захопленням фон Кнігге містикою і окультизмом.

Ті, хто пішов, порушили конспірацію і опублікували ряд памфлетів про ілюмінатів. Природно, що у Баварії, відомій у той період своїм релігійним та державним консерватизмом, одразу ж було прийнято жорсткі санкції. Після проведення ряду обшуків і вилучення зразків ідеологічної літератури, ілюмінати, як і таємні товариства взагалі, були заборонені спочатку владою, а згодом і церквою. Однак ілюмінати певний час ще продовжували своє існування, попри те, що у 1787 році вербування в Орден було оголошене злочином, що карався смертю. До сьогодні не існує переконливих доказів, що в той період Орден остаточно розпався, а не пішов глибше у підпілля.

Вейсгаупт до своєї смерті у 1830 році жив у вигнанні, весь час ведучи полеміку на захист ілюмінатів.

У 1896 році Орден було офіційно відроджено у Дрездені. Нині існує декілька організацій, які стверджують, що вони є духовними та ідейними послідовниками Вейсгаупта і баварських ілюмінатів. Діяльність баварських ілюмінатів знайшла також своє відображення у поп-культурі.

Організація

Ілюмінати дотримувались строгої конспірації у поєднанні з ієрархічною структурою. Це, а також багато інших традицій і ритуалів, вони перейняли у масонів. Ядром групи був Ареопаг з дванадцяти найбільш наближених до Вейсгаупта ілюмінатів. Число дванадцять не випадкове, оскільки члени цього внутрішнього кола були також відомими як апостоли.

Структура Ордену ілюмінатів включала в себе такі ступені ініціації:

лат. Areopagites

лат. Illuminatus dirigens

лат. Illuminatus major

лат. Illuminatus minor

лат. Insinuat

лат. Minervals

Ілюмінати не вели відкритого набору у свої ряди. Навпаки, Орден віддавав перевагу самому обирати і вербувати членів, часом досить довго нишком готуючи і оцінюючи лояльність кандидата. Процедура ініціації включала спеціальні ритуали, урочисті клятви і обрання псевдоніму, під яким ілюмінат буде відомим своїм товаришам. Сам Вейсгаупт був відомим як Спартак. Інші приклади псевдонімів: Філо, Сократ, Августус, Тіберій, Демокед.

Після ініціації новонавернений ілюмінат починав брати участь у гуртках, присвячених вивченню філософів Просвітництва. На даному етапі справжні цілі і методи Ордену не розкривались і продовжувалось вивчення ставлення новонаверненого до інститутів церкви і влади, його відданість ідеям Просвітництва. З кожним новим рівнем ініціації членові Ордену відкривалось все більше правди щодо істинних ідей і засобів Ордену. При цьому ілюмінати постійно стежили один за одним, намагаючись виявити можливих зрадників.

Орден Ілюмінатів мав представництва майже в усіх країнах Європи. Одначе, вірогідно, за чисельністю ніколи не перевищував двох тисяч осіб. Після вступу в Орден барона фон Кнігге у 1778 році стало можливим вербувати освічених людей вищих прошарків суспільства. До Ордену належали, наприклад, поет Гете, герцоги Веймарський і Готський, впливові представники духовенства.

Теорії змови

З баварськими ілюмінатами і таємними товариствами взагалі було пов'язано чимало теорій змов. Здебільшого серед мотивацій таємних товариств наводяться жага світового панування, тотального контролю над людськими, науковими та фінансовими ресурсами.

У 1797 році священик Огюстин де Барюель опублікував книгу «Мемуари з історії якобінства» (фр. Mémoires pour servir à l’Histoire du Jacobinisme), що описувала глобальну змову за участю численних таємних груп (контрольованих ілюмінатами), результатом якої стала Французька революція. Подальшою метою де Барюель припускав знищення християнства як такого. Серед причетних груп були названі Розенкрейцери, Тамплієри і Якобінці. Де Барюель охарактеризував Вейсгаупта як «огидний каприз природи» і всю відповідальність за діяльність таємних товариств поклав на нього.

Майже одночасно, але не залежно від нього, колишній шотландський масон і професор натур-філософії Единбурзького університету Джон Робінсон починає публікувати книгу «Докази таємної змови проти всіх релігій та урядів Європи» (англ. «Proofs of a Conspiracy Against all the Religions and Governments of Europe»). Прочитавши книгу де Барюеля, він починає цитувати її у своєму трактаті. Робінсон доводив існування змови з метою заміни усіх релігій гуманізмом і створення єдиного світового уряду.

Реверс державної печатки США

Прихильники теорії змови вказують також на причетність ілюмінатів до революції 1917 року в Росії. Вказують також на збіг дат широко відзначуваного свята Першотравня і дати заснування Ордену.

Існує також версія, що багато батьків-засновників США, будучи масонами, були також ілюмінатами. Зі зворотного боку державної печатки США є зображення недобудованої піраміди зі Всевидячим Оком, символом ілюмінатів, над нею. Піраміда оточена написами лат. Annuit Coeptis (він сприяв нашим починанням, або час початку) і Novus ordo seclorum (новий світовий порядок). Дата, що лежить в основі піраміди на Великій печатці Сполучених Штатів, написана римськими цифрами «MDCCLXXVI» — 1776 — рік прийняття Декларації Незалежності США. Аналогічне зображення є і на однодоларовій купюрі. Але, згідно з цією версією, увічнили 1 травня 1776 року — дату заснування товариства ілюмінатів. При цьому зазвичай забувають, що перший проект печатки було запропоновано ще 4 липня 1776 року одразу після проголошення незалежності від Англії 13 штатів. Малоймовірно, що всього за два місяці нова таємна організація встигла отримати настільки великий вплив на такій великій відстані.

Ілюмінати в художній літературі

У фантастичних повістях А.В.Чаянова «Незвичайні пригоди графа Бутурліна» (1924) і «Юлія, або Зустрічі під Новодівичим» (1928) ілюмінати описані як таємний орден, що діяв у царській Росії.

Цікавість щодо ілюмінатів активно проявлялась у 70-ті роки XX ст.. У ці роки написано знамениту трилогію Роберта Ши і Роберта-Антона Вілсона «Illuminatus!», а також різноманітні доповнення до неї, наприклад «Маски ілюмінатів».

На початку ХХІ століття нову хвилю цікавості до ілюмінатів виклакала книга-бестселлер «Янголи та Демони» американського письменника і журналіста Дена Брауна. За сюжетом книги товариство ілюмінатів планує підірвати державу Ватикан з допомогою потужної бомби з антиматерії. Однак розв'язка цього інтелектуального детектива дарує читачеві сюрприз.

Ілюмінати в медіапродукції (фільми та комп'ютерні ігри)

Організація ілюмінатів відіграє ключову роль у комп'ютерній грі Deus Ex та її продовженнях. Дія гри відбувається в середині ХХІ століття. У фільмі «Лара Крофт. Розкрадачка гробниць» (Lara Croft. Tomb Raider) присутнє таємне товариство ілюмінатів.

Після видання книги «Янголи та Демони» було створено LemonQuest гру-арканоїд для мобільних телефонів «Discovering Angels and Demons».

13 травня 2009 року на екрани вийшов фільм «Янголи та Демони» (режисер Рон Говард, студія Sony Pictures).

Бібліографія

• «Die Korrespondenz des Illuminatenordens». Bd. 1, 1776-81, Herausgegeben von Reinhard Markner, Monika Neugebauer-Wölk und Hermann Schüttler. — Tübingen, Max Niemeyer, 2005. — ISBN 3-484-10881-9

Див. також

• Теорія змови
• Деїзм
• Епоха Просвітництва
• Масони

Посилання

• Джон Робісон. «Докази таємної змови проти всіх релігій та урядів Європи» (англ.)
• Просвітництво, масони та ілюмінати (англ.)
• Орден Ілюмінатів (англ.)
• Конспірологія ілюмінатів (нім.)
• Іллюминаты (рос.)
• Терміни (рос.)
• Конспірація Illuminati (англ.)