Чистотіл звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чистотіл звичайний
Illustration Chelidonium majus0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Макові (Papaveraceae)
Рід: Чистотіл Chelidonium
Вид: Чистотіл звичайний
Біноміальна назва
Chelidonium majus
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 71251

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Gatunek trujący.svg Чистотіл звичайний або Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) — є єдиним видом монотипного роду Чистотіл з родини макових — Papaveraceae.

Місцеві назви — гладушник, прозорник, бородавник тощо.

Чистотіл в Греції одержав назву Хелідоніум Майус (Chelidonium majus), від слова «хелідон» (chelidon) — «ластівка»[1]. Існувало повір'я, ніби ластівки збирають сік чистотілу і летять з ним до сліпонароджених дітей для повернення їм зору[1].

Біологічний опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, ясно-зелені, зісподу сизуваті, непарно-перисторозсічені з 3-11 сидячими зарубчастими частками. Частки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйдеподібні, при основі часто збіжні. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові сидячі. Квітки (близько 20 мм у діаметрі) на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по 4-5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять із пазух верхівкових листків. Оцвітина подвійна. Чашолистків два. Вони голі або опушені, при розкриванні квітки обпадають. Пелюсток чотири (8-15 мм завдовжки) золотисто-жовтих, яйцеподібних. Тичинки численні з тонкими, а вгорі розширеними нитками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка нечіткодволопатева. Плід — прямостояча стручкоподібна коробочка (20-50 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки). Насіння численне, чорне, крапчасто-виїмчасте з білим губчастим придатком.

Екологія та поширення[ред.ред. код]

Росте чистотіл на смітниках і узліссях, в листяних, мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні — вересні.

Поширений на Поліссі, в Лісостепу, в Степу і в Карпатах. Заготовляти можна в Чернігівській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській і Донецькій областях.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, вітамінозна, інсектицидна, бактерицидна, отруйна і декоративна рослина.

Застосування чистотілу у медицині ґрунтується на його жовчогінних, антисептичних, сечогінних і фунгіцидних властивостях. У науковій медицині використовують траву й корені з кореневищами — Herba Chelidonii cum Radice.

Чистотіл звичайний

У соку чистотілу містяться такі алкалоїди: хелідонін, гомохелідонін, оксихелідонін, протопін, алокриптонін, берберин, спартеїн; органічні кислоти — яблучна, лимонна, хелідонова і хелідонінова; сліди ефірної олії, камеді та смоли. В траві чистотілу містяться також холін, метиламін, гістамін, тирамін, сапонін, флавони, вітамін С (до 180 мг%), каротин (до 10 мг%), мінеральні речовини — кремній, залізо, кальцій, магній, фосфор, сірка, хлор, алюміній і радіоактивний калій.

У народній медицині завдяки складному комплексу діючих речовин, що містяться в чистотілі, з давніх-давен він набув широкої популярності як ефективний засіб. Ним лікують хвороби шкіри (виводять бородавки, гострокінцеві кондиломи, мозолі, червоний вовчий лишай, коросту, екзему, псоріаз). Останнім часом чистотілом успішно лікують туберкульоз шкіри. Свіжим соком чистотілу лікують помутніння рогівки очей і плями на ній.

З найдавніших часів у народній медицині чистотіл застосовують при хворобах печінки (це зумовлено наявністю в траві берберину), жовчного міхура, для лікування жовчнокам'яної хвороби та водянки. Є вказівки про лікування чистотілом сказу, венеричних хвороб, катару шлунка і кишечника, пухлин молочної залози, подагри, ревматизму, геморою, грипу, коклюшу. Відвар трави використовують у народі при судомі та епілепсії, у ньому купають дітей, хворих нашкірними хворобами та золотухою. Рослина має бактерицидні властивості. Свіжий сік затримує ріст деяких патогенних грибів (наприклад з роду трихофітон).

У гомеопатії есенцією з свіжих коренів лікують хвороби печінки, нирок і легень.

У ветеринарії свіжою травою лікують овець при здутті шлунка. Соком чистотілу лікують бабезієльоз великої рогатої худоби. За ефективністю його сік рівноцінний хіміотерапевтичним препаратам, якими лікують це захворювання. Колись лікували коней відваром і порошком з кореня і трави чистотілу при хворобах печінки, селезінки і ясен (від цинги). Соком чистотілу видаляли у коней більма з очей. Чистотілом лікують коросту і рани у тварин. Крім того, чистотіл згубно діє на паразитів крові, які уражають еритроцити великої рогатої худоби. Але ветеринарів цікавить ця рослина не тільки як лікарська, але й як отруйна рослина. Бувають випадки смерті корів при отруєнні чистотілом, але це трапляється дуже рідко, бо через неприємний запах і смак тварини поїдають його неохоче. При вживанні великої кількості чистотілу ним отруюються також люди. Це проявляється в палінні у роті, з'явленні пухирів і виразок, блюванні, тривалих проносах, появі кривавої сечі.

Останнім часом чистотілом лікують парадонтоз (при змазуванні ясен настойкою зменшуються болі, свербіння, кровоточивість і прискорюється процес епітелізації слизової оболонки), також лікують папіломатоз гортані і ракові пухлини. Позитивною властивістю чистотілу як лікарської рослини є те, що він сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів у крові.

Порошок і настій трави чистотілу добре діє як інсектицид на блішок овочевих культур, попелиць, мідяницю та інших шкідників сільськогосподарських культур.

Сік чистотілу використовується у техніці для травлення і воронування металів. При домішуванні до кислоти порошку, виготовленого з висушених рослин чистотілу, роз'їдання металу затримується на 30 годин і замість газів з неприємним запахом виділяються гази, що приємно пахнуть. Чистотіл іноді вирощують у тінистих місцях парків. Виведена декоративна махрова форма його. Чистотіл: склад, лікувальні властивості. Лікування раку чистотілом. Народні рецепти з чистотілом: настойка і сік Крім захворювань, які викликаються впливом агресивного зовнішнього середовища, люди створюють собі безліч інших, мучаться, страждають і не можуть жити повноцінним життям. Однак природа пропонує нам багато способів, здатних зцілити будь-які захворювання - треба тільки наблизитися до неї, і згадати, що колись ми були єдиним цілим. Лікарські трави здатні запобігти і вилікувати такі захворювання, від лікування яких часом відмовляється офіційна медицина - іноді вона просто визнає, що безсила.

Одна з таких чудесних трав - чистотіл, нехитре рослина з різьбленими листочками і жовтими квітами, що росте майже всюди, як і інші дикі трави. Багато людей чули про його цілющі властивості, але точно не знають, що з ним потрібно робити і як його застосовувати. Ось про його лікувальну дію ми сьогодні й розповімо - дуже коротко, тому що народних рецептів із застосуванням чистотілу багато - з них можна скласти цілу збірку.


Лікування чистотілом

Чистотіл застосовують для лікування багатьох захворювань: порушень функції печінки, жовчного міхура, шлунка, кишечника, нирок; запалень носоглотки і ротової порожнини, сечовивідних шляхів; гіпертонії, алергії і навіть раку.
Найбільше людям, далеким від народної медицини, відомо про те, що чистотіл з успіхом застосовують в лікуванні шкірних хвороб і проблем: видаляють папіломи, бородавки, лікують екземи, прищі, грибкові захворювання, псоріаз і т.д.
Офіційна медицина давно оцінила дивовижні фармакологічні властивості цієї рослини, і використовує його для створення багатьох ефективних препаратів.

Склад чистотілу

Склад чистотілу не тільки багатий, але і складний: в ньому дуже багато (більше 20) алкалоїдів - речовин, яким хіміки дали складні наукові назви, але їх навряд чи можна запам'ятати звичайній людині.
Алкалоїди - це органічні сполуки рослинного походження, що містять азот, що відрізняються високою активністю і мають складну молекулярну структуру, але здатні вести себе як підстави - вступати в реакцію з кислотами, утворюючи воду і солі.
Нижче ми будемо говорити про фармакологічні властивості чистотілу, тому варто в загальних рисах зрозуміти, що за речовини - алкалоїди.
Крім алкалоїдів, у чистотілі є каротин, ефірна олія, вітаміни А і С, а також яблучна, лимонна, хелідоновая і янтарна кислоти. Особливі ролі грають флавоноїди і сапоніни, також володіють високою біологічною активністю.
Флавоноїди володіють протизапальними та противірусними властивостями, попереджають алергію і розвиток пухлин. Їх антиоксидантна активність вище, ніж у вітамінів Е і С, цинку і селену - елементів, визнаних найактивнішими захисниками клітин від окислення.
Сапоніни відрізняються сечогінним і відхаркувальною дією, а не так давно виявлено ще одне їх властивість - запобігати склероз.

Лікувальні властивості чистотілу: чим корисний чистотіл

Основні властивості чистотілу - протизапальні, спазмолітичні, жовчогінні і бактерицидні.
Найбільш активними речовинами чистотілу є саме алкалоїди. Хелидонин знімає болі і спазми гладкої мускулатури, заспокоює, нормалізує тиск і серцевий ритм; гомохелидонин, навпаки, має збудливу дію; протопин посилює тонус гладких м'язів; хелерітрін надає сильне місцеве подразнюючу дію.
Інші алкалоїди здатні покращувати нервово-м'язову провідність, проявляти антимікробну та протипухлинну активність.
Всі ці властивості дозволяють застосовувати чистотіл при захворюваннях шлунка, печінки, млявому кишечнику, застої жовчі, ревматизмі, подагрі, венеричних і грибкових захворюваннях. Очищенню організму чистотіл сприяє тільки на ранніх стадіях захворювань, тому краще використовувати його як профілактичний засіб.
Нервова система заспокоюється завдяки спазмолітичну і гіпотензивну дію чистотілу, тому він використовується в комплексному лікуванні неврозів і навіть для зниження судомної активності мозку, але в цих випадках не слід застосовувати його самостійно - краще звернутися за консультацією до фахівців.

Лікування раку чистотілом

Багато фахівців-гомеопати вважають, що чистотіл може зупинити розвиток ракових клітин, і навіть зруйнувати їх, а потім вивести залишки з організму - але тільки на ранніх стадіях захворювання. При метастазах чистотіл навряд чи допоможе, проте його все ж застосовують, намагаючись зупинити їх розростання.
Настій чистотілу для лікування раку внутрішніх органів готують просто: заливають у термосі окропом суху траву чистотілу (1 ст.л.), наполягають близько 1,5 години, проціджують і п'ють 3 рази на день, по 1-2 ст.л. за півгодини до їди. Цей же настій можна застосовувати при раку шкіри - місцево.
Для лікування раку шкіри також готують чістотеловую мазь, змішуючи сухий порошок трави з вазеліном і ланоліном. Чистотіл повинен становити 20% суміші, ланолін - 10%, а вазелін - 70%. Перемішати всі компоненти ретельно і змащувати уражені ділянки шкіри 2-3 рази на день. Цією ж маззю можна лікувати туберкульоз шкіри, мозолі, папіломи і кондиломи - генітальні бородавки, екземи, звичайні бородавки, псоріаз.
Для того, щоб зупинити розростання метастазів, застосовують настій чистотілу з календулою і кропивою. Трави беруть порівну, подрібнюють і змішують, а потім заварюють 1 ст.л. цього збору в термосі, заливши склянкою окропу. Настій приймають по ½ склянки на день - перед сніданком і вечерею.

Сік чистотілу: застосування та як приготувати

Свіжим соком чистотілу лікують захворювання носоглотки і ясен, гайморити, закопуючи сік піпеткою в ніс. Закапати треба спочатку пару крапель, і почекати кілька хвилин, поки припиниться легке пощипування. Потім закапати ще 1-2 краплі, і знову чекати. Таким чином в кожну ніздрю треба закапати по цілій піпетці. При закладеності носа такий спосіб дуже допомагає - дихати стає легше вже після першого закапування. Сік чистотілу п'ють при захворюваннях шлунка 3 рази на день, починаючи з 1 ч.л. - У перший день. У наступні дні продовжують приймати сік так само, але вже по 1 ст.л.
Сік чистотілу можна наносити на обличчя, як маску , на 15-20 хвилин. Спочатку може здатися, що хвороба прогресує, але вже після третьої процедури кількість прищів значно зменшиться.
Соком чистотілу можна лікувати безліч шкірних проблем. Це фурункули, абсцеси, екзема, герпес, грибкові захворювання шкіри і нігтів. Мазь і сік чистотілу наносять на шкіру при вовчаку і опіках, у тому числі сонячних, а при лупи втирають його настій у шкіру голови. Бородавки просто припікають свіжим соком, щоразу обережно зчищаючи утворюються скориночки для прискорення процесу.

Настоянка чистотілу: лікування та приготування

Можна пити і настій - він має болезаспокійливу, проносним і жовчогінну дію. Готують його так, як описано вище, або, заваривши окропом, нагрівають на водяній бані протягом 15 хвилин, остуджують 45 хвилин при кімнатній температурі, проціджують і приймають по 1 / 3 склянки за 15 хвилин до їжі, 2-3 рази на день, протягом 1-2 місяців. 
Для лікування бронхіту суміш деревію (1 ст.л.) і трави чистотілу (1 ч.л.) заварюють в термосі 0,5 л окропу, настоюють 2 години і п'ють 2-3 рази в день за півгодини до їди по ½ склянки - в гарячому вигляді. При псоріазі п'ють настій чистотілу з фіалкою триколірної. Трави (по 1,5 ст.л.) заварюють склянкою окропу, настоюють півгодини, проціджують і випивають настій протягом дня, невеликими порціями. Одночасно приймають ванни з відваром чистотілу.
При зовнішньому використанні чистотілу не потрібні пов'язки, оскільки шкіра прекрасно вбирає його сік. Крім того, сік сприяє утворенню тонкої плівки на шкірі - ця плівка захищає уражене місце від мікробів краще будь пов'язки, і її слід залишати на шкірі як можна довше.
Прищі і акне лікують водної настоянкою чистотілу. Суху траву чистотілу (1 ст.л.) заливають 1,5 склянками води, кип'ятять приблизно 5 хвилин, настоюють 6 годин, проціджують і використовують для примочок перед сном. Поліпшення помітно вже через тиждень такого лікування.
При деяких захворюваннях, зокрема, при онкології, рекомендують приймати спиртову настоянку чистотілу - її дію більш ефективно. Проте це дуже сильнодіючий засіб, тому починати варто з 5-10 крапель, збільшуючи дозу не більше ніж на 10 крапель на тиждень.
Проте, перш ніж почати приймати спиртовий настій, потрібно оцінити ступінь збитку і користі, які може принести цей засіб. Якщо користь дійсно перевищує можливу шкоду для організму, то в цьому випадку варто спробувати.
Приймати сік і настій чистотілу всередину можна не більше 3-4 місяців, інакше можливий дисбактеріоз. Якщо необхідно лікуватися довше, то потрібно робити перерву - 8-10 місяців, і повторювати курс. Необхідно пам'ятати, що цілющі властивості чистотілу не можуть замінити все необхідне лікування, тому краще використовувати його в комплексі з іншими засобами, пропонованими лікарями, гомеопатами і народною медициною. Тільки тоді можна чекати гарного результату.
До того ж багато людей, навіть ті, хто займається травами, схильні переоцінювати дію чистотілу. Використовуйте чистотіл разом з іншими травами, особливо при прийомі всередину. Оптимальні поєднання: чистотіл з полином, кмином або м'ятою. При складних захворюваннях обов'язково варто порадитися з лікарем - він зможе підказати, як ефективніше застосовувати препарати чистотілу.

Протипоказання для лікування чистотілом

Не забувайте, що чистотіл дуже отруйний - не даремно його не їсть жодна травоїдна тварина, і його передозування може призвести до важкого отруєння.
Вагітним жінкам і годуючим мамам не слід лікуватися чистотілом. Протипоказаний він при деяких неврологічних і серцевих захворюваннях, бронхіальній астмі та епілепсії.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Траву заготовляють під час цвітіння (травень — червень), зрізуючи рослини ножами, серпами або скошуючи косами без грубих нижніх частин, сушать швидко (протягом семи-восьми годин) при температурі близько 55 — 60°. При такому способі сушіння у траві зберігається до 96% алкалоїдів, 52 вітаміну С і до 66% провітаміну А. При відсутності сушарок її можна сушити на горищі під залізним дахом при температурі; 20-22°, розстеливши тонким щаром (3-5 см) на папері або тканині. Проте при такому способі сушіння вміст алкалоїдів, вітаміну С і провітаміну А зменшується. Суху траву пакують у мішки вагою 15 кг або в тюки 50 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях до трьох років. Кореневища з коренями заготовляють рано навесні, як тільки починає відростати надземна частина, або восени після її відмирання. Викопують коріння лопатами або копачками, струшують землю, секаторами обрізують надземну частину і зразу ж миють у холодній воді. 3ібрану сировину відправляють на завод у день заготівлі навалом на чистому брезенті.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми