Щербаков Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Сергійович Щербаков
Щербаков Олександр Сергійович.jpg
Народився 27 вересня (10 жовтня) 1901(1901-10-10)
Руза, Московська губернія, Російська імперія
Помер 12 травня 1945(1945-05-12) (43 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Кремлівська стіна
Національність росіянин
Діяльність політичний діяч
Посада - депутат Верховної Ради СРСР,
- 1-й секретар Сталінського обкому партії
- начальник Радінформбюро
- тощо
Звання Генерал-полковник Генерал-полковник
Партія ВКП(б)

Олександр Сергійович Щербаков (27 вересня (10 жовтня) 1901(19011010), Руза, Московська губернія, Російська імперія — 10 травня 1945, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний і державний діяч російського походження, генерал-полковник (1943).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 27 вересня 1901 в Рузі, Московська губернія.

Навчався в Комуністичному інституті імені Я. Свердлова. Закінчив Інститут червоної професури (1932).

З 1912 працював на заводі.

У 1918 вступив у РКП(б).

У 1932-1936 працював в апараті ЦК ВКП(б), «кадровий апаратник». З 1934 — перший секретар Спілки письменників СРСР.

У 1935-1936 рік  — завідувач відділом культурно-просвітницької роботи ЦК ВКП(б).

У 1936–1937 — другий секретар Ленінградського обкому ВКП(б).

У 1937-1938 — перший секретар Східно-Сибірського (Іркутського) обкому ВКП(б).

У 1938 призначений першим секретарем Сталінського (Донецького) обкому Компартії України.

Був керівником низки областей, брав участь у репресіях, очолював «трійки».

З 1937 — депутат Верховної Ради СРСР.

З 1938 — депутат Верхової Ради УРСР 1-го скликання; перший секретар Московського обласного і міського комітетів ВКП(б).

З 1939 — член ЦК ВКП(б).

З 4 травня 1941 — секретар ЦК ВКП(б). З 21 липня 1941 — кандидат в члени Політбюро ЦК КПРС.

З червня 1942 — начальник Головного політичного управління РСЧА.

У 1942–1943 — заступник наркома оборони СРСР, голова Ради військово-політичної пропаганди, начальник Радінформбюро.

У 1943–1945 завідував відділом міжнародної інформації ЦК ВКП(б).

10 травня 1945 помер від інфаркту в Москві. Похований у Некрополі Кремлівської стіни.

У 1952–1953 була сфабрикована так звана «справа лікарів», частина з них звинувачувалася, зокрема, в тому, що довели Щербакова до смерті неправильним лікуванням.

Родина[ред.ред. код]

Батько трьох синів: Олександра (1925- 2013) (льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу), Костянтина (радянський і російський журналіст і письменник) (нар. 1938) і Івана (нар. 1944) (науковець-фізик, директор інституту загальної фізики імені О. М. Прохорова).

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На честь Щербакова у 1946–1957 називалося місто Рибінськ, РРФСР, де він недовгий час працював (згодом носив також ім'я Андропова) і московська станція метро, з 1990 називається «Олексіївська».

У Москві планувалося відкрити пам'ятник Щербакову біля Стрітенських воріт, однак за Хрущова ці плани були скасовані, а згодом у 1975 на цьому місці встановлено пам'ятник Надії Крупській.

На честь Щербакова названий Центральний парк культури і відпочинку імені О. С. Щербакова в Донецьку[1], вулиці в Пермі, Свердловську, Санкт-Петербурзі, Липецьку, а також в Україні у місті Хмельницький в мікрорайоні Заріччя[2], Києві — вулиця Щербакова[3].

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори // Донеччина. — 2002. — 24 жовт.
  • Пупышев Н. А. С. Щербаков // Комиссары: Сб. — М.: Мол. гвардия, 1988. — С. 348–397.
  • Пупышев Н. В. В памяти и в сердце. — М.: Воениздат, 1986. — 279 с.
  • Пупышев Н. В. Из воспоминаний о А. С. Щербакове // Дружба народов. — 1985. — № 2. — С. 162–174.
  • Щербаков Александр Сергеевич // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1978. — Т. 29. — С. 535–536.
  • Щербаков Александр Сергеевич // Известия ЦК КПРС. — 1990. — № 7. — С. 133–143.
  • Щербаков Александр Сергеевич // Рад. ецикл. історії України. — К., 1972. — Т. 4. — С. 538–539.
  • Щербаков Александр Сергеевич: [Сов. гос. и парт. деятель, 1901–1945: Некролог] // Соц. Донбасс. — 1945. — 12 мая.
  • Щербаков Олександр Сергійович // УРЕ. — К., 1964. — Т. 16. — С. 405.
  • Щербаков Александр Сергеевич // УСЭ. — К., 1985. — Т. 12. — С. 389.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.

Література[ред.ред. код]

  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000.