Ляшко Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Павлович Ляшко
Ляшко Олександр Павлович.jpg
Народився 17 (30) грудня 1915(1915-12-30)
Родакове
Помер 9 жовтня 2002(2002-10-09) (86 років)
Київ

Олекса́ндр Па́влович Ляшко́ (*17 (30) грудня 1915(19151230), Родакове, Луганська область — †9 жовтня 2002) - голова Ради Міністрів УРСР (1972-1987), функціонер КПУ. Голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986. Автор трилогії спогадів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 грудня 1915 р. в родині робітника-залізничника на станції Родакове Луганської області. Після закінчення школи почав трудовий шлях учнем слюсаря-інструментальника в залізничному депо. Влітку 1931 р. вступив до автошляхового технікуму. У квітні 1935 р. закінчив технікум і почав працювати у великому автогосподарстві коксохімічного заводу: заступником начальника автобази, через рік — її начальником. Пізніше прийняв запрошення перейти до обласної школи автомеханіків, де працював викладачем, завучем.

Влітку 1937 р. вступив до Донецького індустріального інституту. Обрав фах інженера-металурга. Разом з однокурсниками влітку 1941 р. направлений курсантом до 2-го Харківського танкового училища. Після закінчення у 1942 р. училища одержав звання лейтенанта і був направлений на Горьковський автозавод, що перейшов тоді на випуск танків.

Взвод, яким командував О. Ляшко, одержав бойові машини і був перекинутий на Північно-Кавказький фронт. Після вдало організованого ремонту бойової техніки О. Ляшка повернули в училище, де він викладав до кінця війни.

меморіальна дошка на будівлі ДонНТУ

З 1945 р. працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Водночас без відриву від виробництва навчався в Донецькому індустріальному інституті. З 1947 р. — заступник начальника цеху, заступник директора, парторг ЦК ВКП(б) на заводі.

У 1952-54 рр. працював першим секретарем Краматорського міськкому компартії України. У 1954 р. — в Донецькому обкомі КПУ на посадах секретаря, другого секретаря і з 1960 р. — першого секретаря.

У 1963 р. запрошений до ЦК компартії України. До 1969 р. працював секретарем і другим секретарем ЦК. 20 червня 1969 р. О. Ляшка обрано головою Президії ВР УРСР. Цю посаду він обіймав протягом 1969-72 рр. З 9 червня 1972 р. — голова РМ УРСР.

У травні 1986 р. О. Ляшко очолив Республіканську урядову комісію з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У липні 1987 р. п'ята сесія ВР УРСР звільнила О. Ляшка від обов'язків голови РМ.

Був одружений на Давидовій Клавдії Андріївні, мав двох дітей — Ляшко Володимира Олександровича та Ляшко Ніну Олександрівну.

Автор трьох книг спогадів: «Путь выживания», «Путь в номенклатуру» (1997), «На ступенях власти» (2001).

Могила Олександра Ляшка

Помер 9 жовтня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, звання, пам'ять[ред.ред. код]

Визнанням заслуг О. Ляшка є указ Президента України від 29 грудня 2000 р. про нагородження його за значний особистий внесок у розвиток економіки, науки і культури України, багаторічну сумлінну працю орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

О. Ляшко — Герой Соціалістичної Праці (1985), має також ордени Леніна (1965, 1971, 1973, 1975, 1977, 1985), Трудового Червоного Прапора (1957, 1958), Вітчизняної війни I ступеня (1985), Богдана Хмельницького, «Прапора Угорської народної республіки у лавровому вінку» та 20 медалей.

Основні праці[ред.ред. код]

  • Ляшко А.П. Груз памяти: Трилогия: Воспоминания / А.П.Ляшко. — К.: Деловая Украина, 1997—2001.
    • Кн. 1: Путь выживания. — 1997. — 397 с.
    • Кн. 2: Путь в номенклатуру. — 1997. — 540 с.
    • Кн. 3, ч. 1: На ступенях власти. — 2001. — 389 с.
    • Кн. 3, ч. 2: На ступенях власти. — 2001. — 525 с.
  • Ляшко О. На головному напрямі / О. Ляшко. — К.: Політвидав УРСР, 1962. — 61 с.
  • Ляшко А.П. Украинская Советская Социалистическая Республика / А. П. Ляшко. — М.: Политиздат, 1972. — 127 с.

Література[ред.ред. код]

  • В масштабе эпохи: Современники об А. П. Ляшко / Сост. В. И. Ляшко. — К.: Іррідіум, 2003. — 237 с.
  • Вовенко В. Александр Ляшко: «Хочу увидеть свой народ счастливым» / В. Вовенко // Донбасс. — 2005. — 24 дек. — С. 5.
  • Ляшко Александр Павлович // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1974. — Т. 15. — С. 135.
  • Ляшко Александр Павлович: [Гос. и полит. деятель, 1915–2002: Некролог] // Веч. Донецк. — 2002. — 11 окт.; Донбасс. — 2002. — 11 окт.; Жизнь. — 2002. — 11 окт.
  • Ляшко Александр Павлович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98.
  • Ляшко Александр Павлович // Известия ЦК КПРС. — 1989. — № 2. — С. 80.
  • Ляшко Олександр Павлович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 48-49.
  • Ляшко Александр Павлович // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 211.
  • Памяти А. П. Ляшко: [Мемориал. доска на здании Ворошилов. района] // Первая линия. — 2003. — 27-30 нояб.
  • Пребывание в Донецкой области [Пред. Совета Министров УССР А. П. Ляшко] // Правда Украины. — 1987. — 3 апр.
  • Пребывание А. П. Ляшко в Донецкой области // Соц. Донбасс. — 1985. — 26 мая.
Попередник: Голови Ради Міністрів УРСР
червень 1972 — липень 1987
Наступник:

Масол Віталій Андрійович