Щука (комуна)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 28 березня 2013.
| Щука Ştiuca |
|
|---|---|
| Країна |  Румунія |
| Жудець |  Тіміш |
| Заснована | 1590 |
| Населені пункти | Драгомірешти, Олошаг, Щука, Згрібешти |
| Поштові індекси | 307400 |
| Телефонний код | +40-256, +40-356 |
| Координати | 45°34′17″ пн. ш. 21°58′53″ сх. д. / 45.57139° пн. ш. 21.98139° сх. д.Координати: 45°34′17″ пн. ш. 21°58′53″ сх. д. / 45.57139° пн. ш. 21.98139° сх. д. |
| Площа | 103,56 км² |
| Населення | 1840 - (2002) |
| Густота | 17,07 ос./км² |
| Влада | |
| Мер | Vasile Bejera [1] (2004) |
| Телефон | +40-256-335937 |
| Офіційна сторінка | |
Комуна Щука (рум. Comuna Ştiuca, нім. Ebendorf, угор. Csukás) — комуна в Румунії, у жудці Тіміш. Адміністративний центр — село Щука. До комуни належать 4 поселення: Щука (850 чол.), Драгомірешти (391), Олошаг (301) і Згрібешти (298).
Населення [ред.]
За даними перепису 2002 року, населення території, що підпорядкована комуні Щука, становило 1 838 особи[2]. Найбільшу частину населення комуни складали українці. Середній вік мешканців комуни - 28 років[3], чоловіків - 944, жінок - 896.
У населенні були присутні такі етнічні групи:
- українці — 1170 (730 з них в селі Щука[4], 368 в Драгомірешті[5]);
- румуни — 639;
- німці — 18;
- угорці — 6;
- чехи — 5.
Історія українського поселення [ред.]
- Перші українські сім'ї прийшли у Банат до Тіміського та Карашсеверінського повітів на початку 20 століття. Вони купили земельні ділянки та ліси, зокрема від угорських графів. Не потрібно забути, що в той час Мараморощина і Банатський регіон знаходилися під адміністрацією Австро-угорської імперії. Перші утворені села виключно з українським населенням у повіті Тіміш були Крічова, Мала Черешня, Анталка і Гусарка, а у селі Джора поселилися майже 10 сімей поряд з румунським населенням. У Карашсеверінському повіті українці створили села Копешель, Зоріле й Корнуцеле. Вони прибули із Закарпаття та Галичини, зокрема із районів Хуст, Мукачево і Міжгір'я. Після закінчення Другої світової війни та після аграрної реформи 1945 року, багато українських родин зокрема з Копешель, Зоріле та Корнуцеле і Нова Черешня одержали земельні ділянки у селах Малий Бечкерек, Джелу і Варіаш.
- Друга і третя хвиля українського населення, яке прибуло до банатського регіону відбулась після Першої і відповідно Другої світових війн. Йде мова про біженців, які врятувалися від радянської влади. Вони оселилися, зокрема у містах та були асимільовані румунами.
- Четверта хвиля імміграції мала місце після 1960 років, українці приїхали з Буковини та Мараморощини. Першими українськими поселенцями Щуки в 1966-му році були Beuca Mihai, Anisoreac Ioan та Miculaicsuk Luca[6]. Буковинці оселилися у містах, працюючи у промисловості та будівництві, а мараморошці у селах покинутих німцями, які емігрували до Німеччини або навіть у румунських селах, населення яких переїхало жити у містах. Це переселенці з марамороських сіл Бистий, Вишавська Долина, Луг над Тисою, Русково, Красний, Ремети, Вишня Рівня, Кривий.
Таким чином, переважна більшість українців живе у селах як: Щука, Малі Ремети, Готлоб, Драгомірешть, Малий Копешель, Сока та інші.
Посилання [ред.]
|
||||||||||||||||
