Банат
Ба́нат — історичний край між Дунаєм, Нижньою Тисою, р. Мурош і Трансільванськими Альпами[1].
Як феодальне володіння Банат виник у 10-11 ст. З 12 ст. входив до складу Угорщини. В середині 16 — на початку 18 ст. знаходився у складі Османської імперії. За Пожаревацьким мирним договором 1718 р. перейшов під владу Австрії. За Тріанонським мирним договором 1920 р. був розділений між Югославією (близько 1/3 території — автономний край Воєводина, що складається з трьох історичних областей: Банат, Бачка та Срем) — західна частина Банату і Румунією (2/3) — східна частина Банату[2]. У 1960-68 — адміністративна одиниця в Румунії. Нині на території Банату утворені жудці Арад, Караш-Северин, Тіміш. Крім того, невелика частина на півночі історичного Банату належить Угорщині[3].
Історія українського поселення [ред.]
Свого часу на території сучасної румунської частини Банату оселились нащадки запорозьких козаків.
- Перші українські сім'ї прийшли у Банат до Тіміського та Карашсеверінського повітів на початку 20 століття. Вони купили земельні ділянки та ліси, зокрема від угорських графів. Не потрібно забути, що в той час Мараморощина і Банатський регіон знаходилися під адміністрацією Австро-угорської імперії. Перші утворені села виключно з українським населенням у повіті Тіміш були Крічова, Мала Черешня, Анталка і Гусарка, а у селі Джора поселилися майже 10 сімей поряд з румунським населенням. У Карашсеверінському повіті українці створили села Копешель, Зоріле й Корнуцеле. Вони прибули із Закарпаття та Галичини, зокрема із районів Хуст, Мукачево і Міжгір'я. Після закінчення Другої світової війни та після аграрної реформи 1945 року, багато українських родин зокрема з Копешель, Зоріле та Корнуцеле і Нова Черешня одержали земельні ділянки у селах Малий Бечкерек, Джелу і Варіаш.
- Друга і третя хвиля українського населення, яке прибуло до банатського регіону відбулась після Першої і відповідно Другої світових війн. Йде мова про біженців, які врятувалися від радянської влади. Вони оселилися, зокрема у містах та були асимільовані румунами.
- Четверта хвиля імміграції мала місце після 1960 років, українці приїхали з Буковини та Мараморощини. Першими українськими поселенцями Штюки в 1966-му році були Beuca Mihai, Anisoreac Ioan та Miculaicsuk Luca[4]. Буковинці оселилися у містах, працюючи у промисловості та будівництві, а мараморошці у селах покинутих німцями, які емігрували до Німеччини або навіть у румунських селах, населення яких переїхало жити у міста. Це переселенці з марамороських сіл Бистий, Вишавська Долина, Луг над Тисою, Русково, Красний, Ремети, Вишня Рівня, Кривий.
Таким чином, переважна більшість українців живе у селах як: Щука, Малі Ремети, Готтлоб, Драгомірешть, Малий Копешель, Сока та інші.
Див. також [ред.]
- 21663 Банат — астероїд, названий на честь території[5].
Примітки [ред.]
|
|||||||
