Ґідо Вестервелле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґідо Вестервелле
нім. Guido Westerwelle
Ґідо Вестервелленім. Guido Westerwelle
Ґідо Вестервелле, 2009 рік

Час на посаді:
28 жовтня 2009 — 17 грудня 2013
Президент   Хорст Келер
Крістіан Вульф
Йоахим Гаук
Прем'єр-міністр   Ангела Меркель
Попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Наступник Франк-Вальтер Штайнмаєр

Час на посаді:
28 жовтня 2009 — 16 травня 2011
Президент Горст Кьолер
Крістіан Вульф
Прем'єр-міністр   Ангела Меркель
Попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Наступник Філіпп Реслер

Народився 27 грудня 1961(1961-12-27) (52 роки)
Бад-Гоннеф
Flag of North Rhine-Westphalia.svg Північний Рейн-Вестфалія
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німець
Політична партія Вільна демократична партія
Чоловік Міхаель Мронц
(нім. Michael Mronz)
Професія політик

Ґідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle) — німецький політик. 15-й віце-канцлер ФРН, а також міністр закордонних справ, при очільниці уряду канцлері Ангелі Меркель. З 2001 по 2011 рік — голова Вільної демократичної партії.

Відкритий гей, одружений з Міхаелем Мронцем.

Біографія[ред.ред. код]

Становлення[ред.ред. код]

Народився 27 грудня 1961 року в курортному містечку Бад-Гоннеф, що в районі Рейн-Зіґ, поблизу Бонна в землі Північний Рейн-Вестфалія.
В 1980 році закінчив гімназію і поступив до Боннського університету закінчив його — в 1987 році. Після першого (1987) та другого (1991) державного іспиту з права, в 1991-му став практикуючим адвокатом в Бонні.
В 1994 отримав докторський ступінь з права в Хагенському університеті єдиному заочному університеті Німеччини.

Вільна демократична партія[ред.ред. код]

Ще в 1980-му Ґідо став членом Вільної Демократичної Партії. Один із спів-засновників її молодіжного крила — Юні Ліберали, яке і очолював впродовж 5 років з 1983 — по 1988.

У 1988 став членом виконавчої ради партії. У 1994 став генеральним секретарем ВДП, на цій посаді був провідним розробником нової програми вільних демократів.[1]

У 1996 обраний депутатом 13-го бундестагу[1] по квоті, що звільнилася внаслідок переходу Хайнца Ланфермана нім. Heinz Lanfermann на посаду міністра юстиції. А в 1998 році Вестервелле був повторно обраний уже на загальних виборах до 14-го бундестагу (1998-2002) в переліку 43 депутатів від ВДП.

Лідер ВДП[ред.ред. код]

GuidoWesterwelle CRW1782.jpg

В 2001 очолив партію вільних демократів, замінивши на цій посаді Вольфганга Ґерхарда, який полишив за собою керування фракцією в парламенті.

На парламентських виборах 2002 зміг незначно підняти рейтинг партії з 6,8% до 7,4% голосів і збільшити кількість місць з 43 до 47. Кампанія запам'яталася екстравагантними методами. Ґідо Вестервелле роз'їжджав в Гідо-мобілі, [1] носив взуття з написом 18 (символізувало 18 передвиборних пунктів партії), взяв участь у реаліті-шоу «Великий Брат». Попри це в 2003 його переобирають головою партії.

Наступні виборчі кампанії проводилися без ексцентризму. На дострокових федеральних виборах, ініційованих 2005-го Шрьодером, партія Ґідо здобула 9,8%. Оскільки обидві провідні партії вирішили сформувати мега-коаліцію, Вестервелле відкинув пропозицію Ґергарда Шредера і перейшов в опозицію [1], закинувши великій коаліції СДПН та ХДС/ХСС зраду інтересів їхніх виборців, та назвав саму коаліцію «історичною помилкою». [2] З 2006 року замістив Вольфганга Ґерхарда і в парламенті, очоливши фракцію лібералів.[1]

На чергових парламентських виборах 27 вересня 2009, Вільна демократична партія отримала рекордні в своїй історії 14,6% голосів і 93 місця в бундестазі. Сумарно в коаліції з ХДС/ХСС здобуто 48% голосів проголосувавших — 332 мандати з 622 місць.

По традиції представнику молодшої партії-партнера коаліції віддається посада віце-канцлера та міністра МЗС.[1] З 28 вересня 2009 по закінченню коаліційних перемовин по формуванню уряду. Ґідо Вестервелле став віце-канцлером і міністром закордонних справ Німеччини в уряді канцлера Ангели Меркель. З якою заприятелював ще наприкінці 90-х, ведучи спільну роботу в опозиції до тодішнього канцлера Ґергарда Шредера.[3]

Камінг-аут та особисте життя[ред.ред. код]

Вестервелле зі своїм партнером Міхаелем Мронцом. (2009)

Ґідо Вестервелле не робив жодних публічних заяв щодо своєї орієнтації. Він просто прийшов на 50-річний ювілей Ангели Меркель, що відбувся 20 липня 2004, разом зі своїм партнером — бізнесменом Міхаелем Мронцом (нім. Michael Mronz).[1]

« Мій партнер та я ведемо абсолютно спокійний спосіб життя.[1]  »

17 вересня 2010 в Бонні Ґідо та Міхаель одружилися. Церемонію провів обер-бургомістр Бонну Юрген Німч (нім. Jürgen Nimptsch). Подія відбулася у вузькому колі рідних та близьких подружжя. [4]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и «Лідер лібералів – від політичної легковажності до героя виборів». Німецька хвиля. 2009-09-28. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-11-13. 
  2. Наталя Фібріг (2005-11-12). «стаття "Велика коаліція": підписано шлюбний контракт». Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13. 
  3. Марсель Фюрстенау, Наталя Неділько (2009-10-05). «стаття Дружба Меркель і Вестервелле: випробування владою». Німецька хвиля. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-11-13. 
  4. «Міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле офіційно вступив в одностатевий шлюб». Дзеркало Тижня. 2010-09-18. Процитовано 2011-06-15.