Франц фон Папен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франц фон Папен
Франц фон Папен

Час на посаді:
3 квітня 1922 — 10 лютого 1934
Президент   Пауль фон Гінденбург
Попередник Генріх Брюнінг
Наступник Курт фон Шлейхер

Час на посаді:
30 січня 1933 — серпень 1934
Попередник Герман Дітріх
Наступник посаду скасована (до 1949)

Народився 29 жовтня 1879(1879-10-29)
Верле,
Вестфалія, Німецька імперія
Помер 2 травня 1969(1969-05-02) (89 років)
Оберзасбах,
Баден-Вюртемберг, ФРН
Національність німець
Політична партія Партія Центру
3 червня 1932 — безпартійний)
Релігія католик

Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен (нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen, 18791969; Аудіо Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papenопис файлу) — німецький політичний діяч і дипломат.

Біографія[ред.ред. код]

Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 року в Вестфалії у місті Верле в сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду. До Першої світової війни був офіцером Генштабу. В 19131915 рр. — військовий аташе в США, звідки був висланий за шпигунство і підривну діяльність. Після цього служив спочатку на Західному фронті. В 1916 році виступав посередником між німецьким урядом та ірландськими повстанцями-республіканцями з питань постачання зброї, яке було використане ними проти британської армії. Потім, з 1917 р., служив офіцером Генштабу на Близькому Сході в званні майора турецької армії в Палестині. В 1918 повернувся до Німеччини і звільнився з армії в чині підполковника.

Франц фон Папен — військовий аташе посольства Німеччини в США. 1914

В 19211932 депутат прусського ландтагу від католицької партії Центру; примикав до її крайнього правого крила. На президентських виборах 1925 р. здивував свою партію, підтримавши кандидатуру Пауля фон Гінденбурга від партії Центру Вільгельма Маркса.

З 1 червня по 2 грудня 1932 р. очолював уряд, що об'єктивно сприяло посиленню позицій нацистів Німеччині. Брав активну участь у встановленні в січні 1933 р. нацистської диктатури і увійшов до кабінету Гітлера на посаді віце-канцлера.

Проте незабаром, 17 червня 1934 р. виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистської соціалістичної риторикою і екстремізмом (так звана «Марбурзька промова»). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА). Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав завдяки підтримці фон Гінденбурга.

З липня 1934 по березень 1938 р. фон Папен служив послом в Австрії і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи в 19391944 рр. посаду посла в Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Німеччини. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Німеччини при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію.

У квітні 1945 у фон Папен був арештований в Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. В 1946 р. постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, але був виправданий. Проте в лютому 1947 р. знов постав перед комісією з денацифікації і засуджений до восьми років в'язниці як головний воєнний злочинець.

В 1950-ті роки фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив в замку Бенценхофен (Верхня Швабія) і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним в 1930-ті роки, наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни.

Франц фон Папен помер 2 травня 1969 р. в Оберзасбсі (Баден).

Посилання[ред.ред. код]