Анґела Меркель
| Ангела Меркель Dr. Angela Dorothea Merkel |
||
|---|---|---|
 |
||
|
|
||
| Нині на посаді | ||
| На посаді з | 22 листопада 2005 | |
| Попередник | Герхард Шредер | |
|
|
||
| Народилася | 17 липня 1954 (57 років) Гамбурґ, ФРН |
|
| Політична партія | Християнсько-демократичний союз (Німеччина) | |
| Релігія | лютеранство | |
А́нгела Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel; *17 липня 1954, Гамбург) — німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року — федеральний канцлер Німеччини.
Зміст |
[ред.] Біографія
Анґела була третьою дитиною в родині лютеранського пастора Хорста Каснера і вчительки Герлінди Каснер які жили в Гамбурзі. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив прихід у містечку Темплін. Її батько, лютеранський пастор, відкриває семінарію в НДР і керує будинком для інвалідів. Він утримується від будь-якої публічної критики режиму, що дає йому привілейоване положення: у його розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена в тому, що пастор — переконаний комуніст. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді, і одночасно була членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.
У 1978 році закінчила фізичний факультет Лейпцигського університету, у 1986 захистила дисертацію. З 1978 до 1990 працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.
Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля, з яким незабаром розлучається і сходиться з професором Йоахимом Зауером, на той час розведеним і батьком двох дітей.
[ред.] Політична кар'єра
У 1989 після падіння Берлінської стіни вона вступає в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і активістом Партії демократичного відновлення, де обіймає посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає одним з головних експертів з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) —новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».
Після останніх парламентських виборів в ДР вона увійшла до уряду Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретарем, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9% голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід Ангела Меркель без зволікання запускає процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.
В цей час її коханця Йоахима Зауера наймає американська фірма «Біосим Текнолоджі» (Biosym Technology). Цілий рік він проводить в Сан-Дієго (Каліфорнія) в лабораторії компанії, що працює на Пентагон. Потім він стає експертом в «Акселріс» (Accelrys), іншій компанії в Сан-Дієго, що працює на Пентагон. Ангела Меркель, у свою чергу, удосконалює свою англійську: тепер вона говорить на ній вільно.
Після об'єднання Німеччини в 1990 вступила в Християнсько-демократичний союз, який був тоді при владі. У грудні того ж року її обрали депутатом Бундестагу.
В уряді Гельмута Коля стала міністром у справах жінок і молоді.
З 1991 — віце-голова Християнсько-демократичного союзу.
У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища.
У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.
Анґела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне «відновлення». У квітні 2000 96 % членів партії обрали її спадкоємицею Шойбле на посаді голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії.
У 2002 Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель.
У 2003 Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США. У 2004 вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХСС Хорста Кьолера на посаду президента Німеччини.
Після несподіваної ініціативи Ґерхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Анґела Меркель була обрана ХДС/ХСС кандидатом на посаду федерального канцлера Німеччини.
На виборах ХДС/ХСС опередили СДП всього на 1 %.
За результатами виборів у бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДПН — другий раз в історії ФРН.
[ред.] «Велика коаліція»
10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили А. Меркель, Ґерхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінґ, було вирішено, що Анґела Меркель стане новим канцлером Німеччини.
В обмін на згоду на канцлерство Анґели Меркель СДП одержить у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: іноземних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.
До ХДС/ХСС — поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також сільського господарства.
Тим часом, Ґерхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.
22 листопада 2005 Анґела Меркель була обрана федеральним канцлером ФРН, 397 депутатів Бундестагу проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися».
[ред.] Консервативно-ліберальна коаліція
27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися параламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами.
28 жовтня канцлер Німеччини Ангела Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до бундестагу і коаліційних переговорів.[1]
[ред.] Політичні позиції
В зовнішній політиці Анґела Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США. Вона неодноразово критикувала Ґерхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла про те, що, в разі обрання канцлером, займе більш тверду позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат» Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.
Меркель є послідовним противником прийняття Туреччини в Європейський Союз. Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство». Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Анґела Меркель заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності[2].
В внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Ґерхарда Шредера, однак «іншими способами». Її головна оголошена мета — створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.
[ред.] Сімейне життя
Анґела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася ще в Лейпцигу, був Ульріх Меркель (розлучилася після переїзду в Берлін після університету). Після розлучення залишила його прізвище. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдта Йоахім Зауер (Joachim Sauer).
[ред.] Цікаві факти
- Власник одного з берлінських авто-ресайклінгів (нім. Recyclinghof) виявив по техпаспорту (нім. Fahrzeugbrief), що списаний на брухт «Golf II» з 190.000 км пробігу на тахометрі, колись належав Ангелі Меркель. Це було перше «західне авто» майбутнього канцлера, вона їздила на ньому в 1990-1995 роках, після чого «Гольф» ще рік належав її чоловіку, а потім у інших власників. Господар ресайклінгу реставрував автомобіль і повністю його перефарбувавши, в середині квітня 2012 виставив на аукціон eBay. Після того, як ставки досягли 130.000 євро, виявилось, що ніхто всерйоз не збирався купувати авто, а більшість ставок зробили жартівники, власник зняв авто з торгів[3]. З другої спроби йому вдалось продати Гольф на eBay за 10.165,02 євро.
Для порівняння — перший «Golf» Папи Бенедикта XVI «уйшов» на аукціоні в 2005 році за 188.938,88 євро[4][5]; - Журнал "Форбс" вважає Ангелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності (станом на 24 серпня 2011 року)[6].
[ред.] Виноски
- ↑ Ангелу Меркель переобрано канцлером ФРН
- ↑ Меркель предлагает исключать из еврозоны — BBCRussian.com
- ↑ Німецька хвиля: Онлайн-аукціон по продажу машини Меркель закінчився провалом
- ↑ Bild: Angela Merkels erster Golf hat einen Neuen
- ↑ Focus: Auktion auf Ebay: Sauerländer kauft ersten Golf von Angela Merkel
- ↑ Forbes: The World's 100 Most Powerful Women
[ред.] Посилання
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
