Ангела Меркель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анґела Меркель
Dr. Angela Dorothea Merkel
Анґела МеркельDr. Angela Dorothea Merkel

Нині на посаді
На посаді з 22 листопада 2005
Попередник Герхард Шредер

Народився 17 липня 1954(1954-07-17) (60 років)
Німеччина Гамбург, ФРН
Політична партія Християнсько-демократичний союз (Німеччина)
Релігія Лютеранство

Анґе́ла Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel; * 17 липня 1954, Гамбург) — німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року — Федеральний Канцлер Німеччини. Перша жінка Федеральний Канцлер Німеччини.

Біографія[ред.ред. код]

Ангела була третьою дитиною в родині лютеранського пастора Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер, які жили в Гамбурзі. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін. Її батько, лютеранський пастор, відкриває семінарію в НДР і керує будинком для інвалідів. Він утримується від будь-якої публічної критики режиму, що дає йому певні привілеї: у його розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена в тому, що пастор — переконаний комуніст. В юності Ангела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді і одночасно була членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.

У 1978 році закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, у 1986 захистила дисертацію. З 1978 до 1990 працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.

Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля, з яким незабаром розлучається і сходиться з професором Йоахимом Зауером, на той час розлученим і батьком двох дітей.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1989, після падіння Берлінської стіни, вона вступила в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і стала активістом Партії демократичного відновлення, де обійняла посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає одним з головних експертів з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».

Після останніх парламентських виборів в ДР вона увійшла до уряду Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретарем, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9% голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали початок чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід, Меркель без зволікання запустила процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.

В цей час її коханця Йоахима Зауера найняла американська фірма «Біосим Текнолоджі» (Biosym Technology). Цілий рік він провів у Сан-Дієго (Каліфорнія) в лабораторії компанії, що працює на Пентагон. Потім він стає експертом в «Акселріс» (Accelrys), іншій компанії в Сан-Дієго, що працює на Пентагон. Ангела Меркель, у свою чергу, удосконалює свою англійську: тепер вона говорить нею вільно.

Після об'єднання Німеччини в 1990 вступила в Християнсько-демократичний союз, який був тоді при владі. У грудні того ж року її обрали депутатом Бундестагу.

В уряді Гельмута Коля стала міністром у справах жінок і молоді.

З 1991 — віце-голова Християнсько-демократичного союзу.

У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища.

У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.

Ангела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне «відновлення». У квітні 2000 96% членів партії обрали її спадкоємицею Шойбле на посаді голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії.

У 2002 Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель.

У 2003 Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США. У 2004 вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХСС Горста Келера на посаду президента Німеччини.

Після несподіваної ініціативи Герхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Ангела Меркель була обрана ХДС/ХСС кандидатом на посаду федерального канцлера Німеччини.

На виборах ХДС/ХСС опередили СДП всього на 1%.

За результатами виборів у бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДПН — другий раз в історії ФРН.

«Велика коаліція»[ред.ред. код]

10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили А. Меркель, Герхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінг, було вирішено, що Ангела Меркель стане новим канцлером Німеччини.

В обмін на згоду на канцлерство Ангели Меркель СДП одержить у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: іноземних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.

До ХДС/ХСС — поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також сільського господарства.

Тим часом, Герхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.

22 листопада 2005 Ангела Меркель була обрана федеральним канцлером ФРН, 397 депутатів Бундестагу проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися».

Консервативно-ліберальна коаліція[ред.ред. код]

27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися параламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами.

28 жовтня канцлер Німеччини Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до бундестагу і коаліційних переговорів[1].

Друга Велика коаліція[ред.ред. код]

17 грудня 2013 було офіційно приведено до присяги новий коаліційний уряд ХДС-ХСС і СДПН на чолі з Ангелою Меркель.

Політичні позиції[ред.ред. код]

В зовнішній політиці Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США. Вона неодноразово критикувала Герхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла про те, що, в разі обрання канцлером, займе твердішу позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат» Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.

Меркель є послідовним противником прийняття Туреччини в Європейський Союз. Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство». Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Ангела заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності[2].

У внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Герхарда Шредера, однак «іншими способами». Її головна оголошена мета — створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.

Сімейне життя[ред.ред. код]

Ангела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася у 1977 році ще в Лейпцигу, був Ульріх Меркель. Познайомилася з ним на третьому курсі. Розлучилася після переїзду в Берлін після університету (розійшлися у 1981, за рік до офіційного розлучення). Після розлучення залишила його прізвище. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдта Йоахім Зауер (Joachim Sauer). Почала зустрічатися з ним у 1984 році, коли професор ще був у шлюбі. 30 грудня 1998 року вони одружилися[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Власник одного з берлінських авто-ресайклінгів (нім. Recyclinghof) виявив по техпаспорту (нім. Fahrzeugbrief), що списаний на брухт «Golf II» з 190.000 км пробігу на одометрі, колись належав Ангелі Меркель. Це було перше «західне авто» майбутнього канцлера, вона їздила на ньому в 1990–1995 роках, після чого «Гольф» ще рік належав її чоловіку, а потім у інших власників. Господар ресайклінгу реставрував автомобіль і повністю його перефарбувавши, в середині квітня 2012 виставив на аукціон eBay. Після того, як ставки досягли 130.000 євро, виявилось, що ніхто всерйоз не збирався купувати авто, а більшість ставок зробили жартівники, власник зняв авто з торгів[4]. З другої спроби йому вдалось продати Гольф на eBay за 10.165,02 євро.
    Для порівняння — перший «Golf» Папи Бенедикта XVI був проданий на аукціоні в 2005 році за 188.938,88 євро[5][6];
  • Журнал «Форбс» вважає Ангелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності (станом на 24 серпня 2011 року)[7].

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]