Франц Йозеф Штраус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Йозеф Штраус
нім. Franz Josef Strauß
Народився 6 вересня 1915(1915-09-06)[2][3][…]
Мюнхен, Німецька імперія[5]
Помер 3 жовтня 1988(1988-10-03)[1][2][…] (73 роки)
Реґенсбурґ, Баварія, ФРН[5]
·серцева недостатність
Поховання Ротт-ам-Інн
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов німецька[1]
Посада Міністр-президент Баваріїd, федеральний міністр фінансів Німеччиниd, міністр оборони[d][6][7], Federal Minister of Education and Researchd, Депутат Європейського парламенту, член бундестагу Німеччиниd[8], член ландтаґу Баваріїd, President of the Bundesrat of Germanyd[9], Міністр-президент Баваріїd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd[8], член бундестагу Німеччиниd[8], член бундестагу Німеччиниd і член бундестагу Німеччиниd
Партія Християнсько-соціальний союз
Конфесія католицтво
У шлюбі з Marianne Straußd[10]
Діти Max Straußd, Franz Georg Straußd і Monika Hohlmeierd
Автограф
Нагороди
IMDb ID 0833900

Франц Йозеф Штраус (нім. Franz Georg Strauß; 6 вересня 1915, Мюнхен — 3 жовтня 1988, Регенсбург) — визначний баварський політик і німецький державний діяч; федеральний міністр в урядах Конрада Аденауера, Людвіга Ергарда та Курта Кісінгера. Член Бундестагу в 1949–1978 рр. та в січні-березні 1987. Генеральний секретар ХСС 1949–1952, голова партії 1961–1988.

Йозеф Штраус увійшов у німецьку історію як контроверсійна, конфліктна або спірна фігура. З одного боку він відіграв визначну роль у будівництві збройних сил ФРН в повоєнний час та підвищення обороноздатності Німеччини перед лицем ескалації ядерної воєнної загрози з боку СРСР та Варшавського пакту під час Холодної війни. З іншого боку його політична ера була затьмарена скандалами: — купівля для бундесверу неякісних літаків F-104 Starfighter, спроба оснащення бундесвера ядерною зброєю та протистояння Штрауса конституційній свободі незалежних ЗМІ, а саме — конфлікт з редакцією часопису «Шпігель». Що йому коштувало посади міністра оборони та кар'єри майбутнього бундесканцлера. Після відставки Штрауса наприкінці його життя та після смерті також відкрилися деякі афери та корупційні схеми його сприяння приватним друзям з кіл баварських підприємців.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї баварського м'ясника за фахом та політика, активного члена та співзасновника Баварської народної партії (1919) Франца Йозефа Штрауса (1875—1949). Партія була розпущена в 1933 році після приходу до влади Гітлера і НСДАП. Після закінчення гімназії з найкращою відзнакою готував себе до професії історика, вивчав антропологію і історію в Мюнхенському університеті. На початку Другої світової війни в 1939 році був призваний до Вермахту, служив у артилерії на Західному фронті. Після початку війни з СРСР влітку 1941 року був переведений на Східний фронт, побував за окупаційними військами у Львові, бачив тіла вбитих в тюрмі енкавдистами українських в'язнів та вбите цивільне єврейське населення Львова, що згідно його спогадам, справило на нього глибоке враження. Взимку 1942/43 Штраус відморозим обидви стопи і був переведений до штабної батареї, а потім командиром зенітно-артилерійської школи в Альтенштадті, Баварія.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У федеральному уряді Західної Німеччини Штраус займав наступні посади:

  • міністр з особливих доручень (1953—1955)
  • міністр з атомних питань (1955—1956)
  • міністр оборони (1956—1962)
  • міністр фінансів (1966—1969)

З 1978 по 1988 рік він був прем'єр-міністром Баварії. В 1980 році він виставив свою кандидатуру на посаду Федерального канцлера — супроти Гельмута Шмідта (партія СДПН), що тоді займав цю посаду.

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Штраус підтримував тісні зв'язки з ведучіми керівниками індустрії і був одним з головних ініціаторів та співзасновників європейського авіабудівного концерну Airbus.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


  • Ulrich Zimmermann: Franz Josef Strauß, der Mensch, der Politiker, der Staatsmann von A–Z, Verlag R. Schulz, 1980, ISBN 3-7962-0180-6
  • Franz Georg Strauß: Mein Vater – Erinnerungen, Herbig Verlag, München 2008, ISBN 978-3-7766-2573-8
  • Artikel: Franz Josef Strauß, in: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL)

Примітки[ред. | ред. код]