Ґердан
| Українське національне вбрання |
| Ґердан |
|---|
 |
| Жіночий стрій |
| Чоловічий стрій |
| Історія |
| Географія |
 Категорія •  Портал •  Ілюстрації |
Ґерда́н[1] (від кр.тат. گَرْدَنْ «ґерден» — «шия»[2]; силянка[3], драбинка, галочка, пупчики) — шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну, чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент. Синоніми — ґерда́ник, ґерда́нка, ґе́рда, лу́чка, кри́за — си́лянка, сильо́ванка, силенка, плете́нка, плеті́нка, драби́нка, о́чко, га́лочка, пу́пчики, ла́нка.
Іноді на Львівщині ґердани мали вигляд широкого кольорового коміра, що закривав усі груди. Орнамент і його колорит зазвичай узгоджувалися з вишивками певної місцевості на сорочках. Часто ґердани мають форму петлі з суцільної або ажурної смужки різної ширини, яка одягається через голову на шию; з'єднані спереду медальйоном кінці прикрашають груди.
На сході України ця прикраса була невідома, траплялася на Поділлі та Волині, а в Галичині була надзвичайно поширена.
Ймовірно, силянка прийшла до Галичини з Угорщини. Подібні до ґерданів вироби, що називаються маржеле (margele), також поширені в румунській частині Буковини[джерело?].
У 2021 році в Краєзнавчому музеї Івано-Франківська майстри встановили рекорд України, представивши на виставці 2629 традиційних ґерданів ручної роботи. Майстриня Галина Кутащук із Криворівні вдома зберігає силянки, яким понад 200 років.
Покутські ґердани із села Русова яскраві, на помаранчевому тлі, різноколірні, але переважає червоний. Є взори коломийські та яворівські. Гуцульським, переважно на чорному тлі, близько сотні років, на синіх стрічках — косівські, їм не менше 70 років[4].
У 2023 році внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини під іменуванням «Традиційні жіночі прикраси із бісеру на Прикарпатті»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ґердан // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Українська етнічна біжутерія. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ У Франківську в одній експозиції зібрали рекордну кількість прикрас-ґерданів [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] ukrinform.ua 18.06.2021
- ↑ Традиційні жіночі прикраси із бісеру на Прикарпатті у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. МКІП. 24 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. — К. : Мистецтво, 1995. — С. 129—131.
- Катерина Матейко. Український народний одяг: етнографічний довідник. — К. : Наукова думка, 1996. — С. 149—159.
- Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. — К. : Либідь, 1993. — С. 130—132.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ґердан; Силянка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Силянка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1726. — 1000 екз.
- Музей народної архітектури та побуту у Львові «Шевченківський Гай». Одяг.
| |||||||||||
