Убрус (головний убір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Убрус (головний убір)
«Традиційні головні убори українських жінок: Убрус та хутряна шапка. Київська Русь, XI—XIV ст. (Укрпошта, 2006)»
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія Категорія • Портал Портал • Сторінка Вікісховища Ілюстрації
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Убрус.

Убру́с (також обрус, плат, рантух, пінка, півка, завійка, рубець, ширінка, ширинка, пелена, оковит, рубова хустка, біл. убрус, зх.-пол. укр. старовіцька хустка, серпанок, рос. убрус, намётка, плат, платок; фата; ширинка, полотнище, полотенце) — архаїчний східнослов'янський головний убір[1] чи частина головного убора заміжньої жінки у вигляді рушника, як правило, білого кольору[2], багато прикрашеного вишивкою. Укладався навколо голови поверх підубрусника — м'якої шапочки, що закривала волосся, — і зав'язувався під підборіддям, заколювався шпильками чи його кінці вільно спускали на плечі. Іноді убрус притримували на голові обручем[3]. Поверх убруса могли надягати хутряну шапку[4]. У XVII—XVIII століттях відомий у Європейській Росії й Сибіру[2]. У простих жінок убрус був полотняним, у знатних — шовковим[5]. У XIX — на початку XX століття майже не зустрічався[2]. Оксамитні убруси зберігалися в скринях українських селян аж до початку ХХ століття[6]. На зміну убрусу прийшли очіпок і хустка.

У рушниковому уборі прикрасою виступають китиці й бахроми на кінцях і краях полотнищ. Начільна частина виділяється дорогоцінною вишивкою. Рушниковий убір вважається найбільш архаїчним.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово убрус, обрус (дав.-рус. убрусъ) походить від прасл. *ubrusъ, *obrusъ, що являє собою префіксальне утворення із префіксами o-, u- від кореня *brus-, який зберігся в староцерк.-слов. брысати («прибирати»), бръснѫти («стерти»), церк.-слов. брусити («гладити, точити»), пор. брус[7]. На думку М. Фасмера, первісне значення — «рушник, утирач». Слова зі схожими значеннями є і в південнослов'янських і західнослов'янських мовах: староцерк.-слов. оуброусъ, болг. убрус («хустка, рушник»), сербохорв. у̀брус, словен. ubrȗs, чеськ. ubrus, словац. і пол. obrus[8][9].

Опис[ред. | ред. код]

Гуцулка зі східних Карпат. 1900 р.

Опис убруса, зроблений Павлом Мельниковим-Печорським у 1881 році[10]:

Убрус — головний убір заміжніх жінок, зі шовкової тканини, переважно — тафти; кінці убруса (застінки), що висіли по боках голови, гаптувалися золотом і бували унизані перлами й маленькими дробницями (золоті дощечки).
Оригінальний текст (рос.)
Убрус — головной убор замужних женщин, из шелковой ткани, большею частью — тафты; концы убруса (застенки), висевшие по сторонам головы, вышивались золотом и бывали унизаны жемчугами и маленькими дробницами (золотые дощечки).

Убрус являє собою прямокутне полотнище 2 метри в довжину й 40—50 см в ширину. Матеріал залежав від заможності власниці. Найбільш поширений варіант — прикрашене вишивкою чи облямівкою лляне полотно чи інша щільна тканина. Знатні жінки носили убрус з білого чи червоного полотна або парчі. Часто поверх нього надягалася маленька шапочка з декором з тканини чи хутра.

В «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького убрус описується як головний убір на Волині з широкого полотна 1,5-2 м завдовжки, кінці якого вільно звисають на плечі[11].

Способи пов'язування[ред. | ред. код]

Первісно одним кінцем тканини обв'язували голову й сколювали шпильками під підборіддям. Другий прикрашений край лягав на плече. Пізніше убрус набув трикутної форми, його кінці сколювалися під підборіддям і зав'язувалися невеликим вузлом на верхній частині голови, тобто «головкою». Під подборіддям вузол стали зав'язувати на початку XIX століття, можливо, ця традиція прийшла з Німеччини. Траплялися також варіанти пов'язування на тімені[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Жилина, 2010, с. 261.
  2. ↑ а б в Шангина, 2006, с. 326.
  3. ↑ Хмельницька, 2016, с. 81.
  4. ↑ Хмельницька, 2016, с. 82.
  5. ↑ Ефимова Л. В. Семиотика как знаковая система костюма
  6. ↑ Хмельницька, 2016, с. 83.
  7. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  8. ↑ Фасмер, 1987, с. 144.
  9. ↑ Шанский, 1971, с. 459–460.
  10. ↑ Мельников, 1881.
  11. ↑ Обрус, убрус // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1172. — 1000 екз.
  12. ↑ Головной убор убрус (womanadvice.ru)

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Убрус_(головний_убір)&oldid=37120817