Свідки Єгови

Файл:Watchtower-brooklyn.jpg

Головний центр Свідків Єгови в Брукліні, район Нью-Йорка (США)

Свідки Єгови, — колишня назва Міжнародні дослідники Біблії, релігійна течія, заснована 1872 року в США Чарльзом Расселом. Повна назва — «Товариство Вартової башти Біблії й буклетів», однак самі свідки Єгови українською мовою дають перевагу короткій назві Товариство «Вартова башта».
Назва «свідки Єгови» пов'язана з переконанням членів організції, що її основне завдання — говорити (свідчити) про Бога, ім'я якому, згідно Біблії — Єгова, і ґрунтується на біблійному вірші з Ісаї 43:12, де в перекладі Хоменка говориться:
«Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, — слово Господнє; я — Бог».

Хоча свідки Єгови вважають себе «християнами», жодна з існуючих християнських канонічних чи протестантських церков не визнають їх такими.

Історична довідка

Загальна історія Свідків

Історично релігійна організація Свідків Єгови сформувалась в 1872 з невеликої групи осіб, що збирались для вивчення Біблії під керівництвом Ч. Т. Рассела (1852—1916) в Піттсбурзі (штат Пенсильванія). Чисельність релігійної організації зростала, спочатку звалася «Расселіти, що очікують тисячолітнього царства», потім — «Міжнародні дослідники Біблії». Наступник Рассела Дж. Ф.Рутерфорд (1869—1942) розширив сферу впливу Свідків Єгови (назву прийнято 1931).У Західній Україні та Білорусії Свідки Єгови з'явились в 1920-х роках, хоча прихильники цієї громади були вже на початку ХХ століття. У СРСР діяльність Свідків Єгови заборонено: свідків Єгови переслідували за їх позицію християнського нейтралітету. У книзі К.Бережка «Історія Свідків Єгови на Житомирщині» (назва посиланняhistoryjw@mail.ru)говорилося, що представників цієї громади особливо жорстоко переслідували за часів радянської влади. Так, у 1951 році за рішенням Сталіна була розроблена операція «Север», унаслідок якої більше ніж 6 000 віруючих було заслано із Західної України в Сибір. Заборону скасовано аж із проголошенням Незалежності України, після чого діяльність Свідків Єгови набула розповсюдження по всій території України. У 1993 відбувся перший міжнародний конгрес Свідків Єгови в Києві. Нині діяльність Свідків Єгови охоплює близько 230 країн.

Історія Свідків в Україні

Початки

Файл:Dilo.jpg

Львівська газета «Діло»

Львівська газета «Wiek Nowy»

Дослідники Біблії, як колись себе звали Свідки Єгови, діють в Україні вже понад сторіччя. Пастор Рассел уперше відвідував Європу із своїми біблійними промовами 1891 року: в 1911 році він виголосив низку біблійних лекцій у більших європейських містах — у тому числі у Львові. 24 березня 1911 року у Львові було орендовано великий зал у Народному Домі, де він мав оголосити свою біблійну промову «Сіонізм у пророцтві», однак через лютий опір місцевих євреїв заплановану промову було зірвано. Проте певна кількість людей зацікавилась його темою і вони попросили біблійну літературу; згодом численні дослідники Біблії почали з'являтися не лише у Львові, але й по інших місцевостях України.

У 1912 році до німецького філіалу тогочасних дослідників Біблії надійшло листів із 50 з України від бажаючих отримати «Виклади Святого Писання» та журнал «Вартова башта». Філіал підтримував звязок із зацікавленими, поки не спалахнула війна 1914 року.

Міжвоєнний період

Після Першої світової війни територію України поділено між сусідніми країнами. У тих частинах України, що не ввійшли до складу Радянського Союзу була відносна релігійна свобода — і дослідники Біблії могли поширювати іншим свою звістку.

З другого боку, на початку XX сторіччя багато українських родин виїхали до Сполучених Штатів Америки в пошуках кращого життя. Дехто з цих людей читав біблійні публікації і надсилав їх своїм родичам в Україну. На початку 20-х років минулого сторіччя на Галичині і Волині дослідники Бібілї поширювались завдяки проповідуванню польських дослідників, а на Буковині — румунських.

1938 рік, збір у Космачі. Микола Волочій продав одного із двох коней, щоб купити грамофон для прокручування записаних біблійний промов.

У англійському виданні «Вартової башти» за 15 грудня 1921 року писалось: «Нещодавно деякі з наших братів відвідали Буковину... В наслідом їхнього перебування там упродовж їхнього перебування утворилось сім нових класів, які вивчають томи [Рассела] та книжку Намет тінями. В одному з таких класів близько 70 членів».

У 1922 році Степат Кольца охрестився в буковинському селі Колінківці — і таким чином став першим відомим хрещеним дослідником Біблії в Україні; згодом до нього приєдналось ще сімей із десяти. А 1925 року у Великих Лучках на Закарпатті та сусідніх селах находилося із сотка дослідників Біблії. Число дослідників невпинно зростало і, щоб задовольнити таку неабияку зацікавленість, у Львові на вулиці Пекарській, 91, відкрилося бюро дослідників Біблії. У це бюро надходило багато заявок на літературу з Галичини та Волині, які потім відправлялися в головний офіс у Брукліні, район Нью-Йорка (США).

Перші конгреси

Перший конгрес дослідників Біблії в Україні відбувся у травні 1926 року таки на Закарпатті в селі Великі Лучки. На ньому було присутніх із 150, — і около 20 осіб охрестилося. У місті Львові перший когрес дослідників відбувся 1928 року, а з початком 1932 року відбувся і конгрес у закарпатському селі Солотвина. На останньому брали участь около 500 осіб; прибули і відповідальні дослідники з Німеччини. Згодом конгреси проводились також по Галичині і Волині.

У 1937 році для поїздки делегатів великого конгресу, який мав відбутися в Празі, орендовано цілий поїзд: відправлявся він із Солотвино та проїжджав усе Закарпаття, зупиняючись на кожній станції, щоб підібрати делегатів. На вагонах висіли надписи: "Конгрес Свідків Єгови — Прага".

Еміль і Марія Зарицькі займалися перекладом літератури Свідків протяго 40 років.

Потреба у власних приміщеннях

У час, коли з'являлися нові групи дослідників Біблії, виникла потреба у власних приміщеннях для поклоніння. Перший будинок для проведення зібрань збудовано у 1932 році закарпатському селі Діброва. Згодом в сусідніх селах, Солотвина та Біла Церква, з'явилися ще два зали. На даний час в Діброві налічується 8 залів Царства; ще 18 розташовані в шістьох поблизьких населених пунктах.

Становлення праці перекладу

На прикінці XIX та на початку XX сторіччя чимало українських родин емігрувало в США та Канаду і в нових країнах поселення утворювалися україномовні групи дослідників Біблії. Ще 1918 року українською мовою вийшла у світ публікація «Божий Плян Віків». Оскільки була велика потреба у перекладі публікацій Товариства на українську мову, то 1923 року запрошено займатися перекладом біблійної літератури на українську уродженця Сокаля Еміля Зарицького, який тоді вже мешкав у Канаді: зі своєю дружиною Марією він вірно виконував призначення, здійснюючи переклади для Товариства. За той час українською мовою видані всі номери журналу «Вартова башта».

У 1964 році наглядати за перекладацькою роботою призначено Моріса Саранчука. У 1991 році Саранчук передав справу перекладу в німецький філіал Свідків Єгови, куди й запрошено перших п'ятьох україномовних Свідків з України. Згодом український перекладацький відділ переїхав у польський філіал, а по завершенню будови філіалу в Україні цей відділ перебрався в Україну, де й перебуває на даний час.

Східна Україна

З початком 1900 брат Трумпі, дослідник Біблії зі Швейцарії, приїхав на інженерську роботу у вугледобувний район на сході України, будучи там же першим із відомих дослідників Біблії. Завдяки його проповідницькій діяльності в 1920-х роках у селі Любимівський Пост, що поблизу Харкова, утворилася група дослідників Біблії. У 1927 році ще один дослідник Біблії із Західної Європи прибув на хутір Калинівка, щоб теж працювати інженером на шахті. Згодом він повернувся додому, але залишив по собі велику груп дослідників Біблії.

У всествітньому центрі в Брукліні дослідники Біблії звертали особливу увагу на розвиток подій у СРСР із метою легалізувати свій статус — і саме тому з Канади 1928 року на Україну прибув Джордж Янґ, який відвідав Харків, де й організував та провів триденну зустріч із місцевою групою дослідників Біблії. До речі, протидія зі сторони органів влади змусила його залишити країну. Повернувшись додому, він писав, що групи дослідників Біблії існували тоді ж, і в Києві, і в Одесі.

Друга світова війна

Файл:JWmenConsentrationcamp.jpg

Свідки Єгови в концентраційному таборі.

Горе і спустошення Україні принесла Друга світова війна: на років із три Україна перетворилась у суцільне поле бою, оскільки лінія фронту переміщалась спочатку на схід, а потім на захід. Около два з половиною мільйона хлопців і дівчат було вивезено з Ураїни до Німеччини на примусову працю, чимало із них опинилися в концентраційних таборах. Саме в них дехто познайомився з Німецькими свідками Єгови, яких ув'язнено за відмовництво з ідейних міркувань: багато українців стало в них свідками Єгови, почувши звістку від німецьких свідків у концтаборах.

Наприкінці 1944 року радянські війська знову ввійшли на територію Західної України і оголосили тотальну мобілізацію. Тоді загони українських партизан почали воювати проти німецьких та радянських військ та змушували жителів Західної України приєднуватися до партизанських загонів. Така ситуація стала для слуг Єгови новим випробуванням щодо збереження нейтралітету: за відмову воювати свідки Єгови або гинули, або були заслані на Сибір за те, що, дотримуючись нейтралітету, відмовлялися воювати на боці Росії.

Діяльність Свідків Єгови в СРСР

У період з 1947 до 1951 року за радянського режиму було заарештовано багатьох відповідальних свідків Єгови. Свідків затримували не лише за друкування літератури, а й за те, що вступали в армію, не голосували на виборах та не заохочували дітей вписуватися в піонерські та комсомольські організації. Сама належність до організації свідків Єгови була достатньою підставою для ув'язнення. Часто на суді виступали фальшиві свідки: як правило, були це сусіди або колеги по роботі, яких залякано або підкуплено органами держбезпеки. По деяких селах свідкам Єгови забороняли вішати на вікна фіранки, щоб сусіди та міліціонери могли бачити, чи не читають Свідки свою літературу і чи не сходяться на зібрання.

Спроба юридичної реєстрації в СРСР

У 1949 році троє старійшин свідків Єгови з Волині: Микола Пятоха, Ілля Бабійчук та Михайло Чумак, — звернулися до органів влади із проханням юридично зареєструвати діяльність свідків Єгови. Посадові особи сказали їм, що реєстрація стане можливою лише при умові співпраці свідків із органами безпеки, на що, звісна річ, свідки не погодились. Незабаром їх усіх заарештувано та ув'язнено на 25 років.

У спеціальній записці, надісланій з Москви місцевій владі на Волині, говорилось, що релігійний «культ» Свідків Єгови є «яскраво вираженим антирадянськім рухом і тому не підлягає реєстрації». Місцевому уповноваженому Ради у справах релігійних культів наказувалось стежити за Свідками Єгови і повідомляти про них органи держбезпеки.

Юрій Копос провів майже третину століття в радянських в'язницях і виправно-трудових таборах лише за те, що був свідком Єгови

Виселення до Росії

Біблійні істини, голошені свідками Єгови, являлися несумісними з ідеологією комуністичного уряду — і в 1951 році органи влади підготовили таємний план знищення свідків Єгови: виселити залишки свідків у Сибір, цебто у місцевість за п'ять тисяч кілометрів на схід. Дня 8-го квітня 1951 року виселено понад 6100 свідків Єгови із Західної України. Сталося це так: рано-вранці того дня вантажівки зупинялися біля будинків свідків Єгови — і солдати давали кожній сім'ї лише дві години, щоб зібрати речі: брати дозволено лише цінності та особисті речі. Виселенню підлягали всі, хто був удома: чоловікі, жінки, діти. Жодні причини, як-от похилий вік або погане здоров'я, до уваги не бралися.

Органи влади не розшукували тих, кого не застали вдома. Свідки, що залишилися, зверталися до посадових осіб із проханням об'єднатися зі своїми виселеними родинами, — та на такі прохання відповідей не було та не повідомлено, куди саме виселено родичів. І самих виселенці не повідомлено, куди їх везуть, адже виселення вважалось довічним. Згідно із планом уряду свідкам Єгови ніколи не повертатися з Сибіру: їм наказано регулярно з'являтися у місцевих органах влади для реєстрації, хоч і не були формально ув'язненими. Прибувши на місце призначення, свідків Єгови просто залишали в лісі та давали в руки сокири для побудування житла; проте вони якось влаштовувалися і виживали: щоб перезимувати перші зими, свідки часто викопували землянки та накривали їх дерном.

Тимчасовий розкол

У середині 1950-х років органи КДБ припинили масові арешти активних та відповідальних свідків Єгови, однак почали за ними шпигувати: обіцяно їм гроші й кар'єру, якщо погодяться співпрацюватимуть із органами. Тих, хто відмовлявся чекало ув'язнення та приниження. А втім, кілька пішли на компроміс через страх або пожадливість: формально залишались вони в організації, проте інформували оргаіви держбезпеки про діяльність свідків Єгови.

Через недопропорядну поведінку таких відступників серез організації, яка діяла в умовах глибокого підпілля, б засіяно сумніви щодо відповідальних свідків Єгови, ніби-то вони співпрацюють із органами КДБ. Прямим наслідком було те, що більше ніж половина свідків Єгови перестала подавати звіти діяльності через канали, що мали зв'язок із керівним органом свідків Єгови у США. Хоч сам розкол не мав негативного впливу на доктринальне вчення організації, він таки призвів до певного замішання стосовно керування організацією.

Начальник управління КДБ у доповідній записці написав своєму шефові: «Нами ведеться робота для припинення ворожої діяльності єговістських ватажків, для компроментації їх в очах одновірців, створення в їхньому середовищі атмосфери недовіри з метою посилення розколу, що існує в секті. Проведені ораганами КДБ заходи дозволили розколоти цю секту на два ворожі угрупування: одне з них об'єднує послідовників ватажка єговістів Зятека, який тепер відбуває покарання, а друге складається з прихильників так званої 'опозиції'. Ця обставина створила сприятливі умови для внесення ідейного розброду в середовище рядових учасників і для подального розкладення організаційних єговістських ланок». Далі говорилось: «Найбільш реакційна частина єговістських ватажків вживає кроки для протидії нашим заходам, намагається усіляко зміцнити організаційні єговістські ланки»

Отже, керівний орган із всесвітнього центру Свідків Єгови в США надіслав спеціального листа до свідків в СРСР датований 18 травня 1962 року. Цей лист, а також факт, що відповідальний Свідок, довкола якого сіялися сумніви був засуджений до десяти років ув'язнення, допомогли об'єднати народ Єгови в СРСР. Відтак, у 1971 році президент Товариства Свідків Єгови, Натан Норр, надіслав ще одного листа до свідків в СРСР, в якому пересвідчувалось, що є лише одна лінія зв'язку із всесвітнів центром. Ці листи зробили багато доброго для об'єднання Свідків.

Зміна на краще

У червні 1965 року Верховний суд України постановив, що література свідків Єгови є неантирадянською, а носить релігійний характер. Органи влади тоді припинили арештувати людей за читання біблійної літератури, проте надалі ув'язнювали свідків Єгови за проповідницьку діяльність.

Того ж року відбулася ще одна важлива зміна: уряд СРСР видав указ, за яким усі свідки Єгови, виселені до Сибіру 1951 року, одержатимуть свободу: вони зможуть вільно пересуватися в межах Радянського Союзу, але не вимагати повернення будинків, худоби та іншого майна, раніш конфіскованого до виселення. І хоча вищезгадані зміни дещо поліпшили ситуацію єговістів, однак КДБ не змінив свого ставлення до них. Багатьом довелося кілька десятиріч терпіти постійний тиск відмовлятися від віри.

Останні роки заборони

У 1982 році, після зміни політичного керівництва у СРСР, в Україні прокотилася ще одна хвиля переслідування, яке тривало два роки. У 1983—1984 роках у Східній Україні пройшло кілька групових судових процесів, унаслідок яких свідків Єгови позбавили волі на 4-5 років. Однак покарання вібувалися цього разу вже не в зимному Сибіру чи Казахстані, а в Україні.

У другій половині 1980-х років опір свідкам Єгови дещо ослаб. У місцевих зборах почали зростати кількість свідків — і вони отримували більше літератури. 1987 року влада почала звільняти ув'язнених Свідків. Наступного року певна кількість Свідків спробувала відвідати конгрес у сусідній Польщі, і на їхнє здивування, влада дозволила їм виїхати закордон.

У кінці 1990 року юридичні установи реабілітували деяких свідків Єгови, повернувши їм усі права та привілеї. У той самий час Комітет країни (керівний орган Свідків Єгови в Україні) сформував групу, що представляла свідків Єгови на зустрічах з урядовцями. Головою цієї групи був Віллі Поль з німецького філіалу.

Файл:Regist.jpeg

Перша реєстрація Свідків Єгови на території СРСР

Нарешті релігійна свобода

У результаті тривалих зустрічей з представниками уряду в Москві та Києві свідки Єгови отримали довгоочікувальну свободу. Релігійну організацію свідків Єгови офіційно зареєстрували в Україні 28 лютого 1991 року — це була перша реєстрація свідків Єгови на території тепер колишнього СРСР. Так через більше ніж 50 років заборон та переслідування свідки Єгови нарешті здобули релігійну свободу. Невдовзі після того, наприкінці 1991 року, Радянський Союз розпався, а Україна проголосила незалежність.

Підсумок

«Держава і політики повинні знати, що віруючі українських протестанських церков не менші патріоти України ніж православні чи греко-католики. І це стосується не лише євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, але і не менш історичної для України релігійної організації Свідків Єгови, навколо якої, на жаль, склався негативний імідж під впливом певних соціальних міфів та як наслідок їх постійного «катакомбного» становища, глибокого підпілля до 1991 р. Ця релігійна організація зазнала, мабуть, чи не найбільших втрат за всі роки тоталітаризму. Але зараз вона нараховує в Україні більше 100 тис. дорослих громадян і близько 250 тис. симпатиків. На території Донеччини 10 років тому кількість свідків Єгови нараховувала близько 1 тис. чоловік, а зараз їх більше 25 тис. Нині спостерігається цілком нове сприйняття дійсності членами цієї релігійної організації. Є надія, що в майбутньому релігійна організація Свідків Єгови по-іншому буде сприйматися українським суспільством і в українському конфесійному світі».

Організація

Адміністративний центр Свідків Єгови розташований у головному центрі «Товариства Вартової башти, Біблії й буклетів» у Нью-Йорку. Вище керівництво здійснює Керівний орган товариства та його представники, які очолюють філіали організації по цілому світі.

Місцевими зборами керують відповідні служителі, які проходять спеціальну підготовку в проповідницьких школах в Залах Царства. Зв'язок збору з вищими адміністративними рівнями здійснюється шляхом відвідувань зборів роз'їздними служителями.

Діяльність

Поширення діяльності Свідків Єгови здійснюється шляхом проповідування на вулиці, по домах і т.п. Тричі на тиждень свідки Єгови проводять свої зібрання в т. зв. Залах Царства, на яких проводяться вивчення Біблії, співаються «пісні духовні» тощо. Провід у навчанні в зборі беруть старійшини.

Щороку Свідки Єгови проводять великі конгреси, на яких проводяться загальні проповіді, а також хрещення нових учнів.

Особливості вчення

Вчення Свідків Єгови засновано на Біблії і, відповідно є християнським по суті (детально див. християнство), хоча багато представників інших християнських конфесій не вважають Свідків Єгови християнами, тому що вони не визнають Ісуса Христа Богом, заперечують Трійцю і духівництво. Однак, багато религіознавців не розділяють такої думки. При цьому Свідки Єгови гостро критикують вчення християнських церков в наступних моментах:

• Використання у церквах ікон, образів і т.п

на думку Свідків Єгови є ідолопоклонством та протирічить Біблії (зокрема цитують Вихід 20:4‚ 5 та Ісаю 44:10-18).

• Поняття Трійці.

на думку Свідків Єгови Бог є єдиним (Івана 17:3; Марка 12:29), Ісус Христос — йому підпорядкованим (1 Коринтян 11:3), а Святий Дух — діючою силою Бога (Буття 1:2; Дії 2:18).

• Свято Різдва та Великодню.

на думку Свідків Єгови Ісус народився «не 25 грудня‚ а десь 1 жовтня‚ коли пастухи ще залишали свої отари на ніч просто неба» (Луки 2:8—12), «ніколи не наказував християнам святкувати день його народження», а лише «вшановувати пам'ять про його смерть» (Луки 22:19‚ 20).

• Хрест, як символ християнської віри

на думку Свідків Єгови, "Ісус помер не на хресті‚ а на палі чи стовпі. Грецьке слово‚ що в багатьох Бібліях перекладається як «хрест»‚ означає тільки один брус дерева. Символ хреста походить зі стародавніх фальшивих релігій. Хрест не застосовувався й не вшановувався ранніми християнами." (Повторення Закону 7:26; 1 Коринтян 10:14).

Крім того, особливими для Свідків Єгови є також:

• Невизнання Ісуса Христа за Бога
• Переконаність у близькості «кінця світу»,

Свідки Єгови вважають «Війни‚ голод‚ пошесті‚ зріст беззаконня» знаком наближення кінця (посилаючись на Матвія 24:3‚ 7‚ 8‚ 12; Луки 21:10‚ 11; 2 Тимофія 3:1—5)

• Неприйняття святкування днів народжень

на думку Свідків Єгови святкувалися людьми‚ котрі не поклонялися Єгові (Буття 40:20—22; Марка 6:21‚ 22‚ 24—27).

• Неприйняття крові, як у формі вживання в їжу, так і у випадках переливання, навіть у разі гострої медичної необхідності. (Посилаються на Буття 9:3‚ 4; Левит 17:13‚ 14; Дії 15:28‚ 29)

Полеміка

Критикуючи вчення християнських церков, Свідки Єгови наражаються на гостру критику в свою адресу. Найбільш гострі полемічні питання точаться стосовно наступного:

• Використання ікон.

Православ'я вважає неприйнятним однобічний підхід Свідків Єгови до розуміння ікон, розрізняючи поклоніння (Богові) та шанування (Святих), а також апелюючі до згадок в Біблії про зображення янголів (напр. Вихід, 25:18-19; Ієз. 41:17-19), різні типи поклонінь (порівн. напр. Матв. 4:10; Буття 33:3; Пс.137:2; Ісус Навін 7:6).

• Догмату про триєдність Бога, який був встановлений Церквою ще в перші століття християнства, від якого Свідки Єгови по суті відходять.
• Святкування Пасхи, яка має давню традицію (див. напр. Второзаконня 16:1), і було остаточно засвоєно християнами, як свято Воскресіння Христового в V столітті.
• Очікування кінця світу.

Дослідники вказують на численні спроби встановити точну дату кінця світу, жодна з яких, однак, так і не була реалізована. Такі дати неодноразово проголошувалися й Свідками Єгови (напр. Рассел писав: «Вважаємо встановленою істиною факт, що остаточно кінець царств цього світу й установлення царства Божого на їх руїнах здійсниться близько 1915 року» {переклад з рос. по http://www.cdrm.ru/iegova/)).

• Святкування днів народжень. Дослідники вказують на безпідставність заборони святкувати дні народження, посилаючись на приклади святкування днів народжень людьми, які поклонялись Богові (напр. Іов 1:4), та лояльність Біблії до святкувань взагалі (напр. Кол.2:16)

Джерела та посилання

• офіційний сайт Свідків Єгови(англ.)
• Cвідки Єгови, українською
• Державний департамент у справах релігій
• полемика со Свидетелями Иеговы(рос.)