«Рідна школа» на Бережанщині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Значок «Ювілейне свято „Рідної школи“ в Бережанах. 30.VI.1935»

«Рідна школа» на Бережанщині — українське педагогічне товариство «Рідна школа», що діяло у 19031939 рр. на теренах Бережанського повіту Тернопільського воєводства (сучасні Бережанський та Козівський райони Тернопільської обл.)

Осередок «Рідної школи» в Бережанах[ред.ред. код]

Будинок УПТ «Рідна школа» в Бережанах, 1920-ті рр.

Перша спроба організувати Бережанський осередок Руського Педагогічного Товариства відбулася у 1900 р. Українські громадські діячі разом із 15-ма польськими, у складі 30-ти осіб, спробували створити філію РПТ. Однак, у 1902 р. поляки вийшли із його складу, а сам осередок припинив свою роботу. Офіційно філія РПТ була зареєстрована 29 червня 1903 р. Вона стала 14 філією товариства в Галичині. Засновниками і активними членами товариства виявилися вчителі Бережанської гімназії: проф. Микола Бачинський, Олекса Лукіянович, Степан Томашівський, Іван Петрицький, Ісидор Єлюк та інші.

Саме Миколі Бачинському належить найбільша заслуга у створенні бережанського осередку товариства. На перших установчих зборах його обрали головою філії. До керівництва ввійшли також Іван Петрицький, Олена Кордуба, Степан Томашівський, Олекса Лукіянович, Соня Дуткевич, Іван Ризак.

У статусі філії РПТ осередок проіснував до 8 вересня 1913 р., коли відбулися його останні загальні збори. І того ж самого дня відбулися Установчі загальні збори кружка УПТ (у 1912 р. РПТ було реорганізовано і перейменовано на Українське Педагогічне Товаритство (УПТ)).

Воєнні події 19141918 рр. тимчасово призупинили діяльність всіх громадських організацій. Місто, як і весь Бережанський повіт, дуже сильно потерпіло під час військових дій. А тому відновлення роботи товариств, в тому числі УПТ, з кінця 1917 р. відбувалося дуже повільно. У 19181919 рр. товариство придбало в центрі міста двоповерховий будинок на вул. Міцкевича, 3 (сьогодні — вул. Шевченка, 1), де згодом розмістилася і школа товариства.

У 1926 р. відбувся загальний з'їзд УПТ, на якому було прийнято новий Статут товариства. З цього часу воно стало називатися Українське педагогічне товариство «Рідна школа», або просто «Рідна школа». Кружок в Бережанах отримав статус повітового.

Як вже зазначалося, із червня 1903 р. головою осередку був М. Бачинський. Після нього керівну посаду в період до Першої світової війни обіймав Ісидор Єлюк У післявоєнний час (ймовірно від 19201921 рр.) кружок очолив Гнат Мартинець. Із середини 20-их рр. до 1936 р. головування провадив Володимир Бемко. Наступними керівниками були о. Евзевій Бачинський (жовтень, 1936 — осінь, 1937 рр.) та Франц Коковський (осінь, 1937 — грудень, 1939 рр.).

Загальна кількість членів осередку у кінці 20-х — в 30-х рр. щорічно становила понад 200 чоловік. Членами товариства були учителі народних шкіл, священики, професори середніх та вищих шкіл, ремісники, торговці, адвокати, лікарі, студенти, підприємці, державні та приватні службовці.

Проіснував кружок «Рідної школи» в Бережанах до грудня 1939 р., коли почалася «радянізація» та масові арешти серед української інтелігенції. Вже на Установчих зборах у 1903 р. «рідношкільниками» було ініційовано створення в Бережанах Селянської бурси із 3-ім та 4-им класами. Головування бурсою доручили М. Бачинському. Допомагати готувати малих бурсачків до вступу у гімназію безкоштовно погодилися учні старших класів гімназії: Ф. Коковський, О. Гайдукевич, В. Гривнак, М. Нискоклон. Згодом до цієї праці долучилися В. Бемко, М. Їжак, Лев Лепкий, Д. Бойко.

У перший рік навчання було прийнято 16 дітей, а під кінець 19031904 н. р. їх стало 18, із них 10 наступного року успішно здали вступні іспити до Бережанської гімназії. У наступних роках кількість учнів зростала: у 19041905 н. р. їх налічувалося 23, у 19051906 н. р. — 30, а в 19061907, 19071908 та у 19091910 н. рр. — по 32. Загалом, щомісячна олата за навчання становила у першому навчальному році — по 2-4 крони, у 19091910 н. р. — 15-16 крон.

Уроки співу для учнів бурси проводив учень гімназії Аполінарій Осадца. Дещо з історії України читав Осип Ковшевич. Про релігійно-моральне виховання дбав о. Іван Кордуба.

Спочатку бурса знаходилася на вул. Ізабелівка (сьогодні — вул. Січових Стрільців). У 1906 р. управа бурси вже винаймала цілий дім із городом на вул. Зеленій (сьогодні — вул. Родини Старухів). У 1907 р. керівництво філії «на Місточку» по вул. Новій (сьогодні — вул. О. Кульчицької) цілий будинок. Функціонувала бурса до початку Першої світової війни.

Із 1908 р. кружок почав щорічно проводити курси для неграмотних, підготовчі курси до вступу у гімназію та учительську семінарію. 25 серпня 1913 р. товариство організувало приватну двокласну школу з українською мовою навчання, яка проіснувала до кінця липня 1914 р. Вона містилася поруч із міською державною жіночою школою. В ній учителювали отець-катехит Іван Кордуба (директор школи), Марія Чайковська (Ставнича) і Ярослава Гутковська (Гусак). Школу відвідувала сільська молодь із навколишніх сіл: Лісники, Лапшин, Рай, Гиновичі, Потутори і, звичайно, міські діти. Однак, воєнні події 19141918 рр. перервали діяльність товариства до кінця 1917 р., а разом з тим припинила функціонувати і ця школи. Відновити приватну школу у м. Бережани товариству вдалося лише у 1922 р.

Разом із філією Товариства охорони воєнних могил кружок опікувався стрілецькими могилами. У листопаді 1935 р. було піднято питання про заснування музею ім. Андрія Чайковського в Бережанах.

Кружок щорічно влаштовував при школі підготовчі курси до гімназії; учителі періодично проходили кваліфікаційні курси. Як повітовий осередок кружок опікувався школами та дошкільними закладами у цілому повіті. Зокрема, з метою розширення мережі дитячих садків та покращення умов їхньої роботи, з 15 березня 1935 р. було організовано курси провідниць (вихователів) дитячих садків.

Основним і головним джерелом грошових надходжень Товариства були пожертви на «Рідну школу». Пожертви збиралися за будь-яких нагод — Різдвяні чи Великодні свята, концерти, театральні вистави, скриньки «Рідної школи» в громадських місцях, зокрема в крамницях. У другій половині 20-х рр. поширилася практика, коли кошти, призначені на обряди при вінчанні, похоронах, хрестинах, тощо вносилися на «Рідну школу».

Українська приватна школа ім. митроп. Андрея Шептицького в Бережанах[ред.ред. код]

Учителі та учні "Рідної школи" в Бережанах (1930-ті рр.)

Починаючи від жовтня 1920 р. повітовий осередок «Рідної школи» почав роботу над відновленням української народної школи. Це був великий успіх у діяльності повітового кружка товариства: після дворічних домагань Старшина одержала дозвіл на відкриття української школи, однак при умові, що в школі обов'язково буде навчання польської мови і що все діловодство також вестиметься польською мовою. Уроки польської мови були введені у навчальний курс школи. А ось інша умова таки не була виконана — діловодство школи завжди було україномовним.

Школу було відкрито 13 жовтня 1922 р. у двоповерховому будинку на вул. Міцкевича, 3 (сьогодні — вул. Шевченка, 1). В цьому ж будинку розташовувалися приміщення декількох інших українських товариств, зокрема, кооперативу «Народний Дім», повітового Союзу «Кооператив», товариства «Бесіда», «Просвіта», в тому числі і повітового кружка «Рідна школа». Частину цього будинку товариство «Рідна школа» викупило ще у 1918 р.

Спочатку це була 4-класна школа. З 30-х рр. відбувається її стрімке зростання. В 1932 р. це вже 5-ти класна школа, а від 15 серпня 1933 р. відкрито шостий клас. 5-ий і 6-ий класи заміняли 1-ий і 2-ий класи гімназії. В 1935 р. організовано 7-ий клас. Того ж року митрополит Андрей Шептицький взяв протекторат над школою. Згідно з Статутом школи повна назва закладу з цього часу була наступною: «Приватна 7-класна народна школа УПТ „Рідна школа“ імені Митрополита Андрея графа Шептицького в Бережанах».

Навчання в школі було 6-ти денним, в першу зміну. У навчальний план входили предмети: релігія, українська мова, польська мова, математика, природа та географія, історія, малювання, трудове навчання, співи, фізкультура. Українська і польська мови мали однакову кількість годин на тиждень. Обов'язковим було громадське відвідування церкви. Тричі на рік учні сповідалися та приймали святе Причастя. В цілому, навчальний план цієї школи відповідав програмам державних народних шкіл, що давало випускникам право вступу у державні гімназії.

Згідно зі Статутом школи, тут мали навчатися діти греко-католицького віровизнання та української національності. Хоча інколи робилися винятки і до щколи приймали православних дітей. Кількість учнів у школі постійно зростала. В 1923-24 н. р. у трьох класах навчалося 82-є дітей; в 1926-27 н. р. в чотирьох класах — 88 дітей, 1928-29 н. р. — 155, наступного року — 234, а в 1937-38 н. р. в 7-ми класах — 255 учнів. В основному це були діти селян, ремісників та робітників. У школі навчалися діти із м. Бережани, із навколишніх сіл: Рай, Лісники, Лапшин, Шибалин, Посухів, Бишки, Августівка, Дрищів (Надрічне), Рибники, Олесине, і, навіть, із сусіднього Підгаєцького повіту.

Управителями школи у свій час були отець-катехит Іван Кордуба, Петро Будз, Іван Чорномаз, Пилип Гошовський, Михайло Грам'як і Антін Крамарчук (останній). Вчителювали в цій школі Ольга Бородайко (Целевич), Теодозія Пересада, Ольга Баб'як (Терлецька), Елеонора Крушельницька (Кошикова), Анастасія Орунова, Марія Масляк, Марія Третяк, Марія Питель, Стефанія Шараневич, Стефанія Боднарук, Микола Огнистий, Богдан Гуцал, Василь Гусак, Іванна Булавна, Володимир Романів. Тижневе навантаження вчителів становило бл. 30 годин. Платня вчителів цієї школи дорівнювала платні державних учителів, виплачувалася кожного місяця в повній сумі. В 1935 н. р. вона становила 120 зл., а управитель отримував — 210 зл.

Учителі школи мали високий рівень кваліфікації. Окремі з них мали нагоду отримати освіту та набути професійного досвіду закордонном, зокрема П. Будз та П. Гошовський. При школі працював катехит для проведення уроків релігії та проведення невеличких Служб. Шкільними катехитами були о. Микола Старух, о. Володимир Соломка, о. Іван Чередарчук, о. Данило Гуглевич, о. Степан Бачинський. Був також лікар, котрий безплатно здійснював нагляд за здоров'ям школярів. Із лікарів при даній школі відомий лише Лонгин Мігоцький.

Окремі вчителі школи проявляли активну участь у громадській діяльності. Наприклад, П. Будз, А. Крамарчук, П. Гошовський, о. І. Кордуба, о. В. Соломка, О. Бережницька, М. Масляк входили до керівного складу повітового кружка «Рідної школи».

Це була одна з найкращих українських шкіл в усьому краї. Близько 85 % дітей щороку переходило до середніх шкіл.

Про матеріально-технічне забезпечення школи дбала управа місцевого осередку товариства «Рідна школа», яка переводила для цього частину своїх надходжень. В школі були учительська та дитяча бібліотеки. Перша з них у 1927 р. нараховувала 45 томів, а дитяча — 135; у 1931 р. в бібліотеці нараховувалося 500 томів літератури, в тому числі 430 україномовної та 70 польськомовної.

При школі для учнів функціонували: молодіжна громадська організація «Пласт», кооператив, аматорський гурток із хором. У 1926-27 н. р. у школі організовано шкільну крамничку на основі кооперативного ладу. Крамничкою та касою ощадності керував учитель А. Крамарчук. Оплата за навчання у 1929-30 н. р. становила 10-50 зл. за рік, в 1936-37 н. р. вона становила 3-5 зл. в місяць. Школа припинила своє існування лише восени 1939 р., коли з приходом Червоної армії почалася радянізація краю.

Діяльність школи була різнобічною і багатоплановою, спрямованою на виховання у дітей почуттів гуманності, патріотизму, любові і поваги до української культури та історії. Ця школа в Бережанах у певному розумінні була «кузнею» українських абітурієнтів до місцевої гімназії та інших державних середніх шкіл, і, разом з тим, осередком, навколо якого гуртувалася українська свідома інтелігенція та молодь.

Мережа осередків в повіті[ред.ред. код]

Обкладинка книги О. Коковіна "Товариство "Рідна школа" на Бережанщині (1903-1939)"

Насамперед слід зауважити, що Бережанський повіт охоплював сучасні Бережанський та значну частину Козівського районів Тернопільської області.

Одними із перших на Бережанщині кружки УПТ «Рідна школа» з'явилися на Кулєбах — 21 квітня 1927 р., в Рекшині — березень 1927 р. та в Лісниках — 4 грудня 1927 р. Наступна хвиля заснування осередків припадає на 1929 р., коли вони з'явилися в Козові (березень), Конюхах (6 травня), Лапшині (24 березня), Кальному (жовтень-листопад), Козівці, Кривому і в Дибщі. Наймасовіше поширення осередків «Рідної школи» у Галичині відбулося у 1933 р. У цьому ж році в Бережанському повіті осередки УПТ виникли щонайменше в 17-ти громадах, а у 1934 р. з'явилося ще 7 нових кружків.

Характерною рисою для більшості низових осередків «Рідної школи» було надання їм імен відомих українських громадських, політичних, культурних діячів. Зокрема, в Бережанському повіті іменованих було щонайменше понад 20 кружків. Найшанованішими в краї були Тарас Шевченко та Маркіян Шашкевич. Окрім того, серед назв зустрічалися імена Івана Франка, Лесі Українки, Андрея Шептицького, Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Дмитра Вітовського.

У 1933-34 рр. на Бережанщині діяло 44 кружки, що давало всі підстави для створення повітового Союзу кружків. Після тривалих дискусій таку інституцію навесні 1936 р. було таки створено. Головою Союзу обрали В. Бемка, заступниками голови стали Ф. Коковський та о. І. Мінько. Впродовж 19361939 рр. Союз об'єднував 44-49 кружків. У травні 1937 р. членами Союзу було 1876 чол., а на середину 1938 р. — 4051. За нез'ясованих обставин Союз припинив свою діяльність в березні-травні 1939 р., тоді ж було закрито всі кружки в повіті, окрім кружка в Бережанах.

Кружки «Рідної школи» в Бережанському повіті в переважній більшості розміщувалися в будинках разом з іншими товариствами: «Просвітою», кооперативами. Наприклад, в Олесино кружок розміщувався в будинку кооперативу «Зоря», у Вибудові, Гиновичах, Дрищеві (сьогодні — Надрічне) — в читальнях «Просвіти». Зустрічаються випадки розташування осередків в домівках членів товариства, як це було в селах Шибалин, Куряни, Рекшин.

Робота у напрямі залучення українського населення до рідношкільного руху в різних місцевостях виконувалася із різною інтенсивністю. Станом на 1938-39 рр. найбільшу кількість членів (окрім м. Бережани) об'єднували кружки в Дибщі — 232 члени, Ценові — 202 та Малій Плавучі — 200. Малочисельними були кружки в Жукові — 28, Вимислівці — 30 та в деяких інших громадах. У цілому ж, згідно звітів місцевих осередків у 1933-34 рр. в 24-х кружках нараховувалося 2286 зареєстрованих членів, у 19371939 рр. 32 кружки об'єднували 3193 члени.

Привертає увагу той факт, що найбільш задіяними у громадській діяльності по селах були чоловіки, котрі становили понад 60-70 % від усієї кількості членів. Щодо вікового цензу, то середній вік членів становив в межах 20-40 рр. Всі члени товариства за конфесійною приналежністю були греко-католицького віровизнання, за політичними переконаннями — членами або прихильниками УНДО (Українське Національно-Демократичного Об'єднання), УСРП (Українська Соціально-Радикальна Партія), ФНЄ (Фронт національної єдності), УВО (Українська Військова Організація), ОУН (Організація Українських Націоналістів), а в Золотій Слободі в керівному складі був і член КПЗУ (Комуністична партія Західної України).

Освітньо-виховні цілі «Рідної школи» місцеві осередки реалізовували шляхом організації театральних, хорових, самоосвітніх гуртків, гуртків доросту, влаштуванні дитячих садків, навчальних курсів. В основному кружки утримували дитячі садки. Знаємо про існування таких дошкільних закладів в селах Бишки, Глинна, Урмань, Лапшин, Тростянець, Вибудів, Велика Плавуча та Саранчуки. Були також спроби відкрити садочки в Дибщі та Козові.

Робота місцевих осередків зосереджувалася також e діючих при них гуртках та бібліотеках. E Ценові хоровий гурток відвідували 30 членів, тетральний — 25; стільки ж було і в театральному гуртку у Вільховці. У Козові діяв гурток «Самоосвіти». Його відвідували 54 юнаки і 27 дівчат. Зустрічі відбувалися двічі на тиждень. Засідання починалися молитвою: «Боже, всі ми твої діти». Характерним було привітання членів гуртка: «Вставай за рідний край!».

Значних успіхів місцеві осередки УПТ досягли у сфері поширення бібліотек. Такі книгозбірні існували у більшій половині кружків. Наприкінці 1938 р. загальний книжковий фонд товариства «Рідна школа» на Бережанщині налічував понад 2381 книжку. До найкращих кружків в повіті відносилися осередки в: Козові, Олесині, Бишках, Урмані, Вибудові, Золотій Слободі, Козівці, Нараєві (місті), Раю, Ценові, Ценівці, Рибниках.

Менш активними виявилися кружки в Курянах, Рекшині, Мечищеві та Шибалині.

Місцева влада не могла спокійно спостерігати за досить успішною діяльністю УПТ в повіті, як зрештою і інших товариств. Вона чинила різноманітні перешкоди у повсякденній роботі кружків та робила неодноразові спроби закриття цих осередків. Так, у 1934 р. кружок в Потуторах отримав заборону на подальшу діяльність, а в 1937 р. таку ж заборону видано осередку в с. Криве. Але незабаром вони продовжили свою роботу. Остаточну крапку у боротьбі з осередками УПТ «Рідна школа» місцева влада поставила навесні 1939 р., коли в період від 15 березня до 31 травня було припинено діяльність повітового Союзу в Бережанах і закрито всі кружки «Рідної школи» в повіті.

Сільські кружки УПТ в повіті поряд з іншими товариствами були ще одними осередками української духовності, культури, освіти. Кружки товариства змогли об'єднати жителів кожного села навколо ідей української національної освіти, української школи, виховання та самоосвіти. Сільська громада отримала можливість реалізувати себе поза працею на землі.

Відродження історичної пам'яті[ред.ред. код]

Із початком 2000-х років відбувається поступове відродження історичної пам’яті про діяльність Українського педагогічного товариства «Рідна школа» на Бережанщині.

У 2004 р. студентом Львівського національного університету ім. І. Франка Олександром Коковіним успішно захищено бакалаврську дипломну роботу на тему «Повітовий осередок товариства «Рідна школа» в м. Бережани (19031939 рр.)», а 2005 р. – магістерську дипломну роботу «Організаційна та освітньо-виховна робота товариства «Рідна школа» на Бережанщині (19031939 рр.)».

У 2011 р. вийшла з друку наукова монографія О. Коковіна «Товариство «Рідна школа» на Бережанщині (19031939)». У 2013 р. видано його ж науково-популярний нарис «Рідна школа» і Бережанщина» та упорядкований ним, збірник матеріалів «Селянська бурса в Бережанах (19031914)».

На тему рідношкільного руху на Бережанщині опубліковано низку наукових статей у виданнях Бережан, Тернополя, Львова. Історії Бережанської «Рідної школи» присвячено ряд публіцистичних статей у Бережанській, Тернопільській пресі. Інформацію про діяльність товариства було озвучено на тернопільському телебаченні (2011) та на бережанському радіомовленні (2013).

У Бережанах проведено декілька наукових конференцій, присвячених історії «Рідної школи». Зокрема:

- «Товариство «Рідна школа» й етапи еволюції національної початкової освіти в Бережанах» (28 вересня 2003 р., Бережанський краєзнавчий музей);

- «Товариство «Рідна школа» в ідеї і житті» (8 квітня 2011 р., Бережанський музей книги);

- «Український громадський рух на Бережанщині: історичні надбання, сьогодення, перспективи розвитку» (22 жовтня 2013 р., Бережанський краєзнавчий музей).

26 грудня 2012 р. на засіданні правління Бережанської районної організації «Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса» з ініціативи О. Коковіна вирішено звернутися до голови Бережанської районної ради із пропозицією відзначити 110-ту річницю з часу заснування в Бережанах філії УПТ «Рідна школа» на офіційному рівні й проголосити 2013-й рік – роком «Рідної школи» на Бережанщині.

10 липня 2013 р. Бережанською районною радою прийнято рішення «Про відзначення в районі 110-ї річниці з дня створення філії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» на Бережанщині», яким передбачено проведення ряду заходів на відзначення ювілею Бережанської «Рідної школи».

Від 4 жовтня до 4 листопада 2013 р. у Бережанському краєзнавчому музеї проходила виставка «Історія «Рідної школи» в документах та фотоматеріалах» (експозиція банерів, виготовлених Музеєм тоталітарних режимів «Територія терору», м. Львів).

22 жовтня 2013 р. на будинку, у якому в 19081939 рр. розташовувалися осередок товариства та утримувана ним у 19221939 рр. школа, встановлено меморіальну таблицю (ініціатор, автор проекту Олександр Коковін, скульптори – Андрій Бугай та Ігор Крук).

22 жовтня 2013 р. здійснено спецпогашення ювілейного конверта: «Ювілейне свято «Рідної школи» в Бережанах. 19032013» (автор дизайну конверта і штемпеля Олександр Караневич).

29 жовтня 2013 р. в Бережанській центральній бібліотеці проведено відкриття книжко-ілюстративної виставки «Бережанській Рідній школі – 110».

31 жовтня 2013 р. у приміщенні Бережанської ЗОШ №2, в будинку «Рідної школи» відбулося відкриття експозиційного вузла «Рідна школа» на Бережанщині».

Література[ред.ред. код]

Коковін О. Товариство «Рідна школа» на Бережанщині (1903–1939) / Олександр Коковін. — Тернопіль : Астон, 2011. — 260 с. : іл. — ISBN 978-966-308-420-6