Єдигей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нашестя Єдигея

Єдиге́й (Ідигу, Ідику; 13521419) — темник (воєначальник) Золотої Орди.

Прагнучи захопити владу в Золотій Орді, у 13761391 роках допомагав середньоазіатському правителю Тимуру боротися проти золотоординського хана Тохтамиша.

У 1390-х роках став самостійним правителем межиріччя Волги та Яїка (Уралу), де заснував Ногайську орду.

З 1397 року очолював військо Золотої Орди. 1399 року на річці Ворсклі завдав поразки об'єднаному війську литовського князя Вітовта і Тохтамиша. Між 1399 та 1412 був фактично правителем Золотої Орди.

1406-го вбив Тохтамиша. 1408-го вчинив напад на Московське князівство. 1416-го татари на чолі з Єдигеєм напали на Київ і спалили все місто, крім замку.

У 1410-х рр. вів тривалі й запеклі війни з Великим князівством Литовським, щоб повернути Орді території Дніпровського правобережжя і лівобережжя, відірвані від неї на початку 1360-х рр.. Навесні 1416 з великим військом напав на Київ, спалив місто, але замок захопити не зміг. Битви з ординцями тривали до кінця року і, врешті-решт, ординці були змушені залишити Київщину та Поділля. Головною опорою Вітовта в боротьбі з Едигеєм стали Тохтамишевичі, які мали своїх прихильників у Орді й сперечалися за права з підтримуваними Е. Тимур-Кутлуковичами. Виснажений війнами, Едигей 1418 запропонував Вітовтові мир і союз проти Тохтамишевичів. 1419 Едигей загинув у битві з Кадир-Берди, сином Тохтамиша. Правління Едигея було спробою ординської аристократії утримати Золотоординську державу від занепаду і децентралізації, повернути їй втрачені панівні позиції у Сх. Європі. Після смерті Едигея Золота Орда остаточно розпалася на кілька ханств[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Едигей // ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Джерела[ред.ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Радянська енциклопедія історії України. — К., 1970. — т.2.