Мамай (темник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамай
Mamai.jpg
темник
1362[1] — 1380
 
Народження: 1335(1335)
Солхат
Смерть: 1380(1380)
Шейх-Мамай
Династія: Кият
Батько: Алібек (Алаш, Алиш)
Дружина: Тулунбек
Діти: Мансур Кият

Медіафайли у Вікісховищі?

Мама́й (повне ім'я за традиціями Золотої орди — Мамай Алаш Кият; 1335, Солхат[2] — 1380, Кафа) — військовик Золотої Орди з 1359 року,[3] татарський темник з половецького роду, пращур українського шляхетського роду Глинських. Також згідно деяких джерел його називали Еллінським Царем[4]

Захопив владу після вбивства хана Хизра в 1361. При ньому змінилось декілька ханів: Абдуллах, Магомет-Султан, Тулунбек та інших, після чого він сам себе проголосив ханом, що офіційно не визнали — згідно з традицією, тільки чингізид (нащадок Чингісхана) міг носити титул хана.

Поховали його в селі Айвазовське (раніше Шейх-Мамай) Кіровського району, АР Крим, біля міста Феодосія. Могилу (курган) знайшов відомий художник Іван Айвазовський, що займався археологією.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Землі Північного Причорномор'я, Приазов'я і Криму здавна належали роду Кият. Прадід Мамая, Тулук-Тимур, був першим відомим правителем Криму з цього роду. Алібек (Алиш, Алаш), батько Мамая, був правителем Солхата у 1356 році. У цей час молодий Мамай став сановником при дворі хана Джанібека[5]. У 1359 році наступний хан — Бердібек призначив його на посаду беклярбека — найвищу в Золотій Орді після ханської[6]. Після загибелі цього хана розпочалась Велика Зам'ятня. Частину вірних Бердібеку емірів вирізали, з іншими почалась війна. Темник Мамай, один з цих емірів, захопив владу в улусі беглербега[7] і вивів свої війська в Північне Причорномор'я.[8]

Відносини з князівством Литовським[ред. | ред. код]

Після кількох невдалих спроб призначити зручного хана або захопити престол, Мамай підняв на повстання народи Подніпров'я. В кінці серпня 1362 року князь литовський Ольгерд і кримський емір Мамай уклали між собою військово-політичний союз, спрямований проти представників легітимної династії Джучидів.[9] Саме тоді Орда Мамая захопила Азов. Після встановлення контролю над південною частиною Золотої Орди, Мамай з усіма своїми силами рушив у Нижнє Поволжя, де знову втрутився в боротьбу за ординську столицю, а військо Ольгерда попрямувало на Поділля через відгалуження Муравського шляху, що вели до колишніх зручних переправ через Дніпро біля Черкас і Канева. В урочищі Сині Води[10] відбулася битва з ордами монголо-татарських правителів.[11] Одним з наслідком тих походів було переселення войовничих на той час караїмів на північ. Вони ввійшли в охорону великих литовських князів. А після того, як хани Хаджибей з осідком у районі теперішньої Одеси, Кутлубуга із Криму та придніпровський Дмитро загинули, князь Мамай утвердив свою владу у Сараї[12] та розташувався у місті Замик, в гирлі річки Конка,[13] який був столицею Орди хана Дмитра.[14]

Боротьба з Золотою Ордою та Москвою[ред. | ред. код]

Після вбивства Бердібека ханом Кульпою в 1359 році Мамай оголосив йому війну. В 1360 році на трон вступив Науруз. Невдовзі з ним розправився Хизра. Після того, як в Синій Орді вбили намісника Тенгіз-Буга кията, влада киятів була скинута. Мамай з вірними йому військами повернувся до Криму. У серпні 1361 року він проголосив ханом свого ставленика Абдуллу. Через рік Мамай і Абдаллах захопили Сарай. Їм вдалось протриматись у столиці Золотої Орди до 1363 року, згодом сарайським ханом став Мюрид. У 1367 році після вбивства хана Азіз-шейха знову золотоординським правителем став Абдуллах. У червні 1370 року, після смерті Абдуллаха, ханом Золотої Орди став 10-літній Булак при регентстві Тулунбек-ханум.

У 1375 році трон захопив Каганбек. За його наказом московські та нижньогородські війська завоювали Булгар, в результаті Мамай і Булак втратили Середнє Поволжя.

2 серпня 1377 року на річці П'яна Мамаєва Орда розгромила нижньогородські війська.

11 серпня 1378 року в битві на річці Вожа військо Мамая на чолі з воєводою Бегичем поступилось московським військам. Після цього Мамай здійснив каральний рейд в Рязанське князівство, захопив і спустошив Переяславль-Рязанський.[15]

У 1380 році Мамай уклав договір із литовським князем Ягайлом. У цей час престол в Сараї зайняв Тохтамиш, який протягом року навів в Орді жорсткий порядок і повелів князю Дмитру терміново відправити йому на допомогу московську дружину,[16] а сам вирушив йому назустріч. З іншого боку рухалися на з'єднання один з одним союзники Мамай і Великий князь Литовський Ягайло. 8 вересня 1380 року на Куликовому полі зустрілись цар Мамай і московський князь Дмитро. Сподіваючись розбити московські війська поодинці, він почав ар'єргардні сутички з Дмитром. Як тільки Мамай дізнався про стрімке наближення Тохтамиша, щоб не опинитися в оточенні, повернув і пішов у степ на зустріч йому, де вже наприкінці вересня 1380 року вони зустрілись.[17] Тим часом князь Литовський Ягайло, який був союзником Мамая, але не встиг з'єднатися з ним, сам розгромив Дмитра, захопив московські обози, причому не залишив жодного пораненого.[18]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Таємниці ХІV століття (укр.). aistor.do.am. Архів оригіналу за 2014-02-27. Процитовано 2009-04-27. 
  2. ТЕМНИК МАМАЙ (укр.). museum-of-money.org. Архів оригіналу за 2014-02-17. Процитовано 2010-10-28. 
  3. Старий Крим: в долі темника Мамая (рос.). [1]. Архів оригіналу за 2014-02-27. Процитовано 2002. 
  4. КУЛИКОВСЬКА БИТВА: КИЯТ МАМАЙ ПРОТИ МОСКОВСЬКО-ТАТАРСЬКИХ ОРД (укр.). golos.com.ua. Архів оригіналу за 2014-02-18. Процитовано 2011-11-03. 
  5. Хронологія роду Каят (англ.). www.podgorski.com. Архів оригіналу за 2014-02-17. Процитовано 2010. 
  6. Правда про Мамая (рос.). www.balto-slavica.com/. Архів оригіналу за 2014-02-17. Процитовано 2010-11-09. 
  7. Ісламська революція і зміна домінанти (рос.). /tochka.gerodot.ru/. Архів оригіналу за 2014-02-21. Процитовано 2012-06-12. 
  8. Монгольська епоха (рос.). kozhinov.voskres.ru. Архів оригіналу за 2014-02-21. Процитовано 2001. 
  9. Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях (укр.). histans.com. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2003-10-28. 
  10. Синьоводська битва: міфи та реалiї (укр.). www.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2012-09-14. 
  11. Удар по Сходу (укр.). tyzhden.ua. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2008-10-31. 
  12. Синьоводська битва 1362 р. і зміни у грошовому обігу Південної Русі-України (укр.). histans.com. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2005. 
  13. МАМАЙ. ЧОТИРИ БИТВИ (укр.). www.vechirka.uafor.net. Архів оригіналу за 2014-02-21. Процитовано 2004-04-08. 
  14. Таємниці ХІV століття: місток від Мамая до Січі (укр.). museum-ukraine.org.ua. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2009-04-28. 
  15. Мамай (рос.). www.litmir.net. Архів оригіналу за 2014-03-01. Процитовано 2003. 
  16. Країна Моксель, або Московія. Книга 1 (укр.). www.librius.net. Архів оригіналу за 2014-03-01. Процитовано 2009. 
  17. Куликовська битва, якої не було. Головний міф Московії (укр.). poltava-kray.do.am. Архів оригіналу за 2014-03-01. Процитовано 2001-08-01. 
  18. Гумільов Л. Н. Від Русі до Росії (рос.). gumilevica.kulichki.net. Архів оригіналу за 2014-03-01. Процитовано 2008. 
  19. «Чернець Мамая як побив» // Енеїда. IV:40.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]