Ігнатьєв Семен Денисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнатьєв Семен Денисович
Народився 14 вересня 1904(1904-09-14)
село Карлівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 27 листопада 1983(1983-11-27) (79 років)
Москва, РРФСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Всесоюзна промислова академія[d]
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть»

Семен Денисович Ігнатьєв (1 (14) вересня 1904, село Карлівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія, тепер Кіровоградського району Кіровоградської області — 27 листопада 1983, Москва, Російська РФСР) — радянський партійний і державний діяч, Міністр державної безпеки СРСР (9 серпня 1951 — 5 березня 1953). Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1939—1952 р. Член ЦК КПРС у жовтні 1952 — квітні 1953 р. і в липні 1953 — жовтні 1961 р. Член Президії ЦК КПРС у жовтні 1952 — березні 1953 р. Секретар ЦК КПРС у березні — квітні 1953 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1—5-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині водолива на залізниці. У 1914 році закінчив церковно-приходську школу в кишлаку Паттагіссар Бухарської області. У жовтні 1914 — березні 1918 р. — візник нафти бавовноочисного заводу в Паттагіссарі Бухарської області. У березні 1918 — січні 1920 р. — учень і підручний слюсаря головних майстерень станції Амір-Абад Бухарської залізниці. У 1919 році вступив до комсомолу, очолював комсомольський осередок залізничних майстерень.

У січні — грудні 1920 р. — помічник начальника відділу просвіти політичного відділу Бухарської групи військ 3-ї бригади в місті Кагані Туркестанської АРСР. У грудні 1920 — вересні 1921 р. — помічник начальника обласної міліції в місті Кагані. У вересні 1921 — березні 1922 р. — уповноважений військового відділу Всебухарської Надзвичайної комісії (ЧК). Брав участь у репресіях проти басмачів.

У березні 1922 — січні 1923 р. — заступник завідувача організаційного відділу ЦК комсомолу Туркестанської РСР у місті Ташкенті. У січні — червні 1923 р. — секретар дитячої комісії ЦВК Туркестанської РСР. У червні 1923 — травні 1925 р. — представник комсомолу у Спілці гірничих робітників та Спілці радянських торговельних службовців у місті Ташкенті.

У травні 1925 — квітні 1928 р. — секретар і голова правління Ташкентського обласного відділу Спілки радянських торговельних службовців.

Член ВКП(б) з липня 1926 року.

У квітні — жовтні 1928 р. — завідувач тарифно-економічного відділу Ташкентського обласного бюро професійних спілок. У жовтні 1928 — грудні 1929 р. — завідувач тарифно-економічного відділу Киргизької обласної ради професійних спілок. У грудні 1929 — серпні 1931 р. — завідувач масового відділ Середньоазійського бюро ВЦРПС у Ташкенті.

У серпні 1931 — листопаді 1935 р. — слухач авіаційного факультету Всесоюзної Промислової Академії імені Сталіна у Москві, де познайомився з М. С. Хрущовим, який наблизив його до себе, і сприяв його кар'єрі. Весь цей час негласно продовжував співпрацювати з ОДПУ — НКВС, хоча формально в 1931 р. був знятий з обліку — «з переведенням в резерв» ОДПУ.

У 1935 р., з ініціативи Хрущова, прийнятий на роботу в апарат ЦК ВКП(б). У листопаді 1935 — жовтні 1937 р. — помічник завідувача промислового відділу ЦК ВКП(б)А. А. Андреєва.

У жовтні 1937 — червні 1938 р. — виконувач обов'язків 1-го секретаря Бурят-Монгольського обласного комітету ВКП(б). У червні 1938 — березні 1943 р. — 1-й секретар Бурят-Монгольського обласного комітету ВКП(б).

У лютому 1943 — квітні 1946 р. — 1-й секретар Башкирського обласного комітету ВКП(б).

У квітні — серпні 1946 р. — в апараті ЦК ВКП(б). У серпні 1946 — лютому 1947 р. — заступник начальника Управління ЦК ВКП(б) по перевірці партійних органів — завідувач відділу по керівництву господарством Управління ЦК ВКП(б) по перевірці партійних органів. Одночасно, член редакційної колегії журналу «Партийная жизнь».

7 березня 1947 — 16 березня 1948 р. — секретар ЦК КП(б) Білорусі по сільському господарству і заготівлях.

16 березня 1948 — 15 лютого 1949 р. — 2-й секретар ЦК КП(б) Білорусі.

28 січня — 28 березня 1949 р. — секретар Середньоазійського бюро ЦК ВКП(б). 28 березня 1949 — 30 грудня 1950 р. — уповноважений ЦК ВКП(б) по Узбецькій РСР.

30 грудня 1950 — 16 лютого 1952 р. — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК ВКП(б), здійснював контроль за всією радянською номенклатурою. 11 липня 1951, незабаром після арешту генерала Абакумова, був призначений представником ЦК ВКП(б) в МДБ.

9 серпня 1951 — 5 березня 1953 р. — міністр державної безпеки СРСР. Одночасно, 23 травня 1952 — 11 березня 1953 р. — т.в.о. начальника Управління охорони МДБ СРСР. За особистою вказівкою Сталіна розпочав активну роботу по створенню «справи лікарів». Однак у самий розпал роботи у Ігнатьєва стався інфаркт, і все листування по справі вів його заступник С. А. Гоглідзе. Завдяки своїй активності став найнебезпечнішим суперником Л. П. Берії.

Після смерті Сталіна[ред. | ред. код]

Після смерті Сталіна 5 березня 1953 року МДБ і МВС були об'єднані в одне міністерство під керівництвом Берії, а Ігнатьєв був виведений зі складу Президії ЦК і обраний секретарем ЦК КПРС (5 березня — 6 квітня 1953). 28 квітня 1953 виведений з ЦК КПРС. Ігнатьєв не був арештований, його врятував Маленков. Після арешту Берії, 7 липня 1953 року відновлений в ЦК КПРС.

У грудні 1953 — червні 1957 р. — 1-й секретар Башкирського обласного комітету КПРС.

У червні 1957 — жовтні 1960 р. — 1-й секретар Татарського обласного комітету КПРС.

З жовтня 1960 року — персональний пенсіонер союзного значення у Москві, де й помер. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]