Меркулов Всеволод Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меркулов Всеволод Миколайович
Меркулов Всеволод Миколайович

Час на посаді:
3 лютого 1941 — 15 березня 1946
Попередник посада започаткована
Наступник посада скасована, став міністром ДБ

Час на посаді:
19 березня 1946 — 7 травня 1946
Попередник посада започаткована, до цього нарком ДБ
Наступник Абакумов Віктор Семенович

Міністр державного контролю СРСР
Час на посаді:
27 жовтня 1950 — 22 травня 1953
Попередник Мехліс Лев Захарович
Наступник Павельєв Олександр Семенович

Народився 7.11.(25.10.)1895
м. Закатали, Закатальський округ
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23)
Москва, РРФСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Політична партія ВКП(б)
Дружина Лідія Дмитрівна Яхонтова
Діти Рем Всеволодович Меркулов
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
  • після розстрілу позбавлений усіх нагород і звань

Меркулов Всеволод Миколайович (1895, м. Закатали Закатальського окр. Кавказького намісництва — 23.12.1953) — радянський державний і політичний діяч, генерал армії (09.07.1945, переатестація з комісара ГБ 1-го рангу (04.02.1943)). Керівник ГУГБ НКВС СРСР (1938–1941), нарком (міністр) державної безпеки СРСР (1941, 1943–1946), міністр державного контролю СРСР (1950–1953). Входив до найближчого оточення Л. П. Берія, працював разом з ним з початку 1920-х років, користувався його особистою довірою.

Депутат Верховної Ради СРСР 1 і 2-го скликань. Член ЦК ВКП (б) (1939–1946, кандидат 1946–1953).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї спадкового дворянина, капітана царської армії. Мати Кетован Миколаївна, уроджена Цінамдзгврішвілі, дворянка, з грузинського князівського роду.

Навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету (не закінчив). Освіту здобув в Оренбурзькій школі прапорщиків (1917). У 1916 покликаний в армію. Учасник 1-ї світової війни, прапорщик. У вересні 1917 служив в 331-му піхотному Орському полку. З березня 1918 жив у Тифлісі, безробітний. З серпня 1918 діловод і вчитель в училищі для сліпих.

В органах ОГПУ[ред.ред. код]

  • З вересня 1921 по травень 1923 року — помічник уповноваженого, уповноважений, старший уповноважений Економічного відділу ЧК при РНК РСР Грузія.
  • З 1923 року по 23 січня 1925 — начальник I-го відділення Економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — ЧК при РНК ЗРФСР.
  • У 1925 році — начальник Інформаційно-агентурного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — ЧК при РНК ЗРФСР.
  • У 1925–1926 рр. — Начальник Економічного відділу ЧК — ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1926–1927 рр. — Начальник економічного відділу ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1927–1929 рр. — Начальник відділу інформації, агітації та політичного контролю ГПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1929–1931 рр. — Начальник Секретно-оперативної частини та заступник голови ГПУ Аджарської АРСР. З 4 травня по липень 1930 тимчасово виконував обов'язки начальника Аджарського обласного відділу ДПУ.
  • З травня 1931 по 29 січня 1932 року — начальник Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР і ГПУ при РНК ЗРФСР

На партійній роботі[ред.ред. код]

  • З 12 листопада 1931 по лютий 1934 року — помічник секретаря Закавказького крайового комітету ВКП (б) і 1-го секретаря ЦК КП (б) Грузії.
  • У березні 1934 року — листопаді 1936 року — завідувач Відділом радянської торгівлі Закавказького крайового комітету ВКП (б).
  • До листопада 1936 року — завідувач Особливим сектором Закавказького крайового комітету ВКП (б)
  • З 11 листопада 1936 року по 9 вересня 1937 — завідувач Особливим сектором ЦК КП (б) Грузії.
  • З 22 липня 1937 року по жовтень 1938 — завідувач Промислово-транспортним відділом ЦК КП (б) Грузії.
  • З 23 листопада 1937 року — член Бюро ЦК КП (б) Грузії.

В НКВД і НКГБ[ред.ред. код]

  • У вересні 1938 року повертається на роботу в органи держбезпеки.
  • 11 вересня 1938 йому присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 3-го рангу (в той же день Берії присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 1-го рангу).

З призначенням Берія главою ГУГБ Меркулов призначається на посаду його заступника.

  • З 29 вересня по 17 грудня 1938 року — заступник начальника ГУГБ НКВС СРСР.
  • З 26 жовтня по 17 грудня 1938 року — начальник III-го відділу ГУГБ НКВС СРСР.
  • З 17 грудня 1938 по 3 лютого 1941 року — перший заступник наркома НКВС — начальник Головного управління державної безпеки (ГУДБ).
  • З 21 березня 1939 по 23 серпня 1946 року — член ЦК ВКП (б).
  • У жовтні 1940 року Берія і Меркулов зустрічалися з польськими військовослужбовцями на підмосковній дачі з метою створення армії Берлінга.
  • У листопаді 1940 року Меркулов в складі делегації, очолюваної Молотовим відправився в Берлін на переговори з керівниками Німецької імперії. Він був присутній на сніданку, влаштованому Гітлером у Імперської канцелярії 13 листопада 1940 в честь радянської делегації. А ввечері того ж дня Молотов дав у відповідь вечерю в радянському посольстві в Берліні, на який крім Ріббентропа прибув і рейхсфюрер СС Гіммлер.
  • У період з 3 лютого 1941 року по 20 липня 1941 і з 14 квітня 1943 по 7 травня 1946 — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) державної безпеки СРСР.
  • З 31 липня 1941 по 16 квітня 1943 року — перший заступник наркома внутрішніх справ.
  • З 17 листопада 1942 по 14 квітня 1943 року — начальник 1-го відділу НКВД СРСР.
  • 4 лютого 1943 присвоєно спеціальне звання комісар державної безпеки 1-го рангу (спеціальні звання співробітників органів державної безпеки були скасовані Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року).
  • У 1943–1944 рр. — Очолював «Комісію з попереднім розслідуванням так званої Катинської справи».
  • 9 липня 1945 присвоєно військове звання генерал армії. (Постанова СНК СРСР № 1664).
  • 7 травня 1946 знятий з поста Міністра державної безпеки СРСР. Його місце зайняв Абакумов.
  • З 23 серпня 1946 по 18 листопада 1953 року - кандидат в члени ЦК ВКП(б) - КПРС.

У Головному управлінні радянського майна за кордоном[ред.ред. код]

  • З лютого 1947 по 25 квітня 1947 року - заступник начальника Головного управління радянського майна за кордоном при Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР.
  • З 25 квітня 1947 року 27 жовтня 1950 - начальник Головного управління радянського майна за кордоном при Раді міністрів СРСР по Австрії.

У Міністерстві державного контролю[ред.ред. код]

  • C 27 жовтня 1950 до 16 грудня 1953 року - міністр державного контролю СРСР.

У Меркулова почалися проблеми зі здоров'ям. У 1952 році у нього стався перший інфаркт, а через чотири місяці - другий. Він довго перебував у лікарні. 22 травня 1953 рішенням Радміну СРСР Меркулову надано відпустку на чотири місяці за станом здоров'я.

Арешт і смерть[ред.ред. код]

  • 18 вересня 1953 був заарештований у зв'язку зі справою Берії. Він утримувався в одиночній камері в Бутирці.
  • 18 листопада 1953 опитуванням виведений зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС.
  • 16 грудня 1953 офіційно знятий з поста міністра «у зв'язку з тим, що Прокуратурою СРСР розкриті злочинні, антидержавні дії Меркулова в період його роботи в органах МДБ і МВС СРСР».
  • 23 грудня 1953 разом з Берією та іншими засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст. 58-1 "б", 58-7, 58-8, 58-11 КК РРФСР до вищої міри покарання - смертної кари і в той же день розстріляний о 21 годині 20 хвилин. Похований на Донському кладовищі.

Посилання[ред.ред. код]