Ілінденське повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етнічна мапа Балканів того часу

Ілінденське повстання (мак. Илинденско востание, болг. Илинденско-Преображенско въстание) — повстання в Османській імперії, що було організоване Внутрішньою македонською революційною організацією (ВМРО), воно разпочалося 2 серпня 1903 року і названо на честь дня Святого Іллі (мак. Илинден). Метою повстання було створення автономної македонської та фракійської держави в кордонах тогочасної Османської імперії.

Місцева влада після повстання була організована в місті Крушево, на захід від Прілепу, де повстанці проголосили Крушевську Республіку, на чолі якої став шкільний вчитель Никола Карев. Але протрималася вона лише 10 днів до 12 серпня.

В повстанні взяли участь близько 35,000 осіб.

Хронологія повстання[ред.ред. код]

 Історія Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прілепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Ілінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Республіка Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Республіка Македонія»
  • 28 липня розсилають повідомлення про повстання, таємниця зберігалась до останнього моменту
  • Повстання розпочалося вночі 2 серпня і охопило регіон навколо міста Монастир (сучасна Бітола), на південному заході сучасної Республіки Македонія, та деяких регіонів півночі Греції.
  • Вночі 2 серпня та рано вранці 3 серпня, місто Крушево було захоплено 800 повстанцями.
  • Після 3 днів боротьби і облоги повстанцями було захопено місто Смілево.
  • Місто Клісура, поблизу сучасної Касторії в Греції, було захоплено повстанцями 5 серпня.
  • 4 та 5 серпня османські війська здійснили невдалу спробу повернути Крушево.
  • 4 серпня під керівництвом Николи Карева в Крушево була створена місцева адміністрація (Крушевська Республіка).
  • 12 серпня османські війська захопили і спалили Крушево, яке знаходилось в руках повстанців лише 10 днів.
  • 14 серпня біля міста Ушкуб (Üsküp) (сучасне Скоп'є) повстанці атакували військовий потяг.
  • В м. Разлог, що набагато східніше на території сучасної Болгарії, населення також приєдналося до повстання.
  • 27 серпня Клісура була нарешті повернута османськими військами.
  • Також в повстанні взяли участь й інші регіони, влючаючи Охрід, Флоріну та Кічево. В Тессалоніках операції були дуже обмежені, відбувались без залучення місцевого населення через неузгодженість між різними фракціями ВМРО. Також не було повстання в Прилепі, території, що знаходиться відразу на схід від Монастиру.
  • Повстанці на чолі з Апостолом Войводою здобули перемогу над османськими загонами біля села Рамна.
  • Повстанські війська в регіоні Серрес, на чолі з Яном Санданським, змогли перемогти велику частину турецьких сил. Дії розпочалися в день православного болгарського свята Кръстовден 27 вересня, та відбувалися на схід від Монастиру і на захід від Тракії, але в ньому не взяло участь місцеве населення в тій кількості, як це було в інших регіонах.
  • В жовтні об'єднаний загон Апостола Войводи та Іванчо Карасуліяти з 130 бійцами ще мав декілька збройний сутичок з османським загоном чисельністю в 1 300 вояків, але повстання вже було подавлене.

Причини поразки повстання[ред.ред. код]

  1. Повстання не було добре підготовлене та не охопило всі революційні регіони.
  2. Більшість повстанців були селяни, але у повстанні не брали участь мешканці міст.
  3. Керівництво повстання не використало того успіху, який мала на початку, та проводило пасивну тактику вичікування.
  4. Повстанці не мали, або ж мали зовсім невеликий військовий досвід та були погано озброєні на відміну від великих османських сил, що мали в своєму розпорядженні сучасне озброєння.

Наслідки повстання[ред.ред. код]

Поразка повстання призвела до:

  • ослаблення ВМРО та її можливості утворення автономного македонського війська, яке могло б пізніше допомогти в створення македонської держави;
  • ослаблення повстанського руху і зростання значення комітетів (так званої «верховісті»), через що посилився болгарський вплив у Македонії;
  • поділу території стародавньої Македонії між Сербією, Болгарією та Грецію в 1912 р.

Джерела[ред.ред. код]