Очікує на перевірку

Цілик Ірина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ірина Цілик)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Цілик
Цілик Ірина Андріївна
Ірина Цілик у 2016 році
Народилася18 листопада 1982(1982-11-18) (41 рік)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоетеса, прозаїкиня, режисерка
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2005)
Мова творівукраїнська
ЧленствоУкраїнський ПЕН і Європейська кіноакадемія[1]
ПреміїНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 2023Заслужений діяч мистецтв України[2]
CMNS: Цілик Ірина Андріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цілик.
Ірина Цілик
Постер фільму "Земля блакитна, ніби апельсин"

Іри́на Андрі́ївна Ці́лик (нар. 18 листопада 1982, Київ) — українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів, кіносценаріїв. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка та американського кінофестивалю «Санденс» за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин». Членкиня Європейської кіноакадемії, Українського ПЕН.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою в галузі кіновиробництва.

Одружена з письменником Артемом Чехом (Чередником). Син — Андрій Чередник (2010 р. н.).

Діяльність

[ред. | ред. код]

Дебютний фільм Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» став документальним хітом 2020 р. в Україні та за її межами. Українська онлайн-прем'єра відбулася 26 квітня 2020 року на Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays UA[3]. Стрічка виборола нагороду за найкращу режисуру у категорії документального кіно престижного американського Кінофестивалю «Санденс» 2020[4]. Також фільм був представлений в офіційній програмі численних міжнародних кінофестивалів (Берлінський міжнародний кінофестиваль, Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі, Музей модерного мистецтва (Нью-Йорк) Doc Fortnight, Копенгагенський міжнародний фестиваль документального кіно, Visions du Reel (Швейцарія), Hot Docs (Канада) та понад 100 інших) та виборов низку престижних нагород (серед них Spotlight Award американської премії «Cinema Eye Honors», Приз за найкращу операторську роботу від американської International Documentary Association та понад 30 інших відзнак). 2023 р. стрічці було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка[5].

У 2022 році Цілик стала першою українкою у складі журі нагороди «Золоте око» Каннського фестивалю. «Українські голоси мають чути на різних платформах», – писала вона на своїй Facebook-сторінці[6].

26 жовтня 2022 року Ірина Цілик у межах Київського тижня критики презентувала свій дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», сценарій якого написано за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника Артема Чеха[7]. Одну з головних ролей у картині виконав український поет і прозаїк Юрій Іздрик[8].

Цілик є авторкою 8-ми книжок (поезія, проза, дитячі видання), серед яких «Глибина різкості», «Червоні на чорному сліди» та інші. Різні вірші й оповідання авторки перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, литовською, чеською, шведською, румунською, каталонською, грецькою, італійською, данською, норвезькою, турецькою, курдською мовами та опубліковано в низці міжнародних літературних журналів та антологій.

Крім того, під час повномасштабної війни Росії в України Цілик почала писати колонки та есеї для різних міжнародних видань, зокрема Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (Німеччина), Weekendavisen (Данія), Dwytygodnik (Польща) та інш. Кілька есеїв Цілик було включено до збірки «Україна 22», виданої у Великобританії Penguin Random House (2023). Есей Ірини «Інше життя» став частиною фандрейзингового проєкту у колаборації з американським фотографом Джимом Голдбергом (вид. Stanley/Barker, 2022). Ще одне есе «Шлях уробороса» увійшло до книги про швейцарську художницю Міріам Кан, що була видана як частина її виставки у Токійському палаці в Парижі (2023).

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацювала з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Авторка слів пісні «Повертайся живим» (у виконанні гуртів «Сестри Тельнюк» та «Kozak System»).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Я і Фелікс/ Rock. Paper. Grenade (92 хв., 2022, ігровий кінофільм). Світова прем'єра фільму відбулася на «Варшавському міжнародному кінофестивалі» 2022 р[9].
  • Земля блакитна, ніби апельсин (74 хв., 2020, документальний к/ф). Світова прем'єра фільму відбулася на «Кінофестиваль «Санденс»» 2020 р., стрічка нагороджена як «Найкраща режисерська робота» у програмі світового документального кіно. Європейська прем'єра фільму відбулася на «Берлінський міжнародний кінофестиваль» 2020 р. у програмі Generation 14+. Стрічку відзначено низкою престижних нагород та офіційно відібрано до участі у численних міжнародних кінофестивалях.
  • Тайра (10 хв., 2017, документальний к/ф) і Малиш (15 хв., 2017, документальний к/ф) для кіноальманаху «Невидимий Батальйон».
  • Дім (12 хв., 2016, ігровий к/ф). Нагорода від FIPRESCI на «Одеському міжнародному кінофестивалі» (2016). 2017-го року фільм було включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. 20/16+», що перебувала в національному кінопрокаті.
  • Помин (24 хв., 2012, ігровий к/ф). «Приз екуменічного журі» на МКФ «Молодість» (Україна). Фільм брав участь в офіційному конкурсі «International short film festival in Drama» (Греція) • МКФ «Women Make Waves» (Тайвань) • МКФ «Tehran International Short Film Festival» (Іран) • МКФ «European Short Film Festival of Villeurbanne» (Франція) • «Одеський міжнародний кінофестиваль» (Україна) та понад 30 інших міжнародних кінофестивалів. 2013 року фільм включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. Romantigue».
  • Вдосвіта («Blue Hour») — (10 хв., 2008, ігровий к/ф).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка за документальний кінофільм Земля блакитна, ніби апельсин (2023);
  • Нагорода американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс» 2020 за найкращу режисерську роботу в категорії світового документального кіно за фільм Земля блакитна, ніби апельсин[10] та понад 30 інших відзнак міжнародних кінофестивалів за цю стрічку (див. сторінку фільму);
  • Премія ім. Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно», 2020;
  • Переможниця премії «Women in Arts» у категорії «Кіно» 2021 року[11];
  • Лауреатка премії "УП 100. Сила жінок" 2024 р.[12];
  • Лауреатка премії "Люди десятиліття" 2024 р.[13];
  • У листопаді 2020 року Ірині Цілик було присвоєно звання «Заслуженої діячки мистецтв України» президентом України В. Зеленським, але режисерка відмовилася від цього звання[14].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Глибина різкості. — Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016.  — 112 с. ISBN 617-614-129-X
  • Ці. — Київ : Факт, 2007.  — 112 с.

Проза

[ред. | ред. код]
  • Червоні на чорному сліди: збірка оповідань. — Київ: Комора, 2015.  — 152 с.
  • Родимки: збірка оповідань. — Київ: Електрокнига, 2012. — 214 с.
  • Післявчора: повість. — Київ : Факт, 2008.  — 120 с.

Видання для дітей

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Academy welcomes 462 new members — 2023.
  2. ↑ Указ президента України 491—2020
  3. ↑ DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Ірина Цілик. docudays.ua (англ.). Процитовано 5 травня 2024.
  4. ↑ «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик отримала нагороду кінофестивалю Sundance. detector.media (укр.). 2 лютого 2020. Процитовано 3 травня 2024.
  5. ↑ Скляревська, Гала (12 березня 2023). Віталій Портников, «Хорея козацька» та Ірина Цілик названі лауреатами Шевченківської премії. detector.media (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  6. ↑ Ірина Цілик: Біографія, досьє, фото Ірина Цілик. forbes.ua (укр.). 2 травня 2023. Процитовано 3 травня 2024.
  7. ↑ «Я і Фелікс». Ірина Цілик та критики розповідають про фільм за мотивами книги Артема Чеха «Хто ти такий?». Лірум (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 3 травня 2024.
  8. ↑ Галів, Олег; Некреча, Катерина; Островська, Ірина (16 квітня 2024). «Іздрик – найкращий Фелікс»: режисерка Ірина Цілик про фільм «Я і Фелікс». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  9. ↑ "Тайра", Катерина Павленко, Арам Арзуманян та інші: у Києві відбулася прем'єра українського фільму "Я і Фелікс". ТСН.ua (укр.). 12 квітня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
  10. ↑ Ірина Цілик здобула нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс». ВВС Україна. 2 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2020.
  11. ↑ Український інститут та ООН Жінки в Україні оголосили переможниць премії Women in Arts 2021. ui.org.ua. Процитовано 21 березня 2024.
  12. ↑ Сила жінок. Список лідерок. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2024.
  13. ↑ Люди десятиліття. NV назвав 100 українців, що з 2014-го визначають життя в країні та ведуть її вперед. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2024.
  14. ↑ Ірина Цілик відмовилася від звання, яке їй присвоїв Зеленський. Детектор медіа. 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 8 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цілик_Ірина_Андріївна&oldid=43549445