Ісландський кінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісландський кінь

Ісландський кінь (англ. Icelandic horse) — порода коней, що понад 1000 років не змішується з іншими породами коней через острівну ізоляцію Ісландії. Завезені вікінгами.

Середній зріст 130-145 сантиметрів, тому їх відносять до поні. Вага коней цієї породи не перевищує 400 кілограмів, вони відрізняються потужним крупом, короткими і сильними ногами з міцними копитами, невисокою шиєю, важкою головою і маленькими вухами. Хвіст і грива дуже густі, довгі; волосяний покрив по всьому тілу також довгий.

Особливості утримання[ред.ред. код]

Згідно із законом, прийнятим 930 р., до Ісландії заборонений ввіз будь-яких інших коней. Будь-який імпорт коней або поні в Ісландію заборонений для попередження епідемій серед коней. Крім того, будь-який ісландський кінь, що покинув країну для виставки або змагань, не може повернутися. Ця заборона поширюється на одяг для верхової їзди, амуніцію, спорядження. Виняток становлять речі, що пройшли повну дезінфекцію.

Популяція[ред.ред. код]

В даний час, в усьому іншому світі поголів'я ісландських коней налічує близько 100 тисяч, причому більша частина цієї кількості припадає на Німеччину, проте в останні роки розміри поголів'я в США і Канаді почали збільшуватися. Незважаючи на широке розповсюдження породи за межами Ісландії, стандарти для ісландських коней залишаються єдиними в усьому світі, також як і правила розведення. Всі заходи, в яких беруть участь коні цієї породи, регулюються спеціальною міжнародною асоціацією.

Джерела[ред.ред. код]