Ахалтекінський кінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахалтекінський кінь
Dagat-Geli.jpg
Сучасний ахалтекінець
Країна Туркменістан Туркменістан
Ріст 147-165 см
Маса 400-470 кг

Ахалтекі́нський кінь — одна з найдавніших культурних порід верхових коней. В 7 столітті вважалась однією з найкращих в Передній Азії. Ахалтекінський кінь добре пристосований до клімату пустель, задовольняється малооб'ємним кормом, легко переносить спрагу, дуже енергійний, відзначається настильною риссю і легким довгим галопом.

Характеристики породи[ред. | ред. код]

Основні проміри (в см) жеребців: висота в холці 154,4, коса довжина тулуба 154,2, обхват грудей 167,0, обхват п'ястка 19,0; кобил (відповідно) 152,3; 154,4; 165,6 і 18,1.

Основні масті: найбільше гнідих, буланих, сірих та вороних представників, також зустрічаються руді, ізабеллові та солові. На голові і ногах не рідко присутні білі відмітини білоплямистого типу. Для багатьох ахалтекінців характерний особливий блиск шерсті, що надає їх зовнішності неповторного і впізнаваного вигляду. Саме ахалтекінських коней вважають причиною появи блискучих кремових представників в багатьох породах верхових коней світу - в англійській чистокровній, донській і інших.

Історія[ред. | ред. код]

Стародавній ахалтекінський кінь, бронза, 4-1 століття до н. [1]

До становлення сучасної ахалтекінської породи були причетні туркменські коні, увіковічені в історії як наслідок побуту і укладу життя туркменів, відомих завдяки кочовому скотарству і багатій культурній спадщині. Туркмени завжди вважалися великими любителями скачок і ставилися до підготовки коней з усією серйозністю, досвід в цій справі передавався з покоління в покоління. Особливості годування, традиційного тренінгу та використання - поєднання жвавих перегонів на короткі дистанції і довгих виснажливих походів - все це позначилося на екстер'єрі та внутрішніх особливостях породи: коні стали сухорлявими і костистими, без зайвого жиру, надзвичайно витривалими і невимогливими до кількості та до якості їжі.

Сучасний ахалтекінський кінь є результатом довготривалої селекції, праці багатьох поколінь конярів і небайдужих до витонченої краси, поєднаної з витривалістю і іншим особливим рисам цієї породи. Ахалтекінську породу вважають однією з найжвавіших порід світу, і усі відомі риси видають в ній природженого скакуна. Саме тому ахалтекінців часто порівнюють з хортовими собаками чи гепардом, форма тіла цього коня дійсно нагадує саме цих тварин. Коні ахалтекінської породи широко відомі у використанні у південних степових районах Росії, в Узбекистані та Казахстані.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]