Іґнацій Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іґнацій Потоцький
Ignacy Potocki
Народився бл. 1715
Річ Посполита
Помер 1765(1765)
Річ Посполита
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність воєначальник, урядник
Посада чесник коронний
Військове звання ґенерал-лейтенант коронних військ
Конфесія католик
Рід Потоцькі
Батько Стефан Потоцький
Мати Констанція з Денгофів
Родичі Йоахім Потоцький (брат)
У шлюбі з Юзефа Петронеля Сулковська, Урсула з Дідушицьких
Діти Александр Потоцький
Герб

Іґнацій Потоцький гербу Золота Пілава (пол. Ignacy Potocki; бл. 1715, Луків — 1765) — польський шляхтич, воєначальник, урядник в Українських землях Королівства Польського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син коронного референдаря, львівського старости Стефана Потоцького та його дружини Констанції з Денгофів. Внук Павела Потоцького.[джерело?]

Уряди (посади): чесник коронний з 1764 року, староста глинянський, луківський, новосельський, гусятинський (1762).[1]

8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис є в архіві домініканів у Кракові). Згідно з ним: староста глинянський Іґнацій Потоцький (†1765) і його братанок Вінцентій стали дідичами містечка Бариш, сіл Бобулинці, Незвища, Гарасища, Луки, міста Потік (нині смт Золотий Потік), сіл Зубрець, Порхова, Назвисько, Залішики, Соколів, Русилів, Космирин, Костільники, Губин, Уніж, Сновидів, Возилів, Стінка, Коропець, Пшеничне, Бушин, Подвока, частини села Живачани. Також всі спадкоємці мали отримати права на столове срібло та інші цінності, які перебували в депозиті у монахів-домініканців Кам'янець-Подільського конвенту… до рівного поділу.

Поділ мав контролювати Теодор Потоцький. Цілий і детальний перелік цінностей (пол. nobilitów) був у палаці М. В. Потоцького в Бучачі, доглядав за ним Каєтан Домбровскі. М. В. Потоцький зобов'язав всіх наступних спадкоємців до виплати щороку 50000 флоринів для утримання костелів у Бучачі, Золотому Потоці, Городенці. Нові власники Потіцького і Бариського ключів мали доглядати, щоб в околишніх лісах не вирубувались ліси для випалювання вапна. Документи були додані до архіву урядових актів у Львові 15 листопада 1764 року, до архіву земських актів у Галичі 21 листопада 1764 року[2].

Сім'я[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Перша дружина: княжна Юзефа Петронеля Сулковська (донька ловчого надвірного литовського Александра Юзефа Сулковського[3]). Син: Александер — міністр поліції Князівства Варшавського.
Друга дружина — Урсула з Дідушицьких (донька хорунжого теребовельського Івана Петра Дідушицького[4]). Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Potoccy (03) Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  2. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  3. Sulkowscy (01) (пол.) [недоступне посилання]
  4. Dzieduszyccy (02) Архівовано 29 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  5. Dembowska M. Czacki Michał (†1828) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — Т. IV/1, zeszyt 16. — S. 143. (пол.)
  6. Potoccy (03) Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — 1983. — S. 625—831. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]