Август Вейсман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Август Вейсман
нім. August Weismann
August Weismann.jpg
Ім'я при народженні нім. Friedrich Leopold August Weismann
Народився 17 січня 1834(1834-01-17)[1][2][3]
Франкфурт-на-Майні, Free City of Frankfurt[d], Німецький союз[4]
Помер 5 листопада 1914(1914-11-05)[1][2][3] (80 років)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Діяльність біолог, зоолог, генетик
Alma mater Геттінгенський університет
Науковий керівник Рудольф Лейкарт
Відомі учні Adolf Fritze[d]
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Університет Фрайбурга
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Королівське фізіографічне товариство у Лунді[d], Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Прусська академія наук і Академія наук Турина[d]
Нагороди

Август Вейсман (нім. Friedrich Leopold August Weismann, 17 січня 1834, Франкфурт-на-Майні — 5 листопада 1914, Фрайбург) — німецький біолог. Ернст Майр назвав його другим за значенням еволюційним біологом 19-го століття після Чарльза Дарвіна.

Вейсман відстоював «теорію статевих клітин», згідно з якою у багатоклітинному організмі статеве розмноження має місце за допомогою зародкової лінії — статевих клітин, таких як яйцеклітина та сперматозоїди. Інші клітини тіла — соматичні клітини — не функціонують як агенти спадковості. Ефект односторонній: клітини зародкової лінії виробляють соматичні клітини та інші клітини зародкової лінії, на клітини зародкової лінії не впливають ознаки, надбані соматичними клітинами протягом життя. Генетична інформація, таким чином, не передається від соми до зародкової лінії, правило, відоме як «бар'єр Вейсмана».

Ця ідея суперечила іншій популярній на той час ідеї, що відстоювала успадкування надбаних характеристик, запропонованій Жаном Батистом Ламарком, яку Чарльз Дарвін вважав надзвичайно вірогідною для пояснення змін, на які діє природний відбір. Проте це була тільки ідея, яка вимагала експериментального доказу. Фактично, через те що це негативна ідея, повний доказ полягав би в усуненні всіх мислимих засобів, якими може відбуватися передача інформації від соми до зародкової лінії. Вейсман, який звичайно не знав всієї складності сучасної генетичної теорії, ніяким чином не міг забезпечити такий доказ. Інколи бар'єр Вейсмана невірно змішують із центральною догмою молекулярної біології. Проте остання стверджує, що інформація може передаватися лише від ДНК до ДНК і РНК, але не від РНК до ДНК, що, як зараз відомо, не завжди вірно.

Незважаючи на відсутність доказів на час висунення, ідея бар'єра Вейсмана центральна у теперішній загальноприйнятій теорії еволюції, точніше Синтетичній теорії еволюції. Згідно з цією теорією, зокрема, мінливість пов'язана зі змінами у клітинах зародкової лінії, як це і було запропоновано Вейсманом.

Ідеї Вейсмана передували відкриттям Грегора Менделя, і хоча Вейсман скептично відносився до його робіт, його молодші послідовники незабаром знайшли зв'язок між цими роботами.

У Радянському Союзі наприкінці 1940-х років послідовниками Т. Д. Лисенка ідеї Вейсмана були оголошені антинауковим і реакційними, що надовго зупинило розвиток радянської генетики.

Примітки[ред. | ред. код]