Авдєєв Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Васильович Авдєєв
біл. Міхаіл Васільевіч Аўдзееў
AvdeevMikhVasil.jpg
Народження 2 (15) вересня 1913(1913-09-15)
с. Городецьк (нині Могильовська область)
Смерть 22 червня 1979(1979-06-22) (65 років)
м. Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Винищувальна авіація
Освіта Mozhaysky Air Force Academy[d] (1933) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1949)
Роки служби 19321964
Партія ВКП(б)
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Оборона Севастополя (1941—1942)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Михайло Васильович Авдєєв (біл. Міхаіл Васільевіч Аўдзееў; 2 (15) вересня 1913(19130915) — † 22 червня 1979) — радянський військовий льотчик 1-го класу, генерал-майор авіації (1957), Герой Радянського Союзу (1942).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 (15 вересня) 1913 року в селі Городецку Могильовської губернії (нині Горецького району Могильовської області Білорусі) в родині селянина. Білорус. Жив і вчився в Ленінграді.

Військова служба[ред. | ред. код]

У Червоній Армії з липня 1932 року. Навчався у Ленінградській військово-теоретичній школі льотчиків, а потім закінчив Ворошиловградську військово-авіаційну школу пілотів.

З 1934 року у військово-повітряних силах військово-морського флоту СРСР. Служив пілотом в 24-й авіаційній ескадрильї. З квітня 1938 року служив в 1-й авіаційній ескадрильї ВПС Чорноморського флоту в Євпаторії, командував ланкою, з квітня 1940 року — начальник штабу ескадрильї. Член ВКП (б) з 1938 року. З серпня 1940 року служив в 32-му винищувальному авіаполку ВПС Чорноморського флоту, командир ланки, з лютого 1941 року — заступник командира ескадрильї.

Ралянсько-німецька війна[ред. | ред. код]

Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював всю війну в 8-му винищувальному авіаполку, який у квітні 1942 року одним з перших у ВПС отримав гвардійський прапор і став іменуватися 6-м гвардійським винищувальним авіаційним полком. Воював заступником командира ескадрильї, з січня 1942 року командував ескадрильєю.

До червня 1942 року здійснив понад 300 бойових вильотів, в 63 повітряних боях збив дев'ять літаків противника, завдав значної шкоди його військам сміливими штурмовими ударами.

В червні 1942 року в небі над Севастополем гвардії капітан Михайло Авдєєв здійснив самий складний за всю Другу світову війну авіаційний маневр. Тікаючи від переслідування двох німецьких винищувачів, він повів літак нижче рівня дахів будинків і пролетів таким чином по кільком вулицям міста, після чого розвернувся над Приморським бульваром, обігнув Костянтинівську казематовану батарею і зміг втекти від переслідувачів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 червня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітану Авдєєву Михайлу Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 858).

З липня 1942 року Михайло Авдєєв заступник командира полку, з березня 1943 року — на посаді помічника командира полку з льотної підготовки та повітряному бою. З квітня 1943 по листопад 1944 року командував 6-м гвардійським Севастопольським двічі Червонопрапорним винищувальним авіаційним полком ВПС Чорноморського флоту. Брав участь в обороні Одеси, Севастополя, Кавказу, в боях за Новоросійськ і при звільненні Таманського півострова, в Кримській, Одеській, Яссько-Кишинівській наступальних операціях. Всього за роки війни М. В. Авдєєв здійснив понад 500 бойових вильотів, провів понад 90 повітряних боїв, збив 12 літаків противника особисто і 6 в групі.

Повоєнна кар'єра[ред. | ред. код]

Після війни продовжував службу у ВПС. У 1945 році закінчив академічні курси офіцерського складу ВПС і ППО при Військово-морській академії імені К. Е. Ворошилова. Літав на багатьох типах реактивних літаків.

  • у травні 1945 — березні 1947 року — командир 6-ї винищувальної авіаційної дивізії ВПС Північного флоту;
  • у квітні 1949 — квітні 1950 року — командир 92-ї змішаної авіаційної дивізії;
  • у квітні 1950 — травні 1951 року — командир 601-ї штурмової авіаційної дивізії ВПС 4-го ВМФ (Балтійське море);
  • у травні 1951 — листопаді 1953 року — заступник начальника з льотної підготовки Вищих офіцерських льотно-тактичних курсів авіації ВМС;
  • у листопаді 1953 — березні 1956 року — помічник начальника управління ВПС 8-го ВМФ;
  • у березні 1956 — вересні 1958 року — командир 9-го винищувального авіаційного корпусу ВПС Балтійського флоту;
  • у вересні—листопаді 1958 року — 1-й заступник командувача 42-й повітряною армією Бакинського округу ППО;
  • у листопаді 1958 — квітні 1960 року — заступник начальника авіації Бакинського округу ППО;
  • у липні 1960 — серпні 1961 року — начальник авіації 8-ї окремої армії ППО;
  • у грудні 1961 — березні 1964 року — заступник командувача ВПС Північно-Кавказького військового округу — начальник відділу бойової підготовки та вищих навчальних закладів.

У відставці[ред. | ред. код]

З березня 1964 року Михайло Авдеев в запасі. Жив у Москві. У 1967 році видав мемуари під назвою «У самого Чорного моря». Вони оповідають про героїчну службу радянських льотчиків в період війни, починаючи з оборони Одеси і Севастополя, і закінчуючи звільненням країн Східної Європи. Мемуари вийшли в трьох частинах[1].

Помер 22 червня 1979 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві (ділянка 9-3).

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (1942), шістьма орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1943, 1944, 1954, 1956), орденом Суворова 3-го ступеня (1944), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1946), двома орденами Червоної Зірки (1949, ????), медалями, іноземної нагородою — орденом «Морський хрест» (США, 1943).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Прізвище Михайла Авдєєва золотом викарбуване на Меморіалі на честь героїв другої оборони Севастополя в Севастополі.

В Качинському гарнізоні, на аеродромі якого базувався полк Авдєєва, навпрои Будинку офіцерів на Алеї Героїв встановлене погруддя Михайла Авдєєва[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Электронная библиотека RoyalLib.ru(рос.)
  2. А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 1 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза — могилевчане. Минск, 1965
  • Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Лурье В. М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946—1960. — М., 2007.

Посилання[ред. | ред. код]