Айгар Калвітіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айгар Калвітіс
латис. Aigars Kalvītis
Aigars Kalvītis, Lettlands statsminister, deltar i Nordiskt-Baltiskt statsministermote i Reykjavik 2005-10-24.jpg
Прапор
11-й Прем'єр-міністр Латвії
2 грудня 2004 — 20 грудня 2007
Попередник: Індуліс Емсіс
Наступник: Іварс Годманіс
 
Народження: 27 червня 1966(1966-06-27)[1] (56 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна: Латвія і СРСР
Освіта: Латвійський сільськогосподарський університет і Латвійський університет
Партія: Народна партія
Нагороди:
орден Хреста землі Марії 1 класу

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Айґарс Калвітіс (латис. Aigars Kalvītis; нар. 27 червня 1966, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — латвійський політичний діяч. Прем'єр-міністр Латвії (2 грудня 2004 — 20 грудня 2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Три роки прослужив в ВМФ СРСР.

Закінчив Латвійський сільськогосподарський університет (1992) за спеціальністю «економіка».

З 1992 по 1998 р. працював менеджером у різних сферах, пов'язаних із сільським господарством.

В 1997 р. став одним із засновників Народної партії (Tautas Partija).

В 1998 р. вперше обраний до парламенту країни.

В 19992000 — міністр сільського господарства.

У 20002002 — міністр економіки.

2002 року знову обраний депутатом парламенту, в якому очолив парламентську фракцію Народної партії.

28 жовтня 2004 року латвійський парламент відправив у відставку правоцентристський уряд меншості Індуліса Емсіса, яке об'єднувало «Союз зелених і селян», Народну партію і Латвійську першу партію, у відставку.

24 листопада 2004 президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга доручила Айгару Калвітісу створення нового кабінету міністрів. За час роботи даного складу парламенту це був уже третій прем'єр-міністр. Якщо рахувати з проголошення незалежності Латвії в 1991 році, то Айгар Калвітіс очолив 11-ий за рахунком уряд.

2 грудня 2004 парламент Латвії затвердив уряд, сформований Калвітісом. Коаліційний уряд сформували чотири праві сили — Народна партія, «Новий час», Перша партія і Союз зелених і селян. Вони контролювали 70 зі 100 голосів у сеймі. В опозиції залишилися крайні націоналісти з об'єднання «Вітчизна і свобода»/РННЛ і три партії, що представляють інтереси російськомовного населення країни. У квітні 2006 «Новий час» пішов в опозицію. Кабінет Калвітіса встояв завдяки непрямій підтримки двох лівих фракцій.

Після успіху НП на осінніх виборах 2006 р. Айгар Калвітіс очолив новий уряд, в який включили «Вітчизні і свободі»/ДННЛ, а в грудні — і Народну партію.

7 листопада 2007 оголосив, що піде у відставку 5 грудня 2007. Виконував обов'язки прем'єра до затвердження нового уряду 20 грудня.

У 2009 році пішов з політики.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох синів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen

Посилання[ред. | ред. код]