Перейти до вмісту

Евіка Сіліня

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Евіка Сіліня
латис. Evika Siliņa
Евіка Сіліня
Евіка Сіліня
Прем'єр-міністр Латвії
Нині на посаді
На посаді з15 вересня 2023
ПрезидентЕдгарс Рінкевичс
ПопередникКріш'яніс Каріньш
Міністр з питань добробуту Латвії
14 грудня 2022 — 15 вересня 2023
Прем'єр-міністрКріш'яніс Каріньш
ПопередникГатіс Еглітіс
НаступникУльдіс Аугуліс
Депутат Сейму Латвії
1 листопада — 14 грудня 2022

Народилася3 серпня 1975(1975-08-03)[1] (49 років)
Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Відома якполітична діячка, юристка
КраїнаЛатвія
Alma materЛатвійський університет
Політична партіяЄдність, Reform Partyd і Нова єдність
Нагороди
Орден княгині Ольги I ступеня

Евіка Сіліня (латис. Evika Siliņa; нар. 3 серпня 1975, Рига, Латвійська РСР) — латвійська юристка та політикиня. Прем'єр-міністерка Латвії з вересня 2023 року. Раніше обіймала посаду міністра добробуту в другому уряді Кріш'яніса Каріньша.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 3 серпня 1975 року в Ризі. Протягом 1993–1997 років навчалась у Латвійському університеті, здобувши ступінь бакалавра права та кваліфікацію юриста, а також у Ризькій юридичній вищій школі, здобувши ступінь магістра соціальних наук у галузі права, міжнародного права та європейського права[2].

З 2003 по 2012 рік Сіліня працювала як приватна юристка, спеціалізуючись на міжнародному та національному господарському праві. У цей період також займалася юридичним обслуговуванням публічних компаній у сфері електронних комунікацій (телекомунікації, Інтернет), а також створенням та консультуванням неурядових організацій. Була індивідуально практикуючою адвокаткою присяги, а також є засновницею видавництва Tēva mantojums.

З 2017 року публікує статті в журналі Imperfekt.

Балотувалася до Сейму Латвії у 2011, 2014 і 2018 роках, але не була обрана. З листопада 2011 року по 12 квітня 2012 займала посаду позаштатної юрисконсультантки міністра внутрішніх справ Латвії Ріхарда Козловскіса, а з квітня 2012 року по січень 2013 року – посаду юрисконсультантки міністра внутрішніх справ.

З січня 2013 року по 23 січня 2019 року Сіліня займала посаду парламентської секретарки у Міністерстві внутрішніх справ. На цій посаді Евіка отримала високу оцінку за свою відкритість до журналістів, наприклад, у роз'ясненні позиції Міністерства внутрішніх справ з різних питань, а також за свою роботу в боротьбі з синтетичними канабіноїдами та їх обігом у Латвії[3][4].

23 січня 2019 року, коли Сейм Латвії 13-го скликання затвердив Кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром Кріш'янісом Карінісом, Сіліня отримала посаду парламентської секретарки прем'єр-міністра.

Вона також працювала над законодавством у сферах злочинів проти держави та тероризму, цивільного захисту та кризового контролю, правил для шукачів притулку, імміграційної політики тощо[5]. Вона також працювала над питаннями безпеки дітей, зокрема над проблемою висадки дітей з громадського транспорту[6]. Сіліня зробила значний внесок у створення Бюро внутрішньої безпеки Латвійської Республіки у 2015 році. Очолювала європейську (під час головування Латвії в Раді Європи) та латвійську делегації в ООН, CEPOL та Інтерпол.

У грудні 2022 року була затверджена на посаді міністерки соціального захисту в уряді Кріш'яніса Карініса.

16 серпня 2023 року, після відставки Карініса, «Нова Єдність» висунула Евіку кандидаткою на посаду прем'єр-міністра[7]. 24 серпня президент Латвії Едгар Рінкевичс запропонував їй сформувати уряд[8].

Прем'єр-міністр Латвії (2023 - дотепер)

[ред. | ред. код]
Силіна з прем'єр-міністром Фінляндії Петтері Орпо в Гельсінкі, 24 листопада 2023 року

15 вересня 2023 року Сейм затвердив уряд на чолі з Сіліньєю, до якого увійшли три політичні сили: «Нова Єдність», «Прогресивні» та Союз зелених і селян. Уряд був затверджений Сеймом 53 голосами – усіма представниками нової коаліції та позафракційним депутатом Олегом Буровсом[9]. У своїй промові нова прем'єр-міністр наголосила на необхідності бути більш інклюзивною, що було витлумачено як пріоритет гендерної рівності та інших прогресивних цілей. Для російськомовної меншини інклюзія передбачає ліквідацію статусу «негромадянина» та інтеграцію в латвійську систему освіти[10]. Уряд також має намір збільшити військовий бюджет і завершити будівництво загороджень на кордоні країни з Росією та Білоруссю[10]. Силіна - друга жінка, яка стала прем'єр-міністром Латвії, після Лаймдоти Страуюми у 2014-2016 роках[11].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Евіка Силіня одружена, у пари троє дітей. Рідна мова Сіліні — латиська, вільно володіє англійською та російською мовами[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://www.diepresse.com/16435931/evika-silina-fuehrt-lettlands-neue-regierungskoalition
  2. Evika Siliņa (латис.). Vienotība. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 20 вересня 2023.
  3. Kurš patiesībā vada Iekšlietu ministriju?. LA.LV (латис.). Процитовано 20 вересня 2023.
  4. Evika Siliņa: narkotiku lietošanas ierobežošanā jārīkojas proaktīvi (латис.). LV portāls. Процитовано 20 вересня 2023.
  5. Evika Siliņa (латис.). Sarunu festivāls LAMPA. Процитовано 20 вересня 2023.
  6. Evika Siliņa: bērnu drošībai nepieciešama atbildīga institūciju sadarbība (латис.). LV portāls. Процитовано 20 вересня 2023.
  7. «Jaunā Vienotība» oficiāli virza premjera amatam labklājības ministri Eviku Siliņu (латис.). LSM.lv. Процитовано 20 вересня 2023.
  8. Prezidents valdības izveidi uztic Evikai Siliņai (латис.). LSM.lv. Процитовано 20 вересня 2023.
  9. Saeima apstiprina 42. Ministru kabinetu ar Siliņu priekšgalā (латис.). Delfi. Процитовано 20 вересня 2023.
  10. а б Um 14:48, 15 09 2023 (15 вересня 2023). Evika Silina führt Lettlands neue Regierungskoalition. Die Presse (нім.). Процитовано 2 травня 2024.
  11. Evika Siliņa is Latvia’s new prime minister. POLITICO (брит.). 15 вересня 2023. Процитовано 2 травня 2024.
  12. Iekšlietu ministrija, Iekšlietu ministrijas parlamentārā sekretāre,. Архів оригіналу за 02018-09-033 вересня 2018. Процитовано 02018-09-1212 вересня 2018.