Перейти до вмісту

Евіка Сіліня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Евіка Сіліня
латис. Evika Siliņa Редагувати інформацію у Вікіданих
Евіка Сіліня
Евіка Сіліня
Прем'єр-міністр Латвії
15 вересня 2023 — 28 травня 2026
ПрезидентЕдгарс Рінкевичс
ПопередникКріш'яніс Каріньш
НаступникАндріс Кулбергс
Міністр з питань добробуту Латвії
14 грудня 2022 — 15 вересня 2023
Прем'єр-міністрКріш'яніс Каріньш
ПопередникГатіс Еглітіс
НаступникУльдіс Аугуліс
Депутат Сейму Латвії
1 листопада — 14 грудня 2022
Народилася3 серпня 1975(1975-08-03)[1] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рига, Латвійська РСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, правниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛатвійський університет (1997)[2], Riga Graduate School of Lawd (2001)[2] і EuroFacultyd (1997)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяЄдність, Партія реформ Затлерса і Нова єдність Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіябаптизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден княгині Ольги I ступеня Commander First Class of the Order of the White Rose of Finland
 Медіафайли у Вікісховищі

Евіка Сіліня (латис. Evika Siliņa; нар. 3 серпня 1975, Рига, Латвійська РСР) — латвійська юристка та політикиня. Прем'єр-міністерка Латвії з вересня 2023 року до травня 2026 року. Раніше обіймала посаду міністра добробуту в другому уряді Кріш'яніса Каріньша.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 3 серпня 1975 року в Ризі. Протягом 1993—1997 років навчалась у Латвійському університеті, здобувши ступінь бакалавра права та кваліфікацію юриста, а також у Ризькій юридичній вищій школі, здобувши ступінь магістра соціальних наук у галузі права, міжнародного права та європейського права[3].

З 2003 по 2012 рік Сіліня працювала як приватна юристка, спеціалізуючись на міжнародному та національному господарському праві. У цей період також займалася юридичним обслуговуванням публічних компаній у сфері електронних комунікацій (телекомунікації, Інтернет), а також створенням та консультуванням неурядових організацій. Була індивідуально практикуючою адвокаткою присяги, а також є засновницею видавництва Tēva mantojums.

З 2017 року публікує статті в журналі Imperfekt.

Балотувалася до Сейму Латвії у 2011, 2014 і 2018 роках, але не була обрана. З листопада 2011 року по 12 квітня 2012 обіймала посаду позаштатної юрисконсультантки міністра внутрішніх справ Латвії Ріхарда Козловскіса, а з квітня 2012 року по січень 2013 року — посаду юрисконсультантки міністра внутрішніх справ.

З січня 2013 року по 23 січня 2019 року Сіліня обіймала посаду парламентської секретарки у Міністерстві внутрішніх справ. На цій посаді Евіка отримала високу оцінку за свою відкритість до журналістів, наприклад, у роз'ясненні позиції Міністерства внутрішніх справ з різних питань, а також за свою роботу в боротьбі з синтетичними канабіноїдами та їх обігом у Латвії[4][5].

23 січня 2019 року, коли Сейм Латвії 13-го скликання затвердив Кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром Кріш'янісом Карінісом, Сіліня отримала посаду парламентської секретарки прем'єр-міністра.

Вона також працювала над законодавством у сферах злочинів проти держави та тероризму, цивільного захисту та кризового контролю, правил для шукачів притулку, імміграційної політики тощо[6]. Вона також працювала над питаннями безпеки дітей, зокрема над проблемою висадки дітей з громадського транспорту[7]. Сіліня зробила значний внесок у створення Бюро внутрішньої безпеки Латвійської Республіки у 2015 році. Очолювала європейську (під час головування Латвії в Раді Європи) та латвійську делегації в ООН, CEPOL та Інтерпол.

У грудні 2022 року була затверджена на посаді міністерки соціального захисту в уряді Кріш'яніса Карініса.

16 серпня 2023 року, після відставки Карініса, «Нова Єдність» висунула Евіку кандидаткою на посаду прем'єр-міністра[8]. 24 серпня президент Латвії Едгар Рінкевичс запропонував їй сформувати уряд[9].

Прем'єр-міністр Латвії (2023 — дотепер)

[ред. | ред. код]
Сіліня з прем'єр-міністром Фінляндії Петтері Орпо в Гельсінкі, 24 листопада 2023 року

15 вересня 2023 року Сейм затвердив уряд на чолі з Сілінею, до якого увійшли три політичні сили: «Нова Єдність», «Прогресивні» та Союз зелених і селян. Уряд був затверджений Сеймом 53 голосами — усіма представниками нової коаліції та позафракційним депутатом Олегом Буровсом[10]. У своїй промові нова прем'єр-міністр наголосила на необхідності бути більш інклюзивною, що було витлумачено як пріоритет гендерної рівності та інших прогресивних цілей. Для російськомовної меншини інклюзія передбачає ліквідацію статусу «негромадянина» та інтеграцію в латвійську систему освіти[11]. Уряд також має намір збільшити військовий бюджет і завершити будівництво загороджень на кордоні країни з Росією та Білоруссю[11]. Сіліня — друга жінка, яка стала прем'єр-міністром Латвії, після Лаймдоти Страуюми у 2014—2016 роках[12].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Евіка Сіліня одружена, у пари троє дітей. Рідна мова Сіліні — латиська, вільно володіє англійською та російською мовами[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 https://www.diepresse.com/16435931/evika-silina-fuehrt-lettlands-neue-regierungskoalition
  2. 1 2 3 Evika Siliņa | Ministru kabinets
  3. ↑ Evika Siliņa (латис.). Vienotība. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 20 вересня 2023.
  4. ↑ Kurš patiesībā vada Iekšlietu ministriju?. LA.LV (латис.). Процитовано 20 вересня 2023.
  5. ↑ Evika Siliņa: narkotiku lietošanas ierobežošanā jārīkojas proaktīvi (латис.). LV portāls. Процитовано 20 вересня 2023.
  6. ↑ Evika Siliņa (латис.). Sarunu festivāls LAMPA. Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  7. ↑ Evika Siliņa: bērnu drošībai nepieciešama atbildīga institūciju sadarbība (латис.). LV portāls. Процитовано 20 вересня 2023.
  8. ↑ «Jaunā Vienotība» oficiāli virza premjera amatam labklājības ministri Eviku Siliņu (латис.). LSM.lv. Процитовано 20 вересня 2023.
  9. ↑ Prezidents valdības izveidi uztic Evikai Siliņai (латис.). LSM.lv. Процитовано 20 вересня 2023.
  10. ↑ Saeima apstiprina 42. Ministru kabinetu ar Siliņu priekšgalā (латис.). Delfi. Процитовано 20 вересня 2023.
  11. 1 2 Um 14:48, 15 09 2023 (15 вересня 2023). Evika Silina führt Lettlands neue Regierungskoalition. Die Presse (нім.). Процитовано 2 травня 2024.
  12. ↑ Evika Siliņa is Latvia’s new prime minister. POLITICO (брит.). 15 вересня 2023. Процитовано 2 травня 2024.
  13. ↑ Iekšlietu ministrija, Iekšlietu ministrijas parlamentārā sekretāre,. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2018-09-03? (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Евіка_Сіліня&oldid=48604166