Акуленко Прокопій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прокопій Семенович Акуленко
рос. Прокопий Семёнович Акуленко
Народження 20 березня (2 квітня) 1913
Чани (робітниче селище), Barabinsk Okrugd, Сибірський край, РСФРР
Смерть 27 січня 1982(1982-01-27) (68 років)
Москва, СРСР
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил Повітряні сили
Рід військ винищувальна авіація
Освіта Військова академія Генштабу імені Ворошилова
Роки служби 19301971
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант авіації
Командування Q21634744?
Війни / битви Громадянська війна в Іспанії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Києва» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Прокопій Семенович Акуленко (рос. Прокопий Семёнович Акуленко; 20 березня 1913, Чани — 27 січня 1982) — радянський військовий льотчик, генерал-лейтенант авіації.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 березня 1913 року на станції Чани (нині районний центр Новосибірської області РФ) в родині залізничника. Росіянин[1].

У Червоній армії з 1930 року. Член ВКП(б) з 1932 року[1]. У 1933 році закінчив 7-у Сталінградську військову авіаційну школу льотчиків. У званні лейтенанта служив молодшим льотчиком 107-ї авіаційної ескадрильї 83-ї винищувальної авіаційної бригади Білоруського військового округу.

Учасник Громадянської війни в Іспанії з 13 жовтня 1936 року по 26 липня 1937 року. Командував ланкою винищувачів. За власними спогадами, здійснив понад 250 бойових вильотів, збив особисто 6 літаків противника і 7 в групі.

Після повернення з Іспанії командував 33-м авіаційним полком. У 1939 році за зловживання алкоголем і п'яний дебош був знижений на посаді до помічника командира полку.

У званні капітана і на посаді помічника командира 145-го ВАП брав участь в радянсько-фінській війні. У 1940 році отримав військове звання майора. З 1940 року був командиром 164-го винищувального авіаційного полку.

Брав участь у німецько-радянській війні з 22 червня 1941 року. На чолі свого полку воював на Південно-Західному фронті, в перший же день війни збив в групових боях в районі Львова два літаки Хе-111, сам був важко поранений в живіт. Після лікування в госпіталі став заступником, а з грудня 1942 року командиром 2-го запасного авіаційного полку. Літав на ЛаГГ-3, Як-7, Ла-5, на іноземних винищувачах Харрікейн, Мустанг, Р-39. До травня 1943 року мав загальний наліт 1 700 годин, в тому числі бойового нальоту 250 годин. Пізніше став командиром 2-ї запасної авіаційної бригади. Одним з перших радянських льотчиків облітав американський винищувач Р-39 «Аерокобра», і керував навчанням радянських льотчиків іноземною авіаційною технікою. Під його командуванням особовий склад цього з'єднання підготував майже дев'ять тисяч льотчиків-винищувачів, прийняв з авіазаводів і передав повітряним арміям фронтів понад 13 тисяч літаків. Закінчив війну в званні підполковника.

Після закінчення війни продовжував служити в авіації, був начальником Центру перенавчання ВВС. Закінчив Військову академію Генштабу імені Ворошилова. Звільнився в запас у 1971 році в званні генерал-лейтенанта авіації. Проживав в місті Москві.

Могила Прокопія Акуленка

Помер 27 січня 1982 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]