Александер Брюкнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александер Брюкнер
Aleksander Brückner
Aleksander Brückner 1939.jpg
Народився 29 січня 1856(1856-01-29)
Тернопіль/Бережани
Помер 24 травня 1939(1939-05-24) (83 роки)
Берлін
Громадянство / підданство Польща і Австрія
Alma mater Львівський університет, Віденський університет
Галузь наукових інтересів славістика, історія культури
Заклад Берлінський університет
Автограф Aleksander Brückner podpis 1895.jpg


CMNS: Александер Брюкнер на Вікісховищі

Александер Брюкнер (пол. Aleksander Brückner; 29 січня 1856, Тернопіль, нині Тернопільська область — 24 травня 1939, Берлін) — польський філолог та історик культури, багаторічний професор Берлінського університету, член багатьох академій, в тому числі НТШ, Польської академії знань, Петербурзької Академії Наук.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Галичині 29 січня 1856 року в Тернополі,[1][2] (тоді Австро-Угорська імперія, нині Україна; за іншими даними, народився у Бережанах[Джерело?]).

Початкову освіту здобув у Бережанах.[1] Навчався в Першій тернопільській гімназії,[3] у Львівському (1872—1875,[2] вивчав філософію[Джерело?]), Віденському (1876, здобув докторський ступінь). 1876 року приступив до досліджень зі славістики в Ляйпціґу та Берліні під керування тодішнього завідуючого кафедрою славістики Берлінського університету Ватрослава Яґіча.

1878 — захистив у Відні ступінь доктора[1] габілітованого з філології і як приват-доцент почав працювати у Львові. 1881 — переїхав до Берліну, де в університеті одержав посаду доцента з слов'янських мов і літератури, яку 1892 року підвищили до повної професорської. Пропрацював у Берлінському університеті 44 роки, був далеким від політики та цілком присвятив себе науці і спілкуванню з колегами-науковцями.

Був членом НТШ (1914),[2] у 1888 році став членом Польської академії знань, у 1889 — іноземним членом-кореспондентом Петербурзької Академії Наук.[1]

Після Першої світової війни відхилив запрошення перебратися до Варшави, Познані чи Вільна[4]. Також після виходу на пенсію він продовжив свої дослідження в Берліні.

Помер 24 травня 1939 року в Берліні. На його похоронах в 1939 році прощальне слово сказав Макс Фасмер, який прийняв очолювану раніше Брюкнером університетську кафедру славістики.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Поле наукової діяльності Брюкнера поряд з слов'янською філологією охоплює такі галузі, як: літературознавство, історія культури, балтістика, фольклор, дохристиянські релігії та міфологія, археологія та ін. Список його публікації вміщує понад 1800 найменувань.

У своїх дослідженнях розглядав також питання української літератури й культури, проблеми польсько-українських літературних взаємин, творчість представників «української школи» в польській літературі.

У численних працях («Про етимологічну анархію», 1908; «Пісні польсько-руські», 1911) використовував український матеріал. Підтримував контакти з українськими вченими, зокрема з Іваном Франком, який написав кілька рецензій на праці Брюкнера. Але до української мови ставився з погордою, применшував її вплив на польську і перебільшував вплив останньої на українську.

«Брікнер розкриває нові горизонти і будить нові думки. Тому тим більше дивуємся, що Брікнер в розборі цього питання не умів зберегти повної обєктивности супроти української мови. Ми цього не можем собі инакше пояснити як якоюсь ідіосинкразією супроти всього українського. А щоб дати на це доказ, вкажемо тільки на його книжку Die Slawen und der Weltkrieg… Названий твір Брікнера має політичний зміст і служить пропаганді не тільки справедливої справи польського народа, але также і неоправданих його претенсій і забаганок… Одно тільки скажемо: Події революції та боротьба і бої за політичну самостійність українського народу дали і Полякам досить доказів на те, що поставлена Брікнером в цім його творі діяґноза і проґноза в українській справі була зовсім невірна»,

 — писав український мовознавець Степан Смаль-Стоцький[5].

19031904 — опублікував огляди періодичних видань з етнографії та фольклору, де проаналізував також дослідження Івана Франка, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, М. Дикарєва та інших.

В «Історії слов'янських літератур», що є першою частиною його (разом з Т. Лер-Сплавінським) книжки «Нарис з історії слов'янських літератур і літературних мов» (польською мовою, Львів, 1929), дав високу оцінку творчості Тараса Шевченка і його значення для України.

1930 року вулиця Валова у Тернополі була названа іменем Александера Брюкнера.[6]

Праці (вибірково)[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Миколай Коперник Це незавершена стаття про польського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.