Альберто Сантос-Дюмон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберто Сантос-Дюмон
порт. Alberto Santos-Dumont
Alberto Santos-Dumont portrait.jpg
Assinatura do Santos Dumont 2.gif
Народився 20 липня 1873(1873-07-20)
Бразилія Бразилія
Помер 23 липня 1932(1932-07-23) (59 років)
Бразилія Гуаружа Бразилія
·повішення
Поховання Cemitério de São João Batistad
Країна Flag of Brazil (1889–1960).svg Бразилія
Діяльність Авіаконструктор
Відомий завдяки піонер авіації
Знання мов португальська і французька
Членство Бразильська академія літературиd
Батько Henrique Dumontd
Мати Francisca de Paula Santosd
Брати, сестри Luiz Dumontd
Автограф Assinatura do Santos Dumont 2.png
Нагороди

Альберто Сантос-Дюмон (порт. Alberto Santos-Dumont) (20 липня 1873 — 23 липня 1932) — є одним з ранніх піонерів авіації. Народився та помер у Бразилії. Спадкоємець успішного виробника кави, Сантос-Дюмон присвятив себе науці та дослідженням, тривалий час жив у Парижі.

Сантос-Дюмон розробив, побудував і випробував першу дійсно керовану повітряну кулю. Водночас він став першою людиною, яка довела, що систематичні, контрольовані польоти можливі. Це «Завоювання повітряної стихії», яке було підтверджено здобуттям Німецького призу (нім. Deutsch de la Meurthe) 19 жовтня 1901 року за політ навколо Ейфелевої вежі, зробило його одним з найвідоміших людей світу початку XX століття. Крім досягнень у повітроплаванні, Сантос-Дюмон здійснив перший в Європі публічний політ на аероплані в Парижі 23 жовтня 1906 року. Цей літак, який дістав назву 14-біс (англ.) або (фр. Oiseau de proie — «хижа птиця»). Як вважають прихильники пріоритету Сантос-Дюмона, 14-біс був першим з літаків, що самостійно злетів і приземлився, тобто який не використовував — катапульти, сильний вітер, рейки для запуску або інші зовнішні пристосування та погодні чинники. На відміну від інших піонерів авіації того часу свої креслення не патентував, а надавав у суспільне користування. Сантос Дюмона вважають «батьком авіації» в Бразилії, країні свого народження.

Дитинство[ред. | ред. код]

Сантос Дюмон народився на фермі Кабанга (порт. Cabangu), у бразильському місті Пальміра, яке сьогодні зветься Сантос Дюмон у штаті Мінас-Жерайс. Він виріс шостим з вісьмох дітей, подружжя Френсіс та Енріке дос Сантос-Дюмон, на кавовій плантації, що належала його сім'ї в штаті Сан-Паулу. Його батько, француз за походженням, був інженером, і широко використовував усі найновіші винаходи на його величезній плантації. Це було настільки успішно, що ці нововведення дали змогу сім'ї стати дуже заможними.

Змалечку він був закоханий у техніку, і ще дитиною навчився керувати локомотивом, що використовувався на його сімейній плантації, довжина залізничних колій на якій перевищувала 96 км. Він також був прихильником Жюля Верна, і прочитав усі його книги до свого десятого дня народження. Він писав у своїй біографії про те, що мрія літати прийшла до нього, після обіду на плантації коли він дивився на чудове небо Бразилії. У 1888 році, на французькій виставці в Сан-Паулу, він уперше побачив політ на повітряній кулі.

Згідно зі звичаями багатьох родин того часу, після базового навчання вдома з приватними викладачами, включно зі своїми батьками, молодий Альберто продовжив освіту в середній школі «Colégio Culto à Ciência» міста Кампінас.

Переїзд до Франції[ред. | ред. код]

У 1891 році батько Альберта, потрапив в аварію коли перевіряв машини машин на плантації. Він упав з коня і його паралізувало. Він вирішив продати плантацію й переїхати до Європи разом з дружиною та молодшими дітьми. У сімнадцять, Сантос-Дюмон покинув престижну «Escola de Minas» в Ору-Прету (порт. Ouro Preto — «місто чорного золота»), та разом з сім'єю переїхав у Париж. Невдовзі після приїзду він купив автомобіль. Пізніше, він і далі проводив дослідження в галузі фізики, хімії, механіки та електрики разом з приватним викладачем.

Повітряні кулі та дирижаблі[ред. | ред. код]

Сантос-Дюмон вважав себе першим «повітряним спортсменом». Перші польоти він здійснював, наймаючи досвідченого льотчика і був на повітряних кулях пасажиром. Невдовзі він самостійно літав на повітряних кулях, а потім став проєктувати власні моделі повітряних куль. 2 вересня 1898 Сантос-Дюмон здійснив політ на першій повітряній кулі власної розробки, яка звалася «Brésil» («Бразилія»).

Після численних польотів на повітряних кулях, він захопився проєктами керованих повітряних куль або дирижаблів, які активно пересувались повітрям замість того, щоб дрейфував за вітром. З 1898 по 1905 роки Сантос-Дюмон збудував та здійснив польоти на 11 дирижаблях. Деякі з них було оснащено двигуном, інші приводили в рух педалі. Обмеження управління повітряним рухом з'явилися кілька десятиліть потому, а тоді він літав над паризькими бульварами на рівні дахів будинків в одному зі своїх дирижаблів, та зупинявся у фешенебельному відкритому кафе на сніданок. Одного разу він навіть прилетів на дирижаблі рано-вранці до своєї власної квартири за адресою Рю Вашингтон, 9, якраз навпроти Єлисейських полів від Тріумфальної арки. Для того, щоб виграти «Німецький приз», Сантос-Дюмон надумав побудувати великий дирижабль, який дістав назву SD № 5. 8 серпня 1901 під час одного з його польотів, дирижабль втратив водень. Він почав спускатися прямо на дах готелю Трокадеро. Стався великий вибух. Сантос-Дюмон уникнув загибелі, повіс на гондолі з боку входу в готель. Йому допомогли піднятися на дах без яких ушкоджень.

Найбільшим його досягненням у повітроплаванні став виграш «Німецького призу» (фр. Deutsch de la Meurthe). Для цього він мав пролетіти від парку Сен-Клод до Ейфелевої вежі і назад менше ніж за тридцять хвилин. Переможець призу мав підтримувати середню швидкість щодо землі не менше 22 км/год для того, щоб пролетіти відстань 11 км в обидва боки за відведений час. 19 жовтня 1901 після кількох спроб Сантос-Дюмон досягнув поставленої мети на дирижаблі «Сантос-Дюмон № 6». Відразу після польоту спалахнули суперечки щодо введеного в останні хвилини правила, яке стосувалося точного визначення часу польоту. Був великий резонанс у пресі та громадські протести. Зрештою, після кількох днів обговорень, оргкомітет вручив Сантос-Дюмону приз і призовий фонд у 100 000 франків. Сантос-Дюмон пожертвував половину призових грошей біднякам Парижа. Друга половина дісталася його працівникам як премія.

Досягнення в повітроплаванні зробили його знаменитим не тільки в Європі, але й у всьому світі. Він виграв ще кілька призів і став другом мільйонерів, піонерів авіації та членів королівських сімей. У 1903 Аїда Д'Акоста Брекінрідж самостійно керувала дирижаблем Сантос-Дюмона, ставши першою у світі жінкою, що керувала дирижаблем. У 1904 він відвідав США і його запросили в Білий дім на зустріч з президентом США Теодором Рузвельтом. Сантос-Дюмон мав величезну популярність. Парижани дали йому прізвисько (фр. le petit Santos — малюк Сантос). Модники копіювали різні елементи стилю його одягу, від кольорових сорочок до панами. Він був, і дотепер є відомим народним героєм його рідної Бразилії.

Апарати, важчі за повітря[ред. | ред. код]

Перший світовий рекорд SD 14-біс 12 листопада 1906.

Хоча Сантос-Дюмон і далі працював над дирижаблями, невдовзі він почав працювати з апаратами, які важчі за повітря. До 1905 він завершив свій перший проєкт літака та вертольота. Головним його досягненням став політ на літаку 23 жовтня 1906, коли він підняв у повітря SD 14-біс перед багатьма свідками, і пролетів відстань 60 метрів на висоті двох-трьох метрів. Це був добре задокументований випадок, який підтвердив «Французький аероклуб» (фр. De France), першого польоту на апараті, важчого за повітря з двигуном в Європі, а також перший у світі політ літака за яким спостерігала велика кількість людей. Літак здійнявся з незнімних шасі та з використанням тільки власного двигуна за спокійної погоди, це стало доказом того, що апарат, важчий за повітря принципово може самостійно злітати. Виконавши цей політ, Сантос-Дюмон виграв «Приз Аршдекона», що його заснував француз Ернест Аршдекон у липні 1906, який було вручено першому льотчику, який зумів пролетіти понад 25 метрів лише за допомогою власного двигуна.

Вертоліт Сантос-Дюмона, 30 січня 1906

12 листопада 1906, Сантос-Дюмону вдалось установити перший світовий рекорд, визнаний «Французьким аероклубом», пролетівши 220 метрів менш ніж за 22 секунди. Сантос-Дюмон зробив значний внесок у конструкцію літака. Він уперше використав рухомі поверхні, попередники елеронів, між крилами, які дали змогу мати більшу бічну стабільність, ніж це давало крило SD 14-біс з позитивним кутом. Сантос-Дюмон також прагнув досягти суттєвого поліпшення співвідношення потужності двигуна до ваги, а також удосконалити технологію будівництва літаків.

Останнім проєктом Сантос-Дюмона був моноплан «Демуазель» (фр. «Demoiselle») (SD № 19—22). Сантос-Дюмон використовував цей літак як власний транспортний засіб. Він охоче дозволяв іншим копіювати його проєкт. Фюзеляж складався зі спеціального бамбукового лонжерону, а пілот сидів низько між головними колесами триколісного шасі. «Демуазель» керувався в польоті пристосуванням на хвості, яке функціонувало і як елеватор, і як кермо, а також перекосом крила (SD № 20). Високоплан «Демуазель» мав розмах крила 5,10 м і довжину 8 м. Його вага становила трохи більше 110 кг разом з його винахідником. Пілот сидів нижче з'єднання крила з фюзеляжем, трохи позаду коліс, і керував хвостовими поверхнями, використовуючи штурвал. Троси, що підтримують крило, зроблені зі струн фортепіано. Спочатку Сантос-Дюмон установив двигун з рідинним охолодженням англ. «Dutheil & Chalmers» потужністю 15 кВт. Пізніше винахідник переніс двигун у нижче положення, помістивши його перед пілотом. Потім Сантос-Дюмон замінив двигун на «Antoniette» потужністю 18 кВт і дещо змінив конструкцію крила. Ця версія літака мала позначення SD № 20. Через те, що літак мав конструкційні недоліки, а потужність двигуна як і раніше була недостатня, Сантос-Дюмон постійно працював над поліпшенням «Демуазель». Він зробив трикутний укорочений фюзеляж з бамбука; двигун було перенесено в початкове положення, перед крилом, було збільшено розмах крила. Так було створено SD № 21. Конструкція SD № 22 була такою самою, як і SD № 21. Сантос-Дюмон випробував двигуни з опозитним циліндрами (він запатентував рішення охолодження цього виду двигуна) і водяним охолодженням, збільшивши потужність до 30 кВт у цих двох варіантах. Особливістю варіанту двигуна з водяним охолодженням був трубопровід з рідким холодоагентом, який проходив за крилом знизу, що сприяло поліпшенню аеродинаміки.

«Демуазель» було побудовано всього за п'ятнадцять днів. Літак показував чудові результати для свого часу, легко пролітаючи 200 м над землею на випробувальних польотах зі швидкістю 100 км/год. «Демуазель» став останнім літаком Сантос-Дюмона. Він літав на ньому в різний час у 1909 в Парижі, а також у його околицях. Серед його досягнень — перший міжнародний політ дальністю 8 км, з Сан-сира в Бук 13 вересня 1909 р., з поверненням наступного дня, і другий політ 17 вересня 1909 дальністю 18 км за 16 хвилин. «Демуазель» оснащено двоциліндровим двигуном, який був тоді популярним. Майбутній французький ас Першої світової війни Ролан Гаррос здійснив політ на ньому над парком Бельмонт у Нью-Йорку в 1910 р. У червневому номері 1910 року журналу Популярна механіка (Popular Mechanics) було опубліковано креслення «Демуазель» і підтверджувалося, що літак Сантос-Дюмона був краще за інших побудованих тоді. Літак рекомендували тим авіаторам-початківцям, які хотіли б досягти найкращих результатів у найліпший час з мінімумом витрат. Американські компанії продавали креслення й деталі «Демуазель» кілька років потому. Сантос-Дюмон був ентузіастом авіації й опублікував креслення «Демуазель» для вільного використання, вважаючи, що авіація стане головним напрямом прогресу людства. Клеман Баярд, автопромисловець, побудував кілька апаратів «Демуазель», які було продано за 50,000 франків.

Пізні роки[ред. | ред. код]

«A Encantada», будинок Сантос-Дюмона. Сходинки зовні будинку мають вирізи по черзі зліва і справа. Так легше підніматися.

Сантос-Дюмон і далі будував та пілотував літаки. Його останній політ у ролі пілота здійснено на «Демуазель» 4 січня 1910. Політ завершився авіакатастрофою. Проте її причини невідомі. Було кілька свідків цієї події, але вони не змогли описати пригоду.

Сантос-Дюмон тяжко захворів кілька місяців потому. У нього двоїлось в очах і він відчував запаморочення, що позбавило його можливості не тільки літати, а й ходити. Йому поставили діагноз розсіяний склероз. Сантос-Дюмон звільнив співробітників і закрив свою майстерню. Його хвороба скоро призвела до прогресивноїдепресії.

У 1911 Сантос-Дюмон переїхав з Парижа до моря під французьке село Бенервіль, де став досліджувати астрономію. Місцеві жителі, які не чули про його популярність та досягнення в Парижі, звернули увагу на його телескоп німецького виробництва і незвичайний акцент і тому прийняли його за німецького шпигуна, який ніби відстежував переміщення французького військового флоту. Зрештою через ці підозри Сантос-Дюмона заарештувала військова поліція. Унаслідок сильного стресу через хворобу він спалив усі свої папери, креслення й нотатки. Як наслідок небагато з оригінальної технічної документації Сантос-Дюмона збереглося дотепер.

У 1928 (за деякими джерелами в 1916) він покинув Францію, щоб повернутися на батьківщину і більше ніколи не повертатися в Європу. Його повернення в Бразилію захмарено трагедією. Дванадцять членів бразильської наукової спільноти зафрахтували гідролітак, щоб привітати Сантос-Дюмона, що повертався на лайнері «Кап Аркона». Однак гідролітак зазнав аварії, і всі що були на борту загинули. Ця катастрофа посилила депресію Сантос-Дюмона.

У Бразилії Сантос-Дюмон придбав маленьку ділянку на пагорбі в місті Петрополіс, у горах поблизу Ріо-де-Жанейро, і в 1918 збудував невеликий будинок, який згодом заповнився різними механізмами, зокрема гарячим душем власної розробки, що працював на спирті. Він мав звичку проводити літній час у цьому будинку, щоб уникнути спекотної погоди в Ріо-де-Жанейро. Свій будинок він назвав порт. «Encantada» (Зачарований), за назвою вулиці порт. «Rua do Encanto» (Зачарована вулиця).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Достовірно відомо, що Сантос-Дюмон мав прихильність до заміжньої жінки кубино-американського походження, яку звали Аїда де Акоста. Вона — єдина людина, якій Сантос-Дюмон будь-коли дозволяв літати на своєму дирижаблі. Після польоту на дирижаблі Сантос-Дюмон № 9 вона, імовірно, стала першою пілотесою літального апарату з мотором і дирижабля зокрема. До кінця свого життя Сантос-Дюмон тримав її картку на своєму столі поруч із вазою свіжих квітів.

Смерть[ред. | ред. код]

Хвороба прогресувала, розсіяний склероз і те, що літаки стали активно використовувати у військових цілях, дуже пригнічувало Сантос-Дюмона. Він скоїв самогубство, повісившись у місті Гуаружа, штат Сан-Паулу 23 липня 1932. Його поховано на цвинтарі Сан Джоан Батіста в Ріо-де-Жанейро. Установлено безліч пам'ятників Сантос-Дюмону, його будинок у Петрополісі є музеєм. Він ніколи не був одруженим і не мав відомих дітей.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятник Сантос-Дюмону, піонеру авіації
  • Сантос-Дюмон (англ.) — маленький ударний кратер на місяці, розташований у північній частині в місячних Апеннинах у східній частині Моря дощів.
  • Ім'ям авіатора названо місто Сантос-Дюмон у штаті Мінас-Жерайс, Бразилія. Ферма Кабангу, де він народився, сьогодні перебуває на території міста. На його честь також названо групу приватних вищих навчальних закладів міста Faculdades Santos Dumont[1] Архівовано 21 травня 2022 у Wayback Machine..
  • Місто Дюмон у штаті Сан-Паулу біля Рібейран-Прету, також дістало назву через те, що тут з 1870 по 1890 були найбільші у світі плантації кави. Ферма належала батькові Сантос-Дюмона. Він продав її в 1896 британській компанії Dumont Coffee Company.
  • Аеропорт, що обслуговує місцеві рейси, у Ріо-де-Жанейро також має його ім'я.
  • Родовія Сантос Дюмон — шосе в штаті Сан-Паулу.
  • Медаль Сантос-Дюмона вручає командування ВПС Бразилії за досягнення в авіації. Аналогічну медаль вручає уряд штату Мінас-Жерайс.
  • Réseau Santos-Dumont — спільна мережа університетів Франції та Бразилії, почала роботу з рішення міністерств освіти обох країн у 1994 році, охоплює 26 університетів в обох країнах.
  • Ліцей в Сен-Клу, Lycée Polyvalent Santos-Dumont, також названо на честь авіатора [2].
  • Десятки тисяч вулиць, авеню, площ, шкіл, пам'ятників тощо мають ім'я національного героя Бразилії.
  • Літак президента Бразилії, бортовий номер якого FAB2101, називається Альберто Сантос-Дюмон.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]