Амарант савановий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амарант савановий
Самиця саванового амаранта
Самиця саванового амаранта
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Амарант (Lagonosticta)
Вид: Амарант савановий
Lagonosticta rufopicta
(Fraser, 1843)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Estrilda rufopicta Fraser, 1843
Посилання
Вікісховище: Lagonosticta rufopicta
Віківиди: Lagonosticta rufopicta
ITIS: 560650
МСОП: 22719428
NCBI: 247522

Амара́нт савановий[2] (Lagonosticta rufopicta) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає на півночі Субсахарської Африки.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 10-11 см. У самців голова і груди червоні, груди поцятковані серпоподібними білими плямками. Передня частина голови темно-червона, горло і шия менш яскраві. Тім'я і верхня частина тіла переважно рівномірно сірувато-коричневі, надхвістя і верхні покривні пера хвоста контрастно темно-червоні. Хвіст темно-коричневий, біля основи червоний. Махові пера темні. Живіт і решта нижньої частини тіла охристо-сіра. Очі червонувато-карі, навколо очей блакитнувато-сірі кільця, дзьоб червоний, біля основи світліший, зверху чорний, лапи тілесного кольору. У самиць обличчя і горло червоні, грудибліді, візерунок на них слабо виражений. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення, червоний відтінок в їх оперенні обмежений надхвістям і верхніми покривними перами хвоста.

Для саванових амарантів, як і для інших амарантів, характерне сіпання хвостом, що супроводжує усі рухи і крики птаха. Однак для цього виду є характерні рухи хвостом із сторони в сторону, а при збудженні птах трохи розпускає хвіст вілялом.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • L. r. rufopicta (Fraser, 1843) — від Сенегалу до Чаду і ЦАР;
  • L. r. lateritia Heuglin, 1864 — Південний Судан, захід Ефіопії, північний схід ДР Конго, Уганда і західна Кенія.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Саванові амаранти мешкають в Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Малі, Буркіна-Фасо, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії, Уганді і Кенії. Вони живуть у високотравних саванах і в чагарникових заростях на берегах річок і озер, трапляються в садах, на полях, поблизу людських поселень. Зустрічаються парами або сімейними зграйками до 6 птахів. Живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами, такими як терміти, особливо під час сезону розмноження.

Сезон розмноження у саванових амарантів припадає на другу половину сезону дощів. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з рослинних волокон і переплетених травинок, розміщується в чагарниках або високій траві. В кладці 3-4 білих яйця. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 17-19 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще кілька тижнів. Червоночереві амаранти іноді стають жертвами гніздового паразитизму садових вдовичок.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Lagonosticta rufopicta: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.