Амелі Нотомб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амелі Нотомб
фр. Amélie Nothomb
Амелі Нотомб, березень 2009 року
Ім'я при народженні фр. Fabienne Claire Nothomb
Псевдонім Amélie Nothomb
Народилася 9 липня 1966(1966-07-09) (57 років)
Еттербек
Громадянство Бельгія Бельгія
Діяльність прозаїк
Сфера роботи література, літературна діяльністьd[1] і проза[1]
Alma mater Вільний університет Брюсселя
Мова творів французька
Роки активності 1992 — тепер. час
Жанр романи, оповідання, казки
Magnum opus Hygiene and the Assassind, The Character of Raind, Токійська наречена (роман), The Book of Proper Namesd, Саботаж коханняd, Подив і тремтіння, The Life of Hungerd, Antichristad, Attentatd, Life Formd, Sulphuric Acidd, Péplumd, The Stranger Next Doord, The Enemy's Cosmetiqued, Human Ritesd, Soifd і Q108273219?[2]
Членство Королівська академія французької мови і літератури Бельгії[3]
Рід Nothomb familyd
Батько Patrick Nothombd
Родичі Charles-Ferdinand Nothombd, Жан-Батіст Нотон і Paul Nothombd
Брати, сестри Juliette Nothombd і André Nothombd
Автограф
Нагороди
Сайт: amelie-nothomb.com

CMNS: Амелі Нотомб у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Амелі Нотомб (фр. Amélie Nothomb; 9.07.1966, м. Еттербек) — бельгійська письменниця, що пише французькою.

Біографія

[ред. | ред. код]

Амелі (Фаб'єнн Клер) Нотомб народилася в 1966 році в бельгійському місті Еттербек. Через роботу батька, Патріка Нотомба, який був дипломатом, в дитинстві Амелі довелося пожити в Японії (1968-1972). В той час її батько був генеральним консулом Бельгії в місті Осака. Згодом Амелі якийсь час проживала в Китаї, США, Лаосі, Бірмі та Бангладеші. Її екзотичне дитинство залишило значний відбиток у творчості письменниці.

Прибувши до Бельгії, Нотомб вступає на відділення романських мов у Вільному університеті Брюсселя. Через п'ять років Амелі їде на роботу в Токіо. Але невдовзі розуміє, що нова робота — зовсім не те, про що мріяла молода письменниця. Цей досвід втілений у її знаменитому романі «Подив і тремтіння», відзначеному Великою премією Французької академії за роман (1999).

1992 року вона повертається до Бельгії й невдовзі публікує в паризькому видавництві «Альбен Мішель» свій перший роман «Гігієна вбивці», який зразу зробив її відомою письменницею. Відтоді Нотомб змогла повністю присвятити себе літературній творчості.

Амелі Нотомб щороку публікує новий роман. З 23 романів, опублікованих до 2015 року, принаймні 5 мають автобіографічний характер. Загалом автобіографічні риси є в більшості її творів. Так вже у першому романі "Гігієна вбивці" автобіографічним є епізод, коли героїня роману Леопольдина, бореться з проявами підліткової анорексії. Проте не всі події та колізії, що здаються автобіографічними, справді мають реальну основу. Амелі Нотомб через свої твори вибудовує власну фіктивну біографію, так зокрема в деяких творах та інтерв'ю вона стверджувала, що народилася в Японії (м. Кобе), тоді як реальним її місцем народження є містечко Еттербек у Бельгії.

Амелі Нотомб знана як майстер діалогів, чимало її творів написані від першої особи й стилізовані під переказ реальних подій.

Наразі Амелі Нотомб проводить більшу частину часу в Парижі, іноді відвідуючи своє брюссельське помешкання. Часом вона відвідує Японію.

Твори

[ред. | ред. код]
Романи
Оповідання і казки
  • Трохи китайська легенда / Légende un peu chinoise (1993) (казка)
  • Таємниця вищої міри / Le Mystère par excellence (1999)
  • Блискучий, як каструля / Brillant comme une casserole (2000) (казка)
  • Аспірин / Aspirine (2001)
  • Без імені / Sans nom (2001)
  • Входження Христа в Брюссель / L'Entrée du Christ à Bruxelles (2004)
  • Паризькі печериці / Les Champignons de Paris ", оповідання, що було надруковане в Charlie Hebdo 4 липня та 29 серпня 2007 року.
  • Чорниці / Les myrtilles, 2011
П'єси
  • Паливо / Les Combustibles (1994)

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Лариса Федорова переклала українською роман Амелі Нотомб «Саботаж кохання [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.]», його опублікувало видавництво «Port-Royal» (Київ) у 2004 році. Роман відзначено премією Григорія Сковороди.

У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка «Подив і тремтіння»[10] у перекладі Віктора Шовкуна.

2019 року українською вийшов один із найвідоміших романів Нотомб — «Токійська наречена» у перекладі Павла Мигаля[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1993 — за роман «Гігієна вбивці» — премія Рене Фалле (Франція).
  • 1995 — за роман «Катилінарії» — приз журі премії Жана Жіоно (Франція).
  • 1996 — за роман «Катилінарії» — премія Roland-de-Jouvenel (Франція).
  • 1999 — за роман «Подив і тремтіння» — Велика премія Французької академії за роман.
  • 2007 — за роман «Токійська наречена» — премія «Прі де Флор» (Франція).
  • 2008 — Велика премія Жана Жіоно за весь творчий доробок (Франція).
  • 2008 — орден Корони (Бельгія)
  • 2021 — за роман «Перша кров» — премія Ренодо (Франція).
  • 2022 — за роман «Перша кров» — Премія Стрега (Італія).
  • 2023 — премія Гемінґвея за весь творчий доробок (Італія).
  • 2023 — премія європейської літератури Жана Моне (Франція) за роман «Книга сестер» і за весь творчий доробок.

Адаптації

[ред. | ред. код]
Екранізації
Театральні постановки в Україні

Література

[ред. | ред. код]
  • Aleksandra Desmurs, préfacé par Amélie Nothomb, Le Roman Hygiène de l'assassin — Œuvre manifestaire d'Amélie Nothomb, Éditions Praelego, Paris, 2009
  • Kobialka Margaux, La Création d'Amélie Nothomb à travers la psychanalyse, Le Manuscrit, Paris, 2004
  • Laureline Amanieux, Amélie Nothomb l’éternelle affamée, Albin Michel, Paris, 2005, ISBN 2-226-15592-9
  • Laureline Amanieux, Entretien audio avec Amélie Nothomb, éditions Autrement dit, Belgique, 2007, téléchargeable sur le web.
  • Laureline Amanieux, Le récit siamois, personnage et identité dans l'œuvre d'Amélie Nothomb, Albin Michel, Paris, 2009
  • Michel David, Amélie Nothomb, le symptôme graphomane, Éditions L'Harmattan, coll. " L’œuvre et la Psyché ", Paris, 2006 ISBN 2-296-00480-6
  • Michel Zumkir, Amélie Nothomb de A à Z, portrait d'un monstre littéraire, Le Grand Miroir, coll. " Une vie ", Bruxelles, 2007 ISBN|978-2-87415-798-1
  • Alain Dantinne, Hygiène de l'intestin, Labor, Bruxelles, 2000
  • (англ.) Susan Bainbrigge, Jeanette Den Toonder, Amélie Nothomb, Authorship, Identity and Narrative Practice Peter Lang, New York, 2003, acte de colloque international.
  • Mark D. Lee, Les Identités d'Amélie Nothomb. De l'invention médiatique aux fantasmes originaires (Amsterdam/New York, Rodopi, 2010) (Collection Monographique Rodopi en Littérature Française Contemporaine, 50).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Czech National Authority Database
  2. https://www.ouest-france.fr/culture/livres/le-prix-renaudot-recompense-amelie-nothomb-pour-premier-sang-00f8874e-3c9d-11ec-8bc6-eb6b26766f3c
  3. https://web.archive.org/web/20160804233324/http://arllfb.be/composition/membres/nothomba.html
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  6. Albin Michel [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  7. Les prénoms épicènes. Albin Michel.
  8. Soif. Albin Michel..
  9. Elle Culture (18 août 2019). Amélie Nothomb : « On va dire que je me prends pour le christ. Elle. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 7 листопада 2019..
  10. а б Токійська наречена. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]