Меженін Антон Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Сергійович Меженін
Народився 20 травня 1982(1982-05-20) (41 рік)
м. Харків
Громадянство СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність театральний режисер
продюсер
Відомий завдяки головний режисер Дніпровського академічного театру драми і комедії
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Анто́н Сергі́йович Меже́нін (нар. 20 травня 1982, м. Харків, УРСР) — український театральний режисер, продюсер, театральний менеджер (організація гастрольних турне провідних колективів та зірок), педагог, переможець міжнародних фестивалів: «Схід – Захід», «Мельпомена Таврії», «Чехов Фест», «Феєрія Дніпра» та інших[1].

Головний режисер Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михала Щепкіна (2015–2018), Дніпровського академічного театру драми і комедії (з серпня 2021 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив акторський факультет Харківського національного університету культури ім. Івана Котляревського, а потім режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (майстерня Костянтина Дубініна).

Родина[ред. | ред. код]

З 2010 по 2021 роки був одружений із Алією Байтеновою (нар. 1988), українською сценографкою, художницею по костюмах, графіком, акварелісткою. 2011 року у подружжя народилася донька Аліса[2][3].

Робота у театрі[ред. | ред. код]

Харківський період[ред. | ред. код]

З 2003 до 2005 року – актор у Харкові (роль Акелла у виставі «Мауглі», реж. Олександр Драчов у Харківському театрі для дітей та юнацтва тощо). Працював у сфері шоу-бізнесу: компанії «Майстер шоу», київський «Квартал концерт», режисер масових заходів харківського «Нового формату»). Ставив вистави приватним театрам – «Лоліта», «Сублімація кохання», «Дев'ять життів Едіт Піаф» та інші[4].

Серед помітних робіт цього періоду у «Харківському Відкритому Театрі» стала буографічна вистава про життя Едіт Піаф, на роль якої було запрошено співачку та акторку Мирославу Філіпович[5][6]; моновистава «Оскар і Рожева пані» за романом Еріка-Емманюеля Шмітта, яку Антон Меженін поставив на акторку Харківського академічного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка Майю Струннікову[7]. Театрознавиця Майя Гарбузюк відмічає: «Хлопчакувата завзятість, психологічні злами, відчайдушні виплески енергії, поступова втома, нетутешній мудрий спокій: її <Майї Струннікової> «Оскар» – це віртуозне лицедійство та глибоко особиста сповідь водночас, збудовані на великій внутрішній силі та яскравій індивідуальності актриси». На II Міжнародному фестивалі театрів ляльок «І люди, і ляльки» (Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки») організаторам вдалося зібрати оразу три сценічних версій романа «Оскар і рожева пані». Поряд із роботами Михайла Урицького (Київський муніципальний академічний театр ляльок) та Олексія Кравчука (Львівський Перший український театр для дітей та юнацтва) свою моновиставу представив й Антон Меженін[8].

Сумський період[ред. | ред. код]

Сумський обласний академічний театр драми та музичної комедії ім. Михайла Щепкіна

У 2015 році обійняв посаду головного режисера Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михайла Щепкіна[9][10] де працював до 2017 року[11]. Першою прем'єрою на позиції головного режисера представив роботу «Хто винен» за твором «Безталанна» Івана Карпенка-Карого[4]. За час його роботи у театрі з'явилися вистави як класичної української драми, так і авангардні постановки. Пластичний перформанс «Шинель» за однойменною повістю Миколи Гоголя став всеукраїнською візитівкою Сумського театру ім. Михайла Щепкіна. Для постановки вистави «Подкольосін» Меженін запросив київського режисера та свого викладача Костянтина Дубініна[12].

2018 року переїхав до Києва, де співпрацював із «Квартал концертом» (разом із Остапом та Дмитром Ступками випустив виставу «Косметика ворога», яка стала бенефісом Остапа Ступки)[1]. У якості запрошеного режисера випустив виставу за власною інсценівкою однойменного роману «Мати все» Люко Дашвар на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка[13][14]. Продовжує співпрацювати й із Сумським театром ім. Михайла Щепкіна – у травні 2021 року втілив постановку вистави за п'єсою «Афінські вечори» Петра Гладиліна[11][15].

Дніпровський період[ред. | ред. код]

Дніпровський академічний театр драми і комедії

У якості запрошеного режисера на сцені Дніпровського академічного театру драми і комедії поставив виставу «Revizor» за п'єсою «Ревізор» Миколи Гоголя. Разом із художницею Ольгою Турутею-Прасоловою реалізували художнє рішення у вигляді ферми, смітника, наслідуючи лист Гоголя, в якому чиновники згадуються як коні, свині тощо («Городничий – глуп, как сивый мерин, Земляника – как свинья в ермолке»). Після прем'єри «Ревізора», яка відбулася 3 липня 2019 року, випустив виставу «Спальня Сальвадора» за п'єсою «Сублімація кохання» Альдо де Бенедетті[11].

У серпні 2021-го переміг у конкурсі на посаду головного режисера цього театру, де й працює станом на листопад 2023 року[16]. У тандемі іх директором-художнім керівником Сергієм Мазаним переосмислюють завдання Дніпровського театру драми і комедіі, який багато років до того був стилістично спрямований на московський Малий Театр. Творча програма головного режисера складається із завдань збалансування трупи, забезпечення рівномірної зайнятості, підняті рівня режисури, сценографії та переходу від «традиційного театру» до театру сьогоднішнього у розумінні актуальної естетики та способу існування акторів на сцені[1].

Під час російського вторгнення в Україну поставив виставу «Всупереч», п'єсу для якої драматургиня Юліта Ран зібрала в єдине ціле з чотирьох документальних уривків із п’єс «Садити яблуні» Ірини Гарець, «Руський Воєнний» Ігоря Білиця, «Коти-біженці» Людмили Тимошенко та Марини Смілянець та «Я норм» Ніни Захоженко, пов'язавши їх «статистикою» 54 воєн, розв'язаних Росією за останні чотири століття. До роботи над виставою було залучено хореографа, фіналіста телевізійного шоу «Танцюють всі!» Євген Карякін[17][18]. Прем’єра, яка відбулася у жовтні 2022 року, мистецтвознавиця Ольга Стельмашевська назвала «лінією Маннергейма» – візуально-пластичною і звуковою стіною, яку знайшов театр «Драміком» для «запобігання проникненню тиші в нашу реальність»[19]; театральна критикиня Ганна Веселовська відмічає, що «режисер-постановник Антон Меженін у Дніпрі тяжіє до піднесеної символізації реалій війни і нашого спротиву, які представляє через рух, кольори, силуети, світло, окремі пластичні сцени, використовуючи стилістику архаїчних і фольклорних дійств»[20]. У вересні 2023 року випустив роботу «Люче і Фелікс» за п'єсою «Люче ковзає» Лаури Черняускайте, прем'єрі якої свого часу завадило широкомастбатне вторгнення.

Стратегія розвитку театру «Драміком» охоплює у тому числі й роботу із сучасною драматургією. Проводяться читання свіженаписаних текстів, до режисури яких долучається й головний режисер – в рамках «Марафону сучасної драми» від НСТДУ Антон Меженін у лютому 2023 року представив текст «Бабуня з дідунею займаються сексом» Поліни Положенцевої[21].

Театральний менеджмент[ред. | ред. код]

Продюсування[ред. | ред. код]

Після зустрічі із Алією Байтеновою, яка на той момент працювала дизайнеркою, запропонував їй спільну роботу над виставою. Перша робота поклала початок тривалому творчому союзу режисера Меженіна із художницею Байтеновою. Згодом сприяв її роботі із режисером Костянтином Дубініним та працював над знаністю її робіт на всеукраїнському рівні[2][12].

Будучи художнім керівником Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михайла Щепкіна, працював над популяризацією та медійністю його акторів. Зокрема запросив до театру кастинг директора Аллу Самойленко, яка шукала нових облич для кіно. Так отримав свою першу кінороль актор Сергій Медін – роль Іллі у стрічці «Мати Апостолів» режисера Зази Буадзе[22].

У складі компанії «Квартал-Концерт» займався такими проєктами, як всеукраїнські гастрольні тури Національного театру ім. Івана Франка[11].

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

По переїзду до Києва, викладав акторську майстерність у Київському національному університеті культури і мистецтв[23]. Викладає у Дніпровському театрально-художньому коледжі на режисерському курсі[24].

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля»[25].

Харківський відкритий театр
Миколаївський академічний художній російський драматичний театр
Перший луганський недержавний театр
Донецький ТЮГ (м. Макіївка)
  • 2014, 1 лютого — «Наташина мрія» Ярослави Пулінович
Сумський обласний академічний театр драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна
«Квартал-Концерт»
Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка
Київський академічний театр «Актор»
Дніпровський академічний театр драми і комедії

Участь у фестивалях[ред. | ред. код]

Акторська фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Тетяна ПОЛІЩУК (7 вересня 2021). «Молода душа». Антон Меженін, новий головний режисер Дніпровського академічного театру драми та комедії «ДРАМіКОМ» поділився з «Днем» своїм бачення майбутнього (рос.). Г-та «День». Процитовано 23 листопада 2023.
  2. ↑ а б в Оксана КИРИЛЕНКО (20 серпня 2018). Кавовий Клуб – Алія Байтенова (Меженіна), художниця, сценограф (укр.). «Суспільне Суми». Процитовано 20 листопада 2023.
  3. ↑ Виталий СЕРГЕЕВ (28 березня 2018). Где заканчивается театр? Алия Байтенова рассказала о самой комфортной зоне, в которой она творит (рос.). «Ваш шанс». Процитовано 20 листопада 2023.
  4. ↑ а б Диана ОЛЬШАНСКАЯ (20 серпня 2015). В Театре им.Щепкина новый главреж. Сумской областной академический театр драмы и музкомедии заключил контракт на два года с 33-летним харьковским режиссером Антоном Межениным (рос.). «Данкор онлайн». Процитовано 23 листопада 2023.
  5. ↑ «Девять жизней Эдит Пиаф». Премьера спектакля об известной певице (рос.). «Медіапорт». 30 грудня 2009. Процитовано 10 грудня 2023.
  6. ↑ а б  Трейлер к спектаклю 9 жизней Эдит Пиаф на YouTube
  7. ↑ Зворушливе відкриття малої сцени Сумського обласного театру ім. М. Щепкіна. Сумська обласна рада. 30 грудня 2016. Процитовано 23 листопада 2023.
  8. ↑ Майя ГАРБУЗЮК (13 липня 2016). Лялька, людина, Львів. Г-та «Збруч». Процитовано 23 листопада 2023.
  9. ↑ В Сумском театре имени Щепкина новый художественный руководитель + ФОТО | The Sumy Post Новини. The Sumy Post (рос.). Процитовано 9 листопада 2023.
  10. ↑ «Культурный остров» подвёл творческие итоги минувшего года в Сумах. Антон Меженин | | Агентство творческих событий (ru-RU) . 3 квітня 2017. Процитовано 9 листопада 2023.
  11. ↑ а б в г д е ж Оксана КИРИЛЕНКО (4 квітня 2021). «Суми – це трамплін. Нема чого соромитись цього слова», – режисер Антон Меженін (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 23 листопада 2023.
  12. ↑ а б Перезагрузка. Чем сегодня удивляет зрителей Сумский театр им. М.Щепкина (рос.). Г-та «День» №75. 27 квітня 2016. Процитовано 23 листопада 2023.
  13. ↑ а б «Мати все» від Антона Меженіна (укр.). Gorod.cn.ua. 13 лютого 2020. Процитовано 23 листопада 2023.
  14. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (1 вересня 2019). Театральний туризм, погода на завтра (укр.). Г-та «Дзеркало тижня». Процитовано 23 листопада 2023.
  15. ↑ а б Виталий СЕРГЕЕВ (7 квітня 2021). Молодой старый театр (рос.). «Ваш шанс». Процитовано 20 листопада 2023.
  16. ↑ Андрей НИКИТИН (4 серпня 2021). В Днепре выбрали нового главного режиссера театра драмы и комедии (рос.). Сайт телеканалу «Відкритий». Процитовано 23 листопада 2023.
  17. ↑ Валерія МАЙНА (8 серпня 2022). У Дніпровському театрі драми та комедії почався «Оксамитовий сезон» (укр.). Сайт телеканалу «Відкритий». Процитовано 20 листопада 2023.
  18. ↑ Ганна ЩОКАНЬ, Ірина ГОЛІЗДРА (27 грудня 2022). Важливі прем'єри 2022: як українські театри творили дива під обстрілами (укр.). «Українська правда». Процитовано 23 листопада 2023.
  19. ↑ а б Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (24 жовтня 2022). «Всупереч». Про 54 війни росії проти України за 400 років – у новій виставі у Дніпрі (укр.). «Укрінформ». Процитовано 20 листопада 2023.
  20. ↑ Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА (16 листопада 2022). Український театр у часі війни (укр.). «Український тиждень». Процитовано 23 листопада 2023.
  21. ↑ В Днепре покажут, как старики занимаются сексом! (рос.). «Gorod.dp.ua». 3 березня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  22. ↑ Сергій Медін на сайті фільму «Мати Апостолів»
  23. ↑ Антон Меженин. scholar.google.com.ua. Процитовано 9 листопада 2023.
  24. ↑ Наказ №65 Комунальний заклад «Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради (19.09.2023)
  25. ↑ Антон Меженін на порталі «Театральна риболовля» (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  26. ↑ Сублимация Любви - Трейлер (укр.), процитовано 9 листопада 2023
  27. ↑ Антон Меженин: «Лолита» – это не ширпотреб. Дозор.UA. Процитовано 9 листопада 2023.
  28. ↑ лолита - трейлер (укр.), процитовано 9 листопада 2023
  29. ↑ МИСТЕЦТВО, Поточний бібліографічний список, Випуск 4 (PDF). МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА. КИЇВ 2016.
  30. ↑ Виступи артистів Сумського академічного театру драми та музичної комедії імені Щепкіна підкорили киян. sorada.gov.ua. Процитовано 9 листопада 2023.
  31. ↑ Липківська, Анна (2018). Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» (PDF). НСТДУ: 01004, Київ, бул. Тараса Шевченка, 3, каб. 220.
  32. ↑ «Хто винен?» за І. Карпенко-Карим (театр ім. Щепкіна). debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 9 листопада 2023.
  33. ↑ ПРОДОВЖУЄМО РУБРИКУ "МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ТЕАТР". kultura.sm.gov.ua. Процитовано 9 листопада 2023.
  34. ↑ Сергій СКАКУН (13 травня 2017). Гамлет по-сумски. В сумском академическом театре им.М.С.Щепкина очередная премьера. В этот раз щепкинцы решили взяться за самого Вильяма Шекспира (рос.). «Данкор онлайн». Процитовано 23 листопада 2023.
  35. ↑ ‘Odłączeni (Obwodowy Akademicki Teatr Dramatu i Komedii Muzycznej іm. S. Szczepkina / Sumy, Ukraina) / MFTU‘. kicket.com. Процитовано 9 листопада 2023.
  36. ↑ Нова вистава щепкінців чекає на глядача…. Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна (укр.). 15 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2023.
  37. ↑ Літо в місті. Події та місця, які варто відвідати цим літом. Varosh (укр.). 9 червня 2018. Процитовано 9 листопада 2023.
  38. ↑ Остап та Дмитро Ступка приїдуть до Мукачева з виставою "Косметика Ворога". MUKACHEVO.NET (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  39. ↑ Косметика ворога, Киев воскресенье, 11 марта 2018. esport.in.ua (рос.). Процитовано 9 листопада 2023.
  40. ↑ Дарина СМЕРЕЧАНСЬКА (29 травня 2018). Театр Заньковецької запрошує на психологічний трилер «Косметика ворога» (укр.). «Львівський портал». Процитовано 23 листопада 2023.
  41. ↑  Проморолик «Косметика Врага» (27 сек) на YouTube
  42. ↑ Наталія РУДЕНКО (27 вересня 2019). Три болючі прем’єри. Або чому 94-й театральний сезон буде гостросоціальним? (укр.). «Чернігівський Формат». Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 вересня 2019.
  43. ↑ Андрій ТІТОК (26 лютого 2020). У Чернігівському облмуздрамтеатрі провели генеральну репетицію нової вистави «Мати все» (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 19 листопада 2023.
  44. ↑ Спальня Сальвадора. Театр ім. Лесі Українки (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  45. ↑ Alex (5 червня 2023). Які вистави покажуть на сцені театру Кам'янського (афіша на 8-10 червня). Наш Репортер (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  46. ↑ Віртуальний світ у театрі: з нагоди католицького Різдва діти області отримали квитки на казкову виставу. | Дніпропетровська обласна рада (ru-RU) . 26 грудня 2021. Процитовано 9 листопада 2023.
  47. ↑ Презентація вистави «Всупереч» на сцені Національного театру імені Лесі Українки. Krytyka (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  48. ↑ Коти-біженці та діти з Бучі: на сцені дніпровського театру прем’єра нової вистави (укр.), процитовано 9 листопада 2023
  49. ↑ мiсто", Редакция "Наше (14 жовтня 2022). У дніпровському Драмікомі відбудеться прем’єра вистави про війну. Наше Місто (укр.). Процитовано 9 листопада 2023.
  50. ↑ Культурний фронт України — 2022: головні події, тенденції, висновки (PDF). «Міністерство культури та інформаційної політики України». 2023.
  51. ↑ Тетяна КИР'ЯНОВА (26 вересня 2023). «Люче і Фелікс» у Дніпровському театрі ДРАМіКОМ: секрети вдалої прем’єри (укр.). Сайт телеканалу «Відкритий». Процитовано 20 листопада 2023.
  52. ↑ Екатерина КИБА (18 листопада 2016). В Каменском беседовали о театре, зрителях и эстетике (рос.). Портал «Gorod.dp.ua ». Процитовано 8 грудня 2023.
  53. ↑ Валентина САМЧЕНКО (23 серпня 2017). Випробування корифеями: у Кропивницькому стартує театрально-мистецький фестиваль (укр.). Г-та «Україна молода» №102. Процитовано 23 листопада 2023.
  54. ↑ Підсумки ІІІ AndriyivskyFest.UkrainianFormat (2018–2019)
  55. ↑ У Кракові розпочинається Міжнародний фестиваль Українського Театру «Wschód-Zachód» (укр.). «Наше слово». 5 квітня 2019. Процитовано 23 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Антон Меженін
у соціальних мережах
Антон Меженін на сайті Facebook
Антон Меженін на сайті Instagram
Українські актори Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меженін_Антон_Сергійович&oldid=41167824