Антоновичі (Чернігівський район)
| село Антоновичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський |
| Громада | Михайло-Коцюбинська селищна громада |
| Облікова картка | Антоновичі |
| Основні дані | |
| Засноване | 1643[1] |
| Населення | 230 |
| Площа | 1,43 км² |
| Густота населення | 160,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15515 |
| Телефонний код | +380 462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°34′55″ пн. ш. 30°54′53″ сх. д. / 51.58194° пн. ш. 30.91472° сх. д.Координати: 51°34′55″ пн. ш. 30°54′53″ сх. д. / 51.58194° пн. ш. 30.91472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
158 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50 |
| Карта | |
  Антоновичі | |
 Антоновичі | |
| Мапа | |
| |
Антоно́вичі — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Входить до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади.
Населення становить 230 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Сергій Горобець у своїй праці зазначає, що село виникло на землях, що належали любецьким боярам Антоновичам, тож назва, очевидно, походить від прізвища засновників. Антоновичам належала земля Погариська і Олексіївська, відома з 1571 р., де пізніше і виникло село. Перша письмова згадка – у 1643 р., коли «зафіксовано зиск від Заріцького на Данича про наслання на хутір Антоновський під Антоновичами»[2]. Пізніше хутір Антоновський з’єднався з селом. Поряд з Антоновичами знаходилася Тупичівка, територія якої зараз знаходиться у складі с.Антоновичі. У селі мешкав козацький рід Тупиць, серез яких був отаман куреня Порецького Любецької сотні Логвин Тупиця[3].
За даними на 1859 рік:
- у власницькому селі Антоновичі (Антонівка, Подольського) Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 273 особи (125 чоловічої статі та 158 — жіночої), налічувалось 89 дворових господарств, існував винокурний завод[4].
- у козацькому селі Антоновичі (Антонівка, Тупичівка) мешкало 180 осіб (87 чоловічої статі та 93 — жіночої), налічувалось 89 дворових господарств, існувала сільська розправа[5].
Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі Антонівської волості мешкало 636 осіб, налічувалось 116 дворових господарств, існували цегельний, маслобійний, пивоварний і винокурний заводи[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 943 осіб (475 чоловічої статі та 468 — жіночої), з яких 920 — православної віри[7].
Топоніми[ред. | ред. код]
- кутки — Тарасовщина, Красний Хутор, Тупичівка, Бруйовщина, Призовцина, Конончуківщина, Колесники, Кулагівщина, Білановщина, Черненкова;
- урочища — Рим перший, Рим другий, Курганки, Саморелін круг;
- гора — Шокурова[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Антоновичі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Заснування і походження назв сіл Чернігівського району
- ↑ Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. — С.82
- ↑ Ревізія Чернігівського полку 1732 року / Упор. та вступ Ігор Ситий, Сергій Горобець, передмова Ірина Кривошея. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. — С.238
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 222)
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 223)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. — Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2013. — С.230
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |