Жукотки
| село Жукотки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська |
| Район | Чернігівський |
| Громада | Михайло-Коцюбинська селищна громада |
| Облікова картка | Жукотки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1625 |
| Населення | 382 (2017) |
| Площа | 2,883 км² |
| Густота населення | 167,53 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15517 |
| Телефонний код | +380 462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°31′57″ пн. ш. 31°01′51″ сх. д. / 51.53250° пн. ш. 31.03083° сх. д.Координати: 51°31′57″ пн. ш. 31°01′51″ сх. д. / 51.53250° пн. ш. 31.03083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
146 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50 |
| Карта | |
  Жукотки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Жуко́тки — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді[1] Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 382 особи (2017)[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Жукотки були центром Жукотківської сільської ради. З 2 вересня 2016 року[1] село належить до Михайло-Коцюбинської селищної громади[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Жукотки знаходяться у 28 км від Чернігова та у 4 км від однойменної залізничної станції Жукотки. Через станцію Жукотин проходить Дільниця Чернігів — Овруч.
Сусідні населені пункти:
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат у Жукотках помірно континентальний. Середньорічна температура повітря становить 6,7 °C, найнижча вона у січні (мінус 7,1 °C), найвища — в липні (18,7 °C).
У середньому за рік у Жукотках випадає 599 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у червні та липні.
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79 %, найменша вона у травні (69 %), найбільша — у грудні (89 %).
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні.
Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні — 3,2 м/с.
Історія[ред. | ред. код]
Територія, де розташоване село, була заселена ще за часів Київської Русі (IX — XII ст.)[4].
Польський період[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка про с. Жукотки, у грамоті польського короля Сигізмунда III, припадає на 1625 рік. Відповідно до грамоти польського короля Сигізмунда III 1625 року, село належало Чернігівському магістрату.
За однією з версій, село заснував хтось на ім'я Жук. Тому початкова назва поселення — Жукове. За іншою — назва Жукотки походить від любецьких шляхтичів — Жуків, що володіли маєтком у селі.
У другій половині XVI ст. Жукотками володіли князі Ружицькі. 1606 року княжна Олена Ружицька вийшла заміж за любецького шляхтича Угровецького, але її батько князь Роман Ружицький відмовив їй у посагу. Серед шляхти вписаної 1649 року до реєстру Войська Запорізького був Іван Гравецький та Костик Ігравецький, козаки Чернігівського полку
У 1694 році Ганна Стефанівна Угровецька, разом із сином Іваном та зятем священиком Карпом Рогачевським, продали Леонтію Полуботку ґрунт «з домом і садом» у селі Жукотки.
Гетьманщина[ред. | ред. код]
По закінченні Визвольної війни Жукотками володів обозний Чернігівського полку Костянтин Угровецький і знатний товариш Чернігівського полку Семен Ялинський.
На початку XVIII ст. Семен Лизогуб придбав частину Гирманського ґрунту у козака-шляхтича Григорія Гладкого, мешканця с. Жукотки. 29 вересня 1703 року Юхим Лизогуб купив землі Потапа Жлоби, священика с. Вербичі, частину Жукотських ґрунтів[5].
У 1728 році село Жукотки стало належати синові чернігівського полковника та наказного гетьмана Павла Полуботка — бунчуковому товаришу Якову Полуботку[6].
З 1780 до 1783 р. діяв орендний контракт на село Жукотки, складений між Анастасією Степанівною Полуботок і останнім Чернігівським полковником і (бригадиром) Петром Милорадовичем[7].
Потім тут господарювали Лашкевичі, до яких перейшли маєтності Полуботків.
Село перебувало у складі Білоуської сотні Чернігівського полку. У 1784 році в селі була побудована дерев'яна Миколаївська церква.
Імперські часи[ред. | ред. код]
У середині XIX ст. власником Жукоток став Микола Дурново, згодом маєток успадкував його син, міністр внутрішніх справ Російської імперії Іван Дурново[8]. У Жукотках розміщувався притулок для шляхти Чернігівської губернії. Була відкрита прокатна станція сільськогосподарських машин та знарядь. Селянам надавали в оренду, за певну платню, соломорізки, віялки, пружинні борони, культиватори, залізні борони, окучники. Також в маєтку був цукровий завод. У 1900 році Іван Дурново продав маєток Селянському банку[9].
1782 — територія Антоновицької волості Чернігівського повіту Чернігівського намісництва.
У 1784 році збудовано Миколаївську церкву, яка з часом зазнала руйнації. Церква була дерев'яна, мала хрещатий план у вигляді чотирикутної нави та чотири чотирикутних рукави[10].
З 1868 року в Жукотки діяла церковноприходська школа. У 1914 році відкрито в Жукотках земську школу.
Радянські часи[ред. | ред. код]
У 1917—1920 у селі кілька разів змінювалась влада.
З 1923 року Жукотки стали центром сільської ради Довжицького району.
1929 року в Жукотках створено колгосп імені Ворошилова. У цьому ж році Жукотки входять до складу Козлянського району. Колгосп перейменовують, у 1930 році, на честь Щорса.
У серпні 1951 року Селянсько-Слобідську та Жукотківську сільські ради об'єднано в одну — Жукотківську сільську раду з центром в с. Жукотки.
1954 року в Жукотках відкрито нову сільську бібліотеку.
З 1963 року Жукотки знаходяться в складі Чернігівського району.
У 1975 році побудований Будинок культури на 200 місць.
1976 року відкрито поштове відділення у Жукотках.
- Сучасний стан
22 травня 2002 року освячено Свято-Миколаївський престол церкви, який знаходиться у колишньому дитячому садочку.
14 жовтня 2010 року Жукотки було газифіковано[11]. Наступного року в селі відремонтовано дороги.
У 2015 році було відремонтовано дорогу місцевого значення «С252123» Левоньки-Жукотки-Гірманка[12].
Голодомор[ред. | ред. код]
Село постраждало внаслідок геноциду українців 1932-33, до якого вдалася влада СССР через масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 р. у селі акції масової непокори окупантам, найбільше комсомольцям, буксирам, активістам, які грабували соціально вразливі верстви села.
З огляду на запеклий спротив[13] незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, Жукотки — один із 13 населених пунктів Чернігівського району, які були занесені окупаційною владою на чорну дошку[14] — піддано тортурам голодом, пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.
Населення[ред. | ред. код]
За даними на 1859 рік у козачому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 547 осіб (274 чоловічої статі та 273 — жіночої), налічувалось 90 дворових господарств, існувала православна церква й цукровий завод[15].
Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі мешкало 696 осіб, налічувалось 122 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок, 12 вітряних млинів, маслобійний і винокурний заводи[16]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 745 осіб (352 чоловічої статі та 393 — жіночої), з яких 735 — православної віри[17].
1972 року в селі було 219 хат та мешкало 602 осіб[18].
Станом на 2017 рік, населення села налічує 382 особи[2].
| 1859 | 1866 | 1897 | 1972 | 2001[19] | 2002 | 2017[2] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| → 547 | ↗ 696 | ↗ 745 | ↘ 602 | ↘ 483 | ↘ 476 | ↘ 382 |
- Розподіл населення за рідною мовою (2001)[20].
| українська | російська | інші |
|---|---|---|
| 97,52 % | 2,28 % | 0,21 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Вачнадзе Інесса Іванівна — заслужений вчитель України, колишня вчителька історії, автор співних уроків, керівник гуртка плекання української мови, 13 років працювала вчителем у ЗОНЗ с. Жукотки[21].
- Широка Марія Дмитрівна — вчителька, нагороджена орденом «Знак пошани».
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жукотки |
- Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990. [Архівовано 14 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво). — К., 2004. — 172 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Облікова картка Жукотківська сільська рада Чернігівська область, Чернігівський район. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ а б в Жукотківський старостинський округ. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ Михайло-Коцюбинська об'єднана територіальна громада — картка громади. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ Кондратьєв І. В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у XV — першій половині XVII ст.). — Чернігів, 2005. — С.56-58
- ↑ ЦДІАК України, Ф.57, Оп.1, Спр.8, Генеральний опис Лівобережної України (1765—1769 рр.)
- ↑ Василенко Н. П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка… — С.451; Описание рек и речек Черниговского полка в 1754 году (Под редакцией А.Лазаревского) // Труды Черниговской губернской архивной комиссии (на память о XIV Археологическом съезде в Чернигове).– Чернигов: Типография Губернского правления, 1906—1908. — Вып.7. — Отд.1. — С.37-38;(рос.)
- ↑ Лазаревский А. Л. Исторические заметки о некоторых селах Черниговской губернии… — С.12; Акты фамилии Полуботок с 1669—1734 г… — С.56(рос.)
- ↑ Акты фамилии Полуботок с 1669—1734 г… — С.60
- ↑ Студьонова Л. В. Чернігівське повітове земство. Сторінки історії. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект Поліграф», 2003. — С. 75.
- ↑ Таранушенко С. А. Монументальна дерев'яна архітектура лівобережної України. — К.: 1976 р., с. 199
- ↑ Урочистий мітинг з нагоди газифікації Жукоток. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Покращення проїзду автомобільної дороги С252123 Левоньки-Жукотки-Гірманка було «завданням номер один»[недоступне посилання]
- ↑ «Червоний стяг» (Чернігів). — 1932. — 13 жовтня. — № 299
- ↑ Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у 1932—1933 роках. Село Жукотки
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 216)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-263. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР: Чернігівська область/ред. колегія тому: О. І. Дериколенко та ін. — К.:Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 705.
- ↑ Жукотки на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Результати перепису 2001 року із лінгвістичної структурою Чернігівської області в відношенні поселень. Національний інститут статистики України. Процитовано 25 серпня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Вачнадзе Інесса Іванівна. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Жукотки [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Топографічна карта [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Чернігівщини
- Жукотки у соціальній мережі «ВКонтакті» (рос.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |