Пакуль

село Пакуль
	Прапор
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Чернігівський
Громада	Михайло-Коцюбинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74100250260024444
Облікова картка	Пакуль
Основні дані
Засноване	1610
Населення	845
Площа	1,82 км²
Густота населення	464,29 осіб/км²
Поштовий індекс	15543
Телефонний код	+380 4622
Географічні дані
Географічні координати	51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д.Координати: 51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	131 м
Місцева влада
Адреса ради	15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50
Карта
	Пакуль
	Пакуль
Мапа

Па́куль — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Пакульська сільська рада.

Населення становить 845 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Старі люди ще й досі згадують розповіді своїх пращурів, про те, що назва села виникла від слів: «Покуль поживемо тут» та «Покуль почекаємо інших», які сказали перші поселенці села, коли проходили цією місцевістю. Так і виникла назва села Пакуль та річки Пакульки.

Цими першими поселенцями були або люди, які тікали від монголо-татар, або монахи з Печерських гір Києва, на яких розгнівався київський князь, або ж ті, які добиралися човнами з Києва до Чернігова (або ж навпаки — з Чернігова по річці Білоус, входячи в її притоку Стругу, яка з'єднувалась волоком з річкою Пакулькою, можна було вийти човнами в Дніпро), і в районі сучасного Пакуля влаштовувались на відпочинок: «покуль жили» або «покуль чекали» інших.

Історія[ред. | ред. код]

Час заснування[ред. | ред. код]

За переказами, село Пакуль належало преподобному князеві Миколі Святоші (помер 1143), синові Чернігівського князя Давида Святославича. Коли ж Святоша оселився у Києво-Печерському монастирі, то згодом Пакуль та село Навози (з 1962 року — Дніпровське) перейшли до монастирського володіння. Однак в літературі зустрічаємо твердження, що село виникло у другій половині XIV ст., а перша письмова згадка відноситься до 1609^[1] року.

Литовсько-Польська доба[ред. | ред. код]

Село зазнало литовського і польського утисків. Після Люблінської унії 1569 року у Пакулі отримали маєтності представники роду Посудевських-Унучко. Окрім поляків, тут оселилися вихідці з Литви, Білорусі, Росії, інших країв. Поселенці тодішнього Пакуля розмовляли руською мовою.

Козаччина[ред. | ред. код]

3 1628 року Пакуль залишався промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. Починає відроджуватися господарське життя: рудня, гутний промисел, цегельня, дьогтярний промисел, бортництво, паперовий завод.

Намісник Києво-Печерської лаври отець Модест та отець Діонісій 29 березня 1710 року заснували церкву святої Трійці, а ієромонах Погребинський 8 вересня 1713 року подарував храмові срібний келих з дарчим написом. 1755 року в Описі села Пакуль зустрічаємо запис про те, що в селі є школа та шпиталь.

За Генеральним переписом Лівобережної України 1765-1769 років, село перебувало у складі Любецької сотні Чернігівського полку. Козацько-шляхетські роди Татаренків-Міхнових, Унучок-Посудевських, Гаркуш, Міхневичів, Черниченків, Стародубів також мали у Пакулі маєтності.

Імперський період[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII ст. промислова вотчина Києво-Печерського монастиря перейшла до державної казни. Відповідно до указу імператора Павла І «Про поділ казенних сіл на волості і про порядок їх внутрішнього управління» у 1797 р. утворилася Пакульська волость Чернігівського повіту з волосним управлінням. З 1806 р. село належало поміщикам Грабовським.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 1160 осіб (555 чоловічої статі та 605 — жіночої), налічувалось 193 дворових господарств, існували православна церква, приходське училище, сільська управа, відбувалось 2 щорічних ярмарки^[2].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі, центрі Пакульської волості мешкало 1295 осіб, налічувалось 157 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, водяний і 13 вітряних млини, маслобійний завод^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1041 особи (526 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1041 — православної віри^[4].

Радянський період[ред. | ред. код]

У 1917—1920 роках влада у селі змінювалась кілька разів.

На території сіл Пакульської сільської ради діяв партизанський загін ім. Коцюбинського. Нацистські окупанти за зв'язок з партизанами 6 травня 1943 спалили село, як і багато інших населених пунктів Чернігівщини та сусідньої Білорусі. З с. Семенягівка Пакульської сільської ради Герой Радянського Союзу Йосип Андрійович Конюша, з с. Пакуль учасник Параду Перемоги в червні 1945 року в Москві Федір Іванович Цибуля.

Під час визволення сіл Чернігівського району німці робили спроби затримати просування військ генерала Пухова — село Пакуль в вересні 1943 року зазнало німецького авіабомбардування. У вересні-жовтні 1943 року до лав армії вступають юнаки призивного віку, партизани, які продовжують громити німецькі війська на Правобережній Україні.

Святині[ред. | ред. код]

Троїцька церква (1710 р.) — чудова пам'ятка української церковної архітектури. Церква була дерев'яною, п'ятиверхою, хрещатою^[5]. Український мистецтвознавець С. А. Таранушенко 1928 року дослідив, обміряв і сфотографував цей храм. Троїцька церква була зруйнована у середині 1930-х років.

Видавець Олександр Савчук за підтримки Українського культурного фонду 2021 року здійснив унікальний проєкт — видав дослідження С. Таранушенка «Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Книга з доповненою реальністю», у якій текст ілюстровано кресленнями, світлинами та 3D моделлю зруйнованого храму^[6].

Основні споруди[ред. | ред. код]

На тер. П. в урочищі Попова Гора виявлено городище і поселення часів Київської Русі (XI—XIII ст.). 1955 встановлено пам'ятний знак на братській могилі рад. воїнів, полеглих 1943, при визволення села; 1973 — пам'ятний знак на місці, де 20 — 23.09.1943 р. воїнів 13-ї армії під командуванням генерала М. П. Пухова форсували р. Дніпро. Знак — гранітний камінь (висота — 2,6 м), на яку закріплено меморіальну дошку з пам'ятним написом.

Відділення зв'язку, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Пакульське лісництво, Будинок культури на 350 місць.

2003 — освячено нове приміщення Троїцької церкви села Пакуль.

11 жовтня 2011 — село газифіковане. Символічний смолоскип у Пакулі урочисто запалили перший заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Станіслав Прокопенко, голова Чернігівської РДА Микола Кудрик.

Див. також[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Література[ред. | ред. код]

Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990.
Курданов А. Голос пам'яті: Історія села Пакуль та його околиць. — Чернігів, 1998. — 327 с.
Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава : (бесіди про Чернігівське козацтво). — Київ, 2004. — 172 с.
Пакуль поживемо тут : збірник статей і матеріалів з історії села Пакуль. — Ніжин, 2010. — 700 с.
Таранушенко С. Троїцька церква 1710 року в селі Пакуль на Чернігівщині // Таранушенко С. Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури : книга з доповненою реальністю. — Харків : Видавець Олександр Савчук, 2021. — С. 29—72 : фот.

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі Пакуль
Є ТАКЕ СЕЛО — ПАКУЛЬ
Збірник матеріалів по історії українсько-руського роду
Топографічна карта Пакуля
Історія міст та сіл^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
punkt.html Населені пункти Любецької округи

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. – К.: Дух і Літера, 2016.
↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 166)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. — С. 167—169.
↑ Троїцька церква 1710 року в селі Пакуль на Чернігівщині. Видавець Олександр Савчук. 21 березня 2021. Процитовано 6 січня 2024.

Це незавершена стаття про Чернігівську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. – К.: Дух і Літера, 2016.

[2] рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 166)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[5] Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. — С. 167—169.

[6] Троїцька церква 1710 року в селі Пакуль на Чернігівщині. Видавець Олександр Савчук. 21 березня 2021. Процитовано 6 січня 2024.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Пакуль

Зміст

Назва[ред. | ред. код]