Пакуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пакуль
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський
Рада/громада Пакульська сільська рада
Код КОАТУУ 7425586301
Облікова картка Пакуль 
Основні дані
Засноване 1610
Населення 845
Площа 1,82 км²
Густота населення 464,29 осіб/км²
Поштовий індекс 15543
Телефонний код +380 4622
Географічні дані
Географічні координати 51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д. / 51.40667; 30.80111Координати: 51°24′24″ пн. ш. 30°48′04″ сх. д. / 51.40667° пн. ш. 30.80111° сх. д. / 51.40667; 30.80111
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Місцева влада
Адреса ради 15543, с. Пакуль, вул. Жовтнева, 40; тел. 7-49-52
Карта
Пакуль. Карта розташування: Україна
Пакуль
Пакуль
Пакуль. Карта розташування: Чернігівська область
Пакуль
Пакуль

Па́куль — село в Україні, в Чернігівському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Пакульська сільська рада.

Населення становить 845 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Старі люди ще й досі згадують розповіді своїх пращурів, про те, що назва села виникла від слів: «Покуль поживемо тут» та «Покуль почекаємо інших», які сказали перші поселенці села, коли проходили цією місцевістю. Так і виникла назва села Пакуль та річки Пакульки.

Цими першими поселенцями були або люди, які тікали від монголо-татар, або монахи з Печерських гір Києва, на яких розгнівався київський князь, або ж ті, які добиралися човнами з Києва до Чернігова (або ж навпаки — з Чернігова по річці Білоус, входячи в її притоку Стругу, яка з'єднувалась волоком з річкою Пакулькою, можна було вийти човнами в Дніпро), і в районі сучасного Пакуля влаштовувались на відпочинок: «покуль жили» або «покуль чекали» інших.

Історія[ред. | ред. код]

Час заснування[ред. | ред. код]

За переказами, село Пакуль належало преподобному князеві Миколі Святоші (помер 1143), синові Чернігівського князя Давида Святославича. Коли ж Святоша оселився у Києво-Печерському монастирі, то згодом Пакуль та село Навози (з 1962 року — Дніпровське) перейшли до монастирського володіння. Однак в літературі зустрічаємо твердження, що село виникло у другій половині XIV ст., а перша письмова згадка відноситься до 1609[1] року.

Литовсько-Польська доба[ред. | ред. код]

Село зазнало литовського і польського утисків. Після Люблінської унії 1569 року у Пакулі отримали маєтності представники роду Посудевських-Унучко. Окрім поляків, тут оселилися вихідці з Литви, Білорусі, Росії, інших країв. Поселенці тодішнього Пакуля розмовляли руською мовою.

Козаччина[ред. | ред. код]

3 1628 року Пакуль залишався промисловою вотчиною Києво-Печерської лаври. Починає відроджуватися господарське життя: рудня, гутний промисел, цегельня, дьогтярний промисел, бортництво, паперовий завод.

Намісник Києво-Печерської лаври отець Модест та отець Діонісій 29 березня 1710 року заснували церкву святої Трійці, а ієромонах Погребинський 8 вересня 1713 року подарував храмові срібний келих з дарчим написом. 1755 року в Описі села Пакуль зустрічаємо запис про те, що в селі є школа та шпиталь.

За Генеральним переписом Лівобережної України 1765-1769 років, село перебувало у складі Любецької сотні Чернігівського полку. Козацько-шляхетські роди Татаренків-Міхнових, Унучок-Посудевських, Гаркуш, Міхневичів, Черниченків, Стародубів також мали у Пакулі маєтності.

Імперський період[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII ст. промислова вотчина Києво-Печерського монастиря перейшла до державної казни. Відповідно до указу імператора Павла І «Про поділ казенних сіл на волості і про порядок їх внутрішнього управління» у 1797 р. утворилася Пакульська волость Чернігівського повіту з волосним управлінням. З 1806 р. село належало поміщикам Грабовським.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 1160 осіб (555 чоловічої статі та 605 — жіночої), налічувалось 193 дворових господарств, існували православна церква, приходське училище, сільська управа, відбувалось 2 щорічних ярмарки[2].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі, центрі Пакульської волості мешкало 1295 осіб, налічувалось 157 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, водяний і 13 вітряних млини, маслобійний завод[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1041 особи (526 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1041 — православної віри[4].

Радянський період[ред. | ред. код]

Влада більшовиків встановлена в січні 1918 року. На території сіл Пакульської сільської ради діяв партизанський загін ім. Коцюбинського. Нацистські окупанти за зв'язок з партизанами 6 травня 1943 спалили село, як і багато інших населених пунктів Чернігівщини та сусідньої Білорусі. З с. Семенягівка Пакульської сільської ради Герой Радянського Союзу Йосип Андрійович Конюша, з с. Пакуль участник Параду Перемоги в червні 1945 року в Москві Федір Іванович Цибуля.

Під час визволення сіл Чернігівського району німці робили спроби затримати просування військ генерала Пухова — село Пакуль в вересні 1943 року зазнало німецького авіабомбардування. У вересні-жовтні 1943 року до лав армії вступають юнаки призивного віку, партизани, які продовжують громити німецькі війська на Правобережній Україні.

Святині[ред. | ред. код]

Троїцька церква (1710 р.) — чудова пам'ятка української церковної архітектури. Церква була дерев'яною, п'ятиверхою, хрещатою.

Основні споруди[ред. | ред. код]

На тер. П. в урочищі Попова Гора виявлено городище і поселення часів Київської Русі (XI–XIII ст.). 1955 встановлено пам'ятний знак на братській могилі рад. воїнів, полеглих 1943, при визволення села; 1973 — пам'ятний знак на місці, де 20 — 23.09.1943 р. воїнів 13-ї армії під командуванням генерала М. П. Пухова форсували р. Дніпро. Знак — гранітний камінь (висота — 2,6 м), на яку закріплено меморіальну дошку з пам'ятним написом.

Відділення зв'язку, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Пакульське лісництво, Будинок культури на 350 місць.

2003 — освячено нове приміщення Троїцької церкви села Пакуль.

11 жовтня 2011 — село газифіковане. Символічний факел у Пакулі урочисто запалили перший заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Станіслав Прокопенко, голова Чернігівської РДА Микола Кудрик.

Література[ред. | ред. код]

  1. Кудрицький А. В. Чернігівщина. — К., 1990.
  2. Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво).- К.,2004.-172 с.
  3. Курданов А. Голос пам'яті. Історія села Пакуль та його околиць. — 1998. 327с.
  4. Пакуль поживемо тут. Збірник статей і матеріалів з історії села Пакуль. — 2010. — 700с.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. – К.: Дух і Літера, 2016. 
  2. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 166)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-265)