Арсенопірит
| Арсенопірит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Apy[2] |
| Хімічна формула | FeAsS |
| Клас мінералу | сульфіди |
| Nickel-Strunz 10 | 2.EB.20[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір | олов'яно-білий, у зламі сталево-сірий |
| Форма кристалів | призматична або стовпчаста |
| Сингонія | моноклінна (застаріле - орторомбічна) |
| Вид симетрії | призматичний вид |
| Злам | нерівний |
| Твердість | 5.5—6.2 |
| Блиск | металічний |
| Колір риси | чорний |
| Густина | 6.07—6.15 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | арсен[4], Пірит[4] |
 Арсенопірит у Вікісховищі | |
Арсенопіри́т (рос. арсенопирит; англ. arsenopyrite; нім. Arsenopyrit m)— мінерал класу сульфідів. Арсенід-сульфід заліза острівної будови.
З хімічної точки зору, арсенопірит — це ізоморфна суміш льолінгіту (арсеніду заліза, FeAs2) та піриту (FeS2).
Арсенопірит був вперше описаний в 1847 році Ернстом Фрідріхом Глокерем.
Арсенопірит одержав назву за близкістю свого складу до складу піриту, а також за вмістом арсену. Формула: FeAsS. Синоніми — арсенистий колчедан, міспікель.
Хімічний склад(%): Fe — 34,3; As — 46,01; S — 19,69. Домішки: Co(до 9—18 %), рідше Ni, Mn, Zn, Sb, Se, Au, Cu. Відміни, які містять від 3 до 9 % кобальту, мають назву данаїту. При більш високому вмісті кобальту (до 27 %) здійснюється перехід до глаукодоту — (Co, Fe)AsS. У багатьох родовищах арсенопірит містить тонкодисперсне золото.
Сингонія моноклінна (застаріле — орторомбічна). Вид симетрії призматичний. Арсенопірит часто формує кристали призматичної або стовпчастої форми зі стратами, а також комбінації цих форм.
Арсенопірит утворює суцільні і зернисті агрегати, а також окремі вкрапленики і друзи в гірських породах. Це добре кристалографічно індивідуалізований мінерал. Кристали звичайно мають призматичний габітус; вони як правило, короткі або витягнуті у тонкі гілочки, притуплені призмами першого і другого роду. Зустрічається в гідротермальних жилах звичайно у вигляді призматичних і голкуватих кристалів. Різномірний розвиток цих двох призм приводить до утворення псевдобіпірамідальних форм, характерних для арсенопіриту. Найчастіше відмічаються форми {110}, {101}, {230}, {210}, {140} i {013}. В арсенопіриту розвинені двійники проростання і зростання. Двійники по (100) і (001) приводять до утворення псевдоромбічних кристалів. Часто спостерігаються хрестоподібні двійники по (012). Відомі епітаксичні зростання арсенопіриту з галенітом, піритом і піротином.
Колір олов'яно-білий, у зламі сталево-сірий. Блиск металічний. Колір риски — чорний. Густина 5,5—6,2. Твердість 5,5—6,0. Непрозорий. Плеохроїзм слабкі кольори, білий або блакитний відтінок, слабкий червонувато-жовтого кольору. Крихкий.
Арсенопірит — досить поширений мінерал. Для нього типове гідротермальне походження, хоч він зустрічається і в контактово-метасоматичних родовищах та пегматитах. У гідротермальних родовищах арсенопірит осоціює з вольфрамітом — (Fe, Mn)[WO4], каситеритом — SnO2, халькопіритом, сфалеритом, галенітом і срібними рудами. У контактово-метасоматичних родовищах він кристалізується після виникнення скарнів і утворює найчастіше самостійні тіла. Руда арсену. Родовища арсенопіриту відомі в Росії, Швеції, Англії, Мексиці, Болівії, Японії та ін країнах. В Україні він є у Нагольному кряжі на Донбасі, в Криворіжжі, Чивчинських горах, в Закарпатті. У багатьох родовищах арсенопірит містить тонкодисперсне золото. Іноді вміст Au в арсенопіриті досягає значних кількостей — 0,07 %, або 700 г на тонну мінералу (родовище Златана у Трансільванії).
Арсенопірит — основна арсенова руда; арсен використовується у вигляді різних сполук. Промисловий вміст арсену в рудах для чисто арсенових родовищ приймається рівним 5-10 %; у комплексних родовищах цей вміст може бути понижений. Арсенопірит — головний рудний мінерал, з якого витягується арсен. Це також чудова мінеральна сировина для отримання срібла, золота, кобальту та інших металів, які є побічними продуктами основного виробництва.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (January 2020) — 2020.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Арсенопірит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Арсенопірит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Арсенопірит в базі webmineral.com [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Арсенопірит в каталозі мінералів [Архівовано 18 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Топ 9. Найнебезпечніші мінерали на планеті (9 фото) [Архівовано 21 липня 2013 у Wayback Machine.]
