Аріель Ортега

Аріель Ортега
Аріель Ортега
Особисті дані
Повне ім'я	Арієль Арнальдо Ортега
Народження	4 березня 1974(1974-03-04) (50 років)
	Ледесма, Аргентина
Зріст	170 см
Вага	64 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1988–1991	«Атлетіко Ледесма»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1991–1996 «Рівер Плейт» 134 (20) 1997–1998 «Валенсія» 29 (9) 1998–1999 «Сампдорія» 27 (8) 1999–2000 «Парма» 18 (3) 2000–2002 «Рівер Плейт» 56 (23) 2002–2003 «Фенербахче» 14 (5) 2004–2006 «Ньюеллс Олд Бойз» 53 (11) 2006–2011 «Рівер Плейт» 82 (7) 2008–2009 →  «Індепендьєнте Рівадавія» 25 (4) 2011 →  «Олл Бойз» 10 (0) 2011–2012 «Дефенсорес де Бельграно» 27 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1993–2010 Аргентина 87 (17)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Аріель Ортега (ісп. Ariel Ortega, нар. 4 березня 1974, Лібертадор-Хенераль-Сан-Мартін) — колишній аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Рівер Плейт», разом з яким став шестиразовим чемпіоном Аргентини та володарем Кубка Лібертадорес, а також національну збірну Аргентини, у складі якої брав участь у низці міжнародних турнірів.

Клубна кар'єра

Початок кар'єри

Народився 4 березня 1974 року в місті Лібертадор-Хенераль-Сан-Мартін. Вихованець футбольної школи клубу «Атлетіко Ледесма».

У дорослому футболі дебютував 1991 року виступами за «Рівер Плейт» у віці 17 років. У першому ж сезоні на дорослому рівні Даніель став чемпіоном Аргентини. Поступово молодий нападник став основним гравцем команди. У 1993 і 1994 році разом з «Рівер Плейт» він знову завоював золоті медалі чемпіонату Аргентини. 1996 рік став часом розквіту «Рівер Плейт». Атакуюча трійка Енцо Франческолі-Ернан Креспо-Аріель Ортега була однією з найкращих на континенті, завдяки чому команда стала не лише чемпіоном Аргентини, а й володарем Кубка Лібертадорес. Всього в клубі провів понад п'ять сезонів, взявши участь у 134 матчах чемпіонату.

Виступи в Європі

Успіхи Ортеги не могли не привернути увагу європейських клубів. Вже в кінці 1996 року, після тріумфального сезону в Аргентині, нападник перебрався в іспанську «Валенсію». Провівши вдало перший сезон за «кажанів» (7 голів в 12 матчах), в наступному він втратив місце в основі і вирішив перебратися до Італії. Новою командою нападника стала «Сампдорія». Тут Аріель знову став основним гравцем і заслужив виклику в збірну на французький Мундіаль.

А вже влітку Ортега знову став партнером Креспо, перейшовши в «Парму», яка придбала гравця за десять мільйонів євро. Але в новій команді аргентинець затримався лише на сезон, забивши за цей час лише три м'ячі, а «Пармі» в той рік вдалося виграти Суперкубок Італії, але Ортега вирішив повернутися в рідний «Рівер Плейт».

Повернення в «Рівер Плейт»

Вдома Аріель знову став основним форвардом команди, виступаючи з такими гравцями як Хав'єр Савіола, Пабло Аймар, Андрес Д'Аллесандро, Фернандо Кавенагі та ін. За цей час допоміг своєму клубу виграти ще один титул чемпіона країни.

«Фенербахче» та дискваліфікація

Влітку 2002 року знову відправився в Європу, підписавши контракт з турецьким «Фенербахче». Але провівши за турецький клуб лише 14 матчів в сезоні 2002/2003, Ортега повернувся до Аргентини, мотивуючи це конфліктом з одноклубниками. Через це «Фенербахче», яке мало контракт з гравцем до 2006 року, подало скаргу до ФІФА. Внаслідок Ортега був дискваліфікований до кінця 2003 року і був змушений виплатити «Фенербахче» 9,5 млн євро штрафу.

Повернення в Аргентину

2004 року діскаліфікація Ортеги завершилась, і він повернувся до Аргентини, підписавши контракт з клубом «Ньюеллс Олд Бойз». У складі «прокажених» Ортега 2004 року став чемпіоном Аргентини, а 2006 року Ортега втретє став гравцем «Рівер Плейта». Незважаючи на 30-річний вік Ортезі вдалося вписатися з стартовий склад. Однак давалася взнаки пристрасть Ортеги до алкоголю. 2007 року гравець вирішив пройти реабілітаційний курс з метою позбутися згубної звички. У цьому прагненні Ортегу підтримало керівництво клубу та головний тренер Даніель Пассарелла.

Після лікування Аріель знову став стабільно грати та забивати важливі м'ячі. Громадськість навіть вимагала його повернення в збірну. По завершенні сезону в «Рівер Плейт» змінився наставник: Пассареллу змінив Дієго Сімеоне, який зробив Ортегу новим капітаном команди. І Аріель дійсно грав як лідер, вигравши Клаусуру 2008 року. Однак, по завершенню сезону Аріель був відрахований з команди через постійні порушення дисципліни та пристрасті до алкоголю.

Завершення кар'єри

Після цього Ортега цілий сезон виступав за клуб другого аргентинського дивізіону «Індепендьєнте Рівадавія», де він знову ж лікувався від алкогольної залежності. Попри те що, Ортега не міг кинути пити, він не здавався і блищав на поле навіть у похилому за футбольними мірками віці.

Влітку 2009 року Ортега знову повернувся в «Рівер Плейт», але все повторилося знову. Через алкоголізм Ортега 2010 року пропустив десять турів, при цьому потрапивши в аварію в п'яному вигляді. 13 січня 2011 Ортега на правах оренди перейшов в аргентинський «Олл Бойз».

10 серпня 2011 року на правах вільного агента перейшов в клуб третього аргентинського дивізіону «Дефенсорес де Бельграно».

9 серпня 2012 Ортега оголосив, що завершив ігрову кар'єру, а 13 липня 2013 рок провів прощальний матч. На поле вийшли дві команди — «друзі Ортеги» (Роберто Аяла, Себастьян Домінгес, Хуан Пабло Сорін, Ігнасіо Скокко, Енцо Франческолі, Хав'єр Савіола, Рубен Капріо, Науель Гусман та ін.) і збірна з гравців «Рівер Плейта» різних років (Пауло Феррарі, Гільємро Ріварола, Нельсон Вівас, Едуардо Коудет, Лео Астрада, Лео Понціо, Марсело Гальярдо, Даніель Вільяльва, Мануель Лансіні та ін.).

Перший тайм Ортега провів у команді друзів, яку очолював Амеріко Гальєго, але потім отримав футболку Рівер Плейта з рук Рамона Діаса. Гра закінчилася на користь «Рівер Плейта» з рахунком 8:2.

Виступи за збірну

1993 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини, а вже наступного року у складі збірної Ортега поїхав на чемпіонату світу у США, замінивши дискваліфікованого Дієго.

1995 року Ортега разом з партнерами був учасником розіграшу Кубка Америки в Уругваї та розіграшу Кубка конфедерацій у Саудівській Аравії, де разом з командою здобув «срібло». Наступного року знову став срібним призером — цього разу футбольного турніру на Олімпійських іграх в Атланті.

В подальшому був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, розіграшу Кубка Америки 1999 року у Парагваї, та чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї. З 2003 року, після того як отримав довготривалу дискваліфікацію, перестав викликатися до збірної.

30 вересня 2009 року, після паузи в понад п'ять років, був викликаний в збірну Дієго Марадоною на товариський матч проти Гани, але не взяв участь в грі, оскільки напередодні отримав травму в грі за «Рівер».

У квітні 2010 року, через 17 років після свого дебюту в Аргентині, Ортега знову зіграв за збірну, цього разу проти збірної Гаїті. Цей матч став останнім для Оргети в футболці збірної

Всього потягом кар'єри у національній команді, яка тривала з перервами 18 років, провів у формі головної команди країни 87 матчів, забивши 17 голів.

Титули і досягнення

• Чемпіон Аргентини (7):

«Рівер Плейт»: 1991 А, 1993 А, 1994 А, 1996 А; 2002 К, 2008 К

«Ньюеллс Олд Бойз»: 2004 А

• Володар Суперкубка Італії (1):

«Парма»: 1999

• Володар Кубка Лібертадорес (1):

«Рівер Плейт»: 1996

• Срібний олімпійський призер: 1996
• Переможець Панамериканських ігор: 1995

Посилання

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 13 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Аріель Ортега на сайті ФІФА (англ.)