Луїс Іслас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Іслас
Особові дані
Повне ім'я Луїс Альберто Іслас Раньєрі
Народження 22 грудня 1965(1965-12-22) (53 роки)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст 192 см
Вага 89 кг
Прізвисько El Loco (Божевільний)
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982 Аргентина «Чакаріта Хуніорс» 21 (-?)
1983–1986 Аргентина «Естудьянтес» 107 (-?)
1986–1988 Аргентина «Індепендьєнте» 48 (-?)
1988–1989 Іспанія «Атлетіко» 0 (0)
1989–1990 Іспанія «Логроньєс» 35 (-?)
1990–1994 Аргентина «Індепендьєнте» 141 (-?)
1995 Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз» 15 (-?)
1996 Аргентина «Платенсе» 10 (-?)
1996–1997 Мексика «Толука» 51 (-57)
1998–1999 Аргентина «Уракан» 19 (-?)
2000 Аргентина «Тігре» 12 (-?)
2000–2001 Мексика «Леон» 42 (-64)
2002–2003 Аргентина «Тальєрес» 34 (-?)
2003 Аргентина «Індепендьєнте» 8 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1984–1994 Аргентина Аргентина 30 (-29)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Аргентина «Альмагро»
2007 Болівія «Аурора»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луїс Іслас (ісп. Luis Islas, нар. 22 грудня 1965, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футболіст року в Аргентині (1992).

Найбільшу популярність здобув за виступами за клуби «Естудьянтес» та «Індепендьєнте», хоча в його кар'єрі було 12 команд з Аргентини, Іспанії та Мексики. Виступав також за національну збірну Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу, володарем Кубка Америки та володарем Кубка Конфедерацій.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1982 року виступами за команду «Чакаріта Хуніорс», в якій того року взяв участь у 21 матчі чемпіонату.

В кінці 1982 року Іслас перейшов в «Естудьянтес», який щойно продав воротаря Хуана Карлоса Дельменіко. Луїс боровся з Карлосом Бертеро за місце в основі команди з Ла Плати. Разом з «Естудіантес» він виграв чемпіонат Насьйональ 1983 року.

В середині 1988 року він був проданий в мадридський «Атлетіко», але за поле не виходив, через що перейшов в скромний «Логроньєс», де він отримав звання найкращого воротаря іспанської ліги 1989/90.

Незабаром Луїс перейшов в «Індепендьєнте». В цілому, перша половина 1990-х років склалася вдало для Ісласа — він став лідером свого клубу, разом з яким виграв чемпіонат Аргентини, Суперкубок Лібертадорес і Рекопу.

У другій половині 1990-х років кар'єра Луїса стала йти до завершення — він часто змінював клуби, причому ці команди вже не рашили стелю серйозних завдань, як це було в «Естудьянтесі» і «Індепендьєнте». В результаті, провівши останні 8 матчів за «Індепендьєнте» в 2003 році, Іслас закінчив кар'єру. Всього за «Червоних Дияволів» він провів 241 матч.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Був воротарем молодіжної збірної Аргентини, яка зайняла друге місце на чемпіонат світу серед молодіжних команд 1983 року. 1988 року захищав кольори олімпійської збірної Аргентини на Олімпійських іграх 1988 року у Сеулі, де був основним воротарем, зігравши у всіх чотирьох матчах.

1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Через два роки Іслас був запасним воротарем під час чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, який виграла Аргентина. Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині та розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, на якому команда здобула бронзові нагороди

Будучи розсердженим тим фактом, що є лише дублером Нері Пумпідо, Іслас залишив розташування збірної якраз перед чемпіонатом світу 1990 року. За збігом обставин, Пумпідо травмувався вже у другому матчі того чемпіонату і, таким чином, третій воротар Серхіо Гойкочеа став основним. В результаті, Гойкочеа був визнаний кращим воротарем турніру.

Після чемпіонату 1990 року Іслас повернувся в національну збірну під проводом Альфіо Басіле. Оскільки Гойкочеа погано виступив у кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року, Іслас став основним воротарем «альбіселесте». У складі збірної Іслас виграв Кубок конфедерацій 1992 року у Саудівській Аравії та Кубок Америки 1993 року в Еквадорі, останній для Аргентини донині.

Однак його виступ на чемпіонаті світу 1994 року у США не можна було назвати задовільним, оскільки він пропустив 6 голів у чотирьох матчах, включаючи три голи від збірної Румунії, в результаті чого Аргентини вилетіла в 1/8 фіналу. Хоча, безумовно, на невдалому виступі команди позначився, в першу чергу, допінговий скандал за участю Дієго Марадони, в результаті чого той був дискваліфікований.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 30 матчів, пропустивши 29 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 2006 році Іслас почав тренерську діяльність. Першим його клубом в цьому статусі став «Альмагро» з Буенос-Айреса, де працював з листопада 2006 по травень 2007 року.

Після цього він поїхав у Болівії, де тренував «Аурору». У вересні 2007 року він пішов у відставку після інциденту з футболістом Еміліано Капелья.[1]

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

«Естудьянтес»: Насьйональ 1983
«Індепендьєнте»: Клаусура 1994
«Індепендьєнте»: 1994
«Індепендьєнте»: 1995

Збірна[ред. | ред. код]

Аргентина: 1986
Аргентина: 1992
Аргентина: 1993

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]