Луїс Іслас

	Луїс Іслас
Особисті дані
Повне ім'я	Луїс Альберто Іслас Раньєрі
Народження	22 грудня 1965 (58 років)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст	192 см
Вага	89 кг
Прізвисько	El Loco (Божевільний)
Громадянство	Аргентина
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Луїс Іслас у Вікісховищі

Луїс Іслас (ісп. Luis Islas, нар. 22 грудня 1965, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футболіст року в Аргентині (1992).

Найбільшу популярність здобув за виступами за клуби «Естудьянтес» та «Індепендьєнте», хоча в його кар'єрі було 12 команд з Аргентини, Іспанії та Мексики. Виступав також за національну збірну Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу, володарем Кубка Америки та володарем Кубка Конфедерацій.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1982 року виступами за команду «Чакаріта Хуніорс», в якій того року взяв участь у 21 матчі чемпіонату.

В кінці 1982 року Іслас перейшов в «Естудьянтес», який щойно продав воротаря Хуана Карлоса Дельменіко. Луїс боровся з Карлосом Бертеро за місце в основі команди з Ла Плати. Разом з «Естудіантес» він виграв чемпіонат Насьйональ 1983 року.

В середині 1988 року він був проданий в мадридський «Атлетіко», але за поле не виходив, через що перейшов в скромний «Логроньєс», де він отримав звання найкращого воротаря іспанської ліги 1989/90.

Незабаром Луїс перейшов в «Індепендьєнте». В цілому, перша половина 1990-х років склалася вдало для Ісласа — він став лідером свого клубу, разом з яким виграв чемпіонат Аргентини, Суперкубок Лібертадорес і Рекопу.

У другій половині 1990-х років кар'єра Луїса стала йти до завершення — він часто змінював клуби, причому ці команди вже не рашили стелю серйозних завдань, як це було в «Естудьянтесі» і «Індепендьєнте». В результаті, провівши останні 8 матчів за «Індепендьєнте» в 2003 році, Іслас закінчив кар'єру. Всього за «Червоних Дияволів» він провів 241 матч.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Був воротарем молодіжної збірної Аргентини, яка зайняла друге місце на чемпіонат світу серед молодіжних команд 1983 року. 1988 року захищав кольори олімпійської збірної Аргентини на Олімпійських іграх 1988 року у Сеулі, де був основним воротарем, зігравши у всіх чотирьох матчах.

1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Через два роки Іслас був запасним воротарем під час чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, який виграла Аргентина. Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині та розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, на якому команда здобула бронзові нагороди

Будучи розсердженим тим фактом, що є лише дублером Нері Пумпідо, Іслас залишив розташування збірної якраз перед чемпіонатом світу 1990 року. За збігом обставин, Пумпідо травмувався вже у другому матчі того чемпіонату і, таким чином, третій воротар Серхіо Гойкочеа став основним. В результаті, Гойкочеа був визнаний кращим воротарем турніру.

Після чемпіонату 1990 року Іслас повернувся в національну збірну під проводом Альфіо Басіле. Оскільки Гойкочеа погано виступив у кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року, Іслас став основним воротарем «альбіселесте». У складі збірної Іслас виграв Кубок конфедерацій 1992 року у Саудівській Аравії та Кубок Америки 1993 року в Еквадорі, останній для Аргентини донині.

Однак його виступ на чемпіонаті світу 1994 року у США не можна було назвати задовільним, оскільки він пропустив 6 голів у чотирьох матчах, включаючи три голи від збірної Румунії, в результаті чого Аргентини вилетіла в 1/8 фіналу. Хоча, безумовно, на невдалому виступі команди позначився, в першу чергу, допінговий скандал за участю Дієго Марадони, в результаті чого той був дискваліфікований.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 30 матчів, пропустивши 29 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 2006 році Іслас почав тренерську діяльність. Першим його клубом в цьому статусі став «Альмагро» з Буенос-Айреса, де працював з листопада 2006 по травень 2007 року.

Після цього він поїхав у Болівії, де тренував «Аурору». У вересні 2007 року він пішов у відставку після інциденту з футболістом Еміліано Капелья.^[1]