Роберто Сенсіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Роберто Сенсіні
Роберто Сенсіні
Особисті дані
Повне ім'я Роберто Нестор Сенсіні
Народження 12 жовтня 1966(1966-10-12)[1][2][3] (55 років)
  Арройо-Секо[d], Санта-Фе
Зріст 179 см
Вага 77 кг
Прізвисько Дідусь (ісп. Boquita)
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986–1989 Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз» 74 (2)
1989–1993 Італія «Удінезе» 149 (8)
1993–1999 Італія «Парма» 156 (11)
1999–2000 Італія «Лаціо» 24 (1)
2000–2002 Італія «Парма» 35 (0)
2002–2006 Італія «Удінезе» 91 (7)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987–2000 Аргентина Аргентина 59 (0)
1996 Аргентина Аргентина (олім.) 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006 Італія «Удінезе»
2007–2008 Аргентина «Естудьянтес»
2009–2011 Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз»
2012–2013 Аргентина «Колон»
2014–2015 Аргентина «Атлетіко Рафаела»
2020–2021 Чилі «Евертон» (Вінья-дель-Мар)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 4 січня 2022.

Робе́рто Не́стор Сенсі́ні (ісп. Roberto Néstor Sensini, нар. 12 жовтня 1966, Арройо-Секо, Санта-Фе) — аргентинський футболіст, захисник та півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1986 року виступами за «Ньюеллс Олд Бойз», в якому провів три сезони, взявши участь у 74 матчах чемпіонату.

Протягом 19891993 років захищав кольори команди клубу «Удінезе».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Парма», до складу якого приєднався 1993 року. В першому ж сезоні разом з командою переміг у Суперкубку УЄФА, здолавши «Мілан» у двоматчевому протистоянні. Відіграв за пармську команду наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Парми», був основним гравцем команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії та став дворазовим володарем Кубка УЄФА.

З 1999 по 2000 рік недовго грав у складі «Лаціо», разом з яким додав до переліку своїх трофеїв титул чемпіона Італії, став володарем Кубка Італії, Суперкубка Італії та Суперкубка УЄФА після чого повернувся до «Парми», з якою знову став володарем Кубка Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Удінезе», у складі якого вже виступав раніше. Вдруге до «б'янконері» Нестор прийшов 2002 року і захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні 2006 року.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 59 матчів.

У 1996 році брав участь в Олімпійських іграх, де Аргентина дійшла до фіналу, але поступилася збірній Нігерії.

У складі національної збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, на якому команда здобула бронзові нагороди, чемпіонату світу 1990 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату світу 1994 року у США та чемпіонату світу 1998 року у Франції,

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 10 лютого 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Удінезе», проте вже 20 березня він подав у відставку і покинув клуб через провальні виступи команди.

В подальшому очолював команди клубів «Естудьянтес» та «Ньюеллс Олд Бойз».

21 лютого 2012 року очолив тренерський штаб команди «Колон». На початку 2013 року команда видала серію з восьми ігор без перемог, після якої головний тренер 16 березня 2013 подав у відставку.

Протягом 2014—2015 років тренував команду клубу «Атлетіко Рафаела».

У період з 2020 по 2021 рік очолював чилійський «Евертон».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Ньюеллс Олд Бойз»: 1987-88
«Лаціо»: 1999-00
«Парма»: 1998-99, 2001-02
«Лаціо»: 1999-00
«Лаціо»: 2000
«Парма»: 1993
«Лаціо»: 1999
«Парма»: 1994-95, 1998-99

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. FBref
  3. BDFA

Джерела[ред. | ред. код]