Майтхілі
Майтхілі | |
---|---|
मैथिली, maithilī | |
![]() | |
Поширена в | Індія, Непал |
Регіон | Біхар в Індії, тераї у Непалі |
Носії | 12-45 млн. |
Місце | 40 |
Писемність | деванаґарі, Kaithid і Тірхута |
Класифікація |
|
Офіційний статус | |
Офіційна | Біхар в Індії |
Коди мови | |
ISO 639-1 | bh (біхарі) |
ISO 639-2 | mai |
ISO 639-3 | mai |
Майтхілі, або майтілі (самоназва मैथिली, Maithili) — мова, поширена в східній частині Індії, в основному в штаті Біхар та на сході смуги Тераї в Непалі. Вона є частиною індоарійської мовної групи, підгрупи індо-іранських мов індо-європейської мовної сім'ї. Лінгвісти відносять майтхілі до східної підгрупи індоарійських мов, що робить її істотно відмінною від хінді, яку відносять до центральної підгрупи. За даними перепису 2001 року в Індії мовою майтхілі розмовляють 12,2 млн осіб, але за оцінками ряду незалежних організацій це число значно більше та коливається між 34 і 42 млн осіб. У різні часи майтхілі офіційно розглядалась як діалект хінді та бенгалі, але завдяки активному громадському руху в 2003 році їй було надано офіційний статус, як зазначено у восьмому розділі Конституції Індії, який дозволяє зараз використання майтхілі у сферах освіти, урядових та інших офіційних установах. Майтхілі має дуже багату культурну та літературну спадщину.
Майтхілі на письмі традиційно записували письменностями майтхілі (також відомою під назвами «тірхута» і «мітхілакшар») і кайтхі. Проте, зараз для передачі майтхілі найчастіше використовують письменність деванагарі. Однак уряд та громадськість докладають зусилля, щоб зберегти писемність майтхілі й розвивати її в сучасному мовному середовищі, зокрема використовувати в електронних засобах масової інформації.
Історія мови[ред. | ред. код]
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2010) |
Назва походить від слова Майтіла, назви стародавнього царства на території Індії з правителем Джанаком (який згадується в Рамаяні). Майтхілі також є одним з імен Сіти, дружини царя Рами і дочки царя Джанака.
Підтвердженим фактом є те, що вчені та вищі касти в Майтіла використовували в основному санскрит для своїх літературних чи офіційних записів і от майтхілі й була мовою простого народу, одним з фольклорних різновидів «Абагатта» (Abahatta). Діалекти абагатта існували з VI століття до XIV століття одночасно з ранніми варіантами мов орія, бенгалі та майтхілі, які були характерні для різних племінних груп. У кінцевому підсумку діалекти абагатта, які вважалися «безглуздими звуками» у санскриті, згодом явили собою етап в еволюції східної групи індоарійських мов, а з часом сформували свою окремішність й особливу мову для мільйонів жителів та народностей на території Індостану. Найхарактернішими особливостями діалектів «Абагатта» відмінними від санскриту стали: втрата префіксів і суфіксів, втрата граматичного роду, широке використання коротких голосних, наголоси в кінці або в середині слів, заміна H на S та інші.
Найраніша робота на майтілі, яка дійшла до нас — це Варн Ратнакар (Varn Ratnakar), яку написав Джотітірішвар Тхакур (Jyotirishwar Thakur) приблизно у 1224 році. У часи Середньовіччя майтілі здобула найбільшого впливу, особливо під час династії Карнат (Karnat), коли стали відомі імена таких вчених та популярних письменників: Гандеш (Gangesh), Падманабг (Padmanabh), Чандешвар (Chandeshwar), Вайрешвар (Vireshwar), Відьяпаті (Vidyapati), Вачаспаті (Vachaspati), Пакшадгар (Pakshadha), Аячі (Ayachi), Удаян (Udayan), Шанкар (Shankar) та інші.
Найвідомішим представником майтілі став Відьяпаті, котрий жив у період з 1350 по 1450 років. Хоча він був знаним санскритологом і написав незліченну кількість віршів (пісень) саме на майтілі, його доробок однаково сприймається в Бенгалії та Майтіла, і тому його пісні вважають душею Майтіли і ніяке святкування не обходиться без його пісень ще й досі. Не буде перебільшенням сказати, що його пісні вижили завдяки гортанним народним співам жінок майтілі, крім того його вірші несуть й значне релігійне значення в культурі Майтіла. Сучасний театр почав використовувати майтілі, її використав Каушаль Кумара Дас (Shri Kaushal Kumar Das) у 1982 році у своєму театрі Аріпан (Aripan).
Сучасна мова майтілі розвинулась й завдячує доробку сера Джорджа Абрагама Ґрірсона (Sir George Abraham Grierson), ірландського лінгвіста і цивільного службовця, який невпинно досліджував фольклор майтілі і написав свою граматику майтілі, якою користуються і в наш час.
Типова мова майтілі має також кілька діалектів, але в цілому має основні 2 варіанти. У північному та західному Біхарі її зазвичай називають «майтілі» зате в інших районах на сході Біхару і штаті Джаркханд вона відома як «ангіка» від колишньої держави Ангеш (Angesh). Ангіка також зустрічається в районах Бангалору і його околицях.
У цей час мова «майтілі» перерахована в VIII поправці індійської конституції, тому зараз вона є однією з 22 національних мов Індії. Мову майтілі почали серйозно вивчати в Літературній академії (Sahitya Academy) і після цього щороку академія присуджує свою нагороду за переклади на майтхілі з інших мов, або навпаки, з майтхілі на інші мови.
Ареал розповсюдження мови[ред. | ред. код]
Особливості мови[ред. | ред. код]
Шрифт-правопис[ред. | ред. код]
Письменники, що пишуть на Майтхілі[ред. | ред. код]
На мові майтхілі написано багато літературних творів та записано багато усної народної творчості народностей Індії.
Деякі з театральних постановок середньовічних часів були написані цією мовою:
- Umapati (Parijat Haran),
- Jyotireeshwar (Dhurt Samagam),
- Vidyapati (Goraksha Vijay, Mani Manjari),
- Ramapati (Rukmini Haran),
- Lal (Gauri Swayambar),
- Manbodh (Krishna Janma).
Мова Майтілі стала найвживанішою серед багатьох авторів, що писали гумор та сатиру на теренах Індії. Також цією мовою писали відомі індійські письменники:
- Відьяпаті (Vidyapati)
- сер Джордж Абрагам Ґрірсон (Sir George Abraham Grierson),
- Джйотірішвар Тхакур (Jyotirishwar Thakur)
- Ачар'я Рамлохан Саран (Acharya Ramlochan Saran)
- Бінод Біхарі Верма (Binod Bihari Verma)
- Раджкамал Чаудгарі (Rajkamal Chaudhary)
- Рамдхарі Сінґх «Дінкар» (Ramdhari Singh «Dinkar»)
- Джаямант Місхра (Jayamant Mishra)
- Наґарджун (Nagarjun)
- Рганішвар Натг «Рену» (Phanishwar Nath «Renu»)
- Радга Крішна Чоудгарі (Radha Krishna Choudhary)
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- List of Sahitya Akademi Award Winners in Maithili
- Know Details About Maithili Language [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.]
- History of Maithili Language
- Indian Poets Writing In Maithili
- Maithili at the Linguist [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Request to Allocate the Maithili Script in the Unicode Roadmap
- Samad e-paper in Maithili language [Архівовано 19 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- videha e-paper in Maithili language [Архівовано 12 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Download Maithili Word Processor: Madhyam [Архівовано 23 грудня 2009 у Wayback Machine.] developed by Balendu Sharma Dadhich
- Мова майтхілі на сайті Ethnologue: Maithili. A language of India (англ.)
- Мова майтхілі на сайті Glottolog 3.0: Language: Maithili [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Мова майтхілі на сайті WALS Online: Language Maithili [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
![]() |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |