Давньопе́рська мо́ва — одна з двох найдавніших давньоіранських мов, що засвідчена пам′ятками (друга — авестійська мова). Представлена монументальними написами, бюрократичними документами на глиняних табличках, печатками епохи Ахеменідів (близько 600–300 ст. до н. е). Зразки давньоперських написів виявлені на території сучасного Ірану, Іраку, Туреччини та Єгипту.
Була поширена на південному заході Ірану (в історичній області Персія - нині остан Фарс/Парс). Від неї походять сучасні фарсі, таджикі та дарі.
Фонологічна система визначається непрямим етимологічним методом. Система голосних представлена трьома парами монофтонгів, протиставлених за тривалістю, та двома парами дифтонгів. Складовий варіант r також відноситься до системи голосних.
Існували 3 роди (чоловічий, жіночий та середній), у кожного з котрих були морфологічні показники. За типом відмінювання виділяються іменники на -a,-ā,-i,-ī,-u,-ū,-au і на приголосні (серед котрих можна окремо виділити на -ar).
Прикметники, як і іменники, змінюються за родом, числом і відмінком. Узгодження з іменником є повним: dātam rāstam «правильний закон», hainā vazarkā «велике чужоземне військо», aniyaibiš bagaibiš «іншими богами».
Порівняльний ступінь прикметників утворюється за допомогою суфіксів -tara-, -θara- , -iyah-, -īyah-, а найвищий ступінь за допомогою -tama-, -išta-
Порівняльний і найвищий ступені прикметників можуть утворюватися від іншої, ніж у позитивного ступеня, основи (іноді — від іншого кореня): tunuva(n)t «сильний, потужний» у найвищому ступені стає tauvīyah; vazarka «великий» — maθišta «найвеличніший»; dūra «далекий» — duvaišta «найдальший».
Крім того, в давньоперській мові існувала розгалужена система енклітик, що змінювалися за родом, числом і відмінком. Нижче наведено парадигму енклітики 3 особи.
Усталений порядок слів у реченні: SOV (підмет-додаток-присудок). Наприклад, Adam imām dahayāum vaināmiy «Я бачу цю землю». Непряме доповнення також розташовується між підметом і присудком: Kāra Pārsam ašiyavat «Армія прибула до Персії». Виняток становить поширена конструкція з дієсловом θātiy «каже», що завжди стоїть на початку речення. У присвійній формі визначуване слово стоїть на другому місці: Vištāspahayā puça «Віштаспів син». Прикметник в атрибутивній функції ставиться після іменника: dātam rāstam «справедливий закон», однак можливі винятки: aniyāha bagāha «інші боги». Заперечення перед дієсловом виражається часткою naiy, яка завжди стоїть перед дієсловом: naiy gaubataiy «не називається». Особливо цікавою є номінативна конструкція, всі слова в котрій стоять у номінативі, навіть якщо за змістом потрібен інший відмінок (тут — аблатив): hacā Pirāva nāma rauta «від річки Ніл».
