Балдін Анатолій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Михайлович Балдін
Baldin AnatMih.png
Народження 3 січня 1923(1923-01-03)
Коромислово, Ярославська область
Смерть 7 січня 1995(1995-01-07) (72 роки)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Chelyabinsk Red Banner Military Aviation Institute of Navigatorsd
Роки служби 19401980
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Балдін Анатолій Михайлович (3 січня 1923, Коромислово — 7 січня 1995, Київ) — радянський військовий діяч Військово-повітряних сил, Герой Радянського Союзу (1944), в роки німецько-радянської війни командир ланки 92-го гвардійського штурмового авіаційного полку 4-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 5-го штурмового авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, гвардії лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 січня 1923 року в селі Коромислово нині Гаврилов-Ямського району Ярославської області в сім'ї залізничника. Росіянин. Батько по роботі часто переїжджав з місця на місце. У різний час жив і навчався у селі Шопша того ж району, в місті Нерехте (нині Костромської області), в Ярославлі, де закінчив неповну середню школу і аероклуб.

У 1940 році був призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Свердловську військово-авіаційну школу пілотів, потім пройшов перепідготовку в Енгельського льотній школі. У боях німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Калінінському, Воронезькому, 1-му і 2-му Українських фронтах. Член ВКП (б)/КПРС з 1942 року.

До листопада 1943 року здійснив 91 бойовий виліт на розвідку і знищення скупчень військ противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенанту Анатолію Михайловичу Балдіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3683).

До травня 1945 року здійснив 170 бойових вильотів. На рахунку льотчика 30 знищених танків 40 гармат, 5 літаків, 10 паровозів, 100 вагонів з живою силою і боєприпасами, 75 автомашин, 2 склади пального, 4 фашистських штаба, більше 200 фашистів.

Могила Анатолія Балдіна

Після війни продовжував службу у Військово-повітряних силах. У 1955 році закінчив Військово-повітряну академію. У 19761980 роках командував 19-м корпусом ППО (місто Челябінськ) 4-ї окремої Червонопрапорної армії ППО. З 1980 року генерал-лейтенант авіації А. М. Балдін — в запасі. Жив у Києві. Помер 7 січня 1995 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».


Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня, медалями.

На батьківщині ім'я героя увічнено на меморіалі землякам у місті Гаврилов-Ям і на меморіальній дошці на будівлі Ярославського аероклубу в обласному центрі.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои огненных лет. Ярославль: Верхне-Волжское кн. изд., 1985(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)