Бардинський район
| Бардинський район | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| |||
| Адм. центр | Барда | ||
| Країна |  Азербайджан
| ||
| Номерний знак | 09 | ||
| Населення | |||
| - повне | 152 700 осіб | ||
| Площа | |||
| - повна | 957 км² | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 61 м | ||
| - мінімальна | 61 м | ||
| Дата заснування | 8 серпня 1930 | ||
| Губернатор | Vidadi İsayevd | ||
| Вебсайт | berde-ih.gov.az | ||
| Код ISO 3166-2 | AZ-BAR | ||
| |||
| |||
| |||
Бардинський район (азерб. Bərdə rayonu) — адміністративна одиниця (район) у центральному Азербайджані. Центр — місто Барда.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назву район отримав від районного центру — міста Барда.
Історія[ред. | ред. код]
Бардинський район утворено 8 серпня 1930 року[1].
Географія і природа[ред. | ред. код]
Район межує на північному заході з Євлаським, на північному сході з Агдаським, на півночі з Зердабським, на півдні з Агдамським і Агджабединським, на заході з Тертерським районами.
Територія Бардинського району розташована в центрі Карабаської рівнини. Рельєф району переважно складається з похилої і хвилястої рівнини. Висота сягає позначки більше 200 метрів. Територія складається з антропогенових відкладів[2]. На території розташовані глиняні, галькові і піщані родовища[3]. У селі Муганли розташоване джерело з лікувальною мінеральною водою. Ґрунти бурі і бурі лучні. Уздовж Кури простягаються рідкі тугайні ліси загальною площею 7,3 тисяч гектарів. Ландшафти лучно-лісові і гірсько-лісові, гірсько-лучні і скелясті. Рослини переважно сухі степові і напівпустельні. З тварин на території району проживають лисиці, сірі зайці, вовчки сірі тощо. З птахів — турачі, фазани, гуси, качки та інші. В районі розташований Бардинський державний заказник.
Клімат помірний спекотний, сухий субтропічний. Середня температура в січні коливається від 1,2 до 1,8°С, у липні від 25,6 до 26,5°С. Середньорічний рівень опадів — 250—350 мм. Через територію району протікають річки Тертер і Хачинчай, вздовж північно-східної межі протікає Кура. Для поливання використовується вода з Верхньо-Карабаського каналу і Тертерчайського водосховища. Для меліорації солончаків важливим є Міль-Карабаський колектор.
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1939 | 1959 | 1970[4] | 1976[5] | 1979[6] | 1989[7] | 1991[8] | 1999 | 2009[9] | 2013 | 2014 | 2017 |
| 37 530 | ▲52 211 | ▲73 904 | ▲81 000 | ▲85 501 | ▲109 489 | ▲112 600 | ▲129 600 | ▲141 646 | ▲148 100 | ▲149 500 | ▲154 200 |
На 2009 рік 72 % населення проживає в селах. Крім азербайджанців також проживають турки-месхетинці, росіяни та інші[10]
Господарство і економіка району[ред. | ред. код]
В радянський час у районі було розвинене переважно сільське господарство, були збільшені обороти бавовництва, тваринництва, рільництва, коконівництва. 1975 року в районі працювали 21 колгосп і 1 радгосп. На 1975 рік у районі придатних земель було 74,9 тисячі гектарів, з них: 35,7 тисяч гектарів орних земель, 1,9 тисяч гектарів земель, виділених під багаторічні рослини, 1,9 тисячі гектарів земель, залишених для відпочинку, 800 гектарів, виділених під сінокіс, 34,6 тисячі гектарів пасовищ. З 35,7 тисяч гектарів 33 % виділено під зернові і зернобобові культури, 45 % під технічні культури, 1 % під овочі і картоплю, 21 % — під кормові культури[5]. У 1970-х розпочато розвиток виноградарства. Для розвитку вирощування великої рогатої худоби створено тваринницький комплекс та міжколгоспне об'єднання з підгодівлі. У радгоспах і колгоспах району утримувалося 17,8 тисяч голів великої рогатої худоби та 60,4 тисяч голів дрібної. 1976 року господарства району продали державі 56 тисяч тонн бавовни (11 % від усієї виробленої в Азербайджанській РСР). В районі були масло-сирний комбінат, бавовноочисний завод, заводи зрідженого газу і залізобетонних конструкцій, швейна фабрика, електромережа, районний відділ тресту «Азсільгосптехніка», комбінати побутового обслуговування та місцевої промисловості. Було лісове господарство.
Нині район належить до Аранського економічного району. Бардинський район є переважно сільськогосподарським районом[2]. У господарствах на 2017 рік утримувалося 92537 голів великої, 140503 голів дрібної рогатої худоби і 420300 голів птиці. 2017 року в районі придатних земель було 76,4 тисячі гектарів — з них 54,4 тисяч гектарів орних земель. 2017 року в районі вироблено 55179 тонн зерна, 24 тонни бобових, 22402 тонни бавовни, 33013 тонн цукрових буряків, 1991 тонну картоплі, 549 тонн зерен соняшника, 42877 тонн овочів, 8491 тонн фруктів і ягід, 2512 тонн винограду і 28200 тонн баштанних культур.
В районі діють ВАТ «Qarabağ-Pambıq», маслосироробний завод ВАТ «Yağ-Pendir», будівельна фірма «Fərid», хлібозаводи ВАТ «Qarabağ-Çörək» і «Bərdə çörək zavodu», макаронна фабрика, завод метало-пластичних виробів, цегельний завод, завод залізобетонних конструкцій, деревообробний завод.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Через район проходить залізниця Євлах-Агдам[5], автодороги Євлах-Лачин-Нахічевань і Євлах-Агджабеді. Раніше через район проходило відгалуження газопроводу Карадаг-Акстафа-Тбілісі-Єреван.
На 2017 рік у районі діяло 46 АТС і 39 поштових відділень.
Культура, освіта та охорона здоров'я[ред. | ред. код]
В районі видається громадсько-політична газета «Барда» (до 1939 року — «Кизил Барда», в 1939—1965 роках — «Сталін йолу», в 1965—1990 роках — «Комунізм йолу»). 1964 року розпочато мовлення місцевої редакції радіо.
В районі на 2009 рік було 32 дошкільних установи, 75 загальноосвітніх шкіл, 2 професійне училище і коледж, 74 клуби, 31 будинок культури, музей, 109 бібліотек[2].
У Бардинському районі знаходяться 13 лікарень на 940 ліжок, стоматологічна поліклініка, 32 лікарські амбулаторії, пологовий будинок, центр епідеміології та гігієни, 57 фельдшерсько-акушерських пунктів, шкірно-венерологічний і протитуберкульозний диспансери[2]. На 2009 рік у медзакладах району працювало 316 лікарів, з них 14 стоматологів, 995 середніх медичних працівників, з них 254 акушери.
Бардинський район багатий архітектурними пам'ятниками. У районі розташовані: залишки мосту через річку Тертер (VII—IX століття), Бардинський мавзолей (1322), мавзолей Асхадан-баба (XIV століття), мечеть Ібрагіма (XVIII століття), восьмигранний мавзолей у селі Гюльоглулар (XVIII століття),[2] лазня в селі Ширванли (XVIII—XIX століття)[11] тощо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Административное деление Азербайджанской ССР на 1 января 1977 года. — Баку : Азернешр, 1979. — С. 6. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2018. Процитовано 11 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д Bərdə rayonu // Azərbaycan Milli Ensiklopediyası / M. K. Kərimov. — Bakı : Azərbaycan Milli Ensiklopediyası, 2011. — Т. III.(азерб.)
- ↑ Bərdə rayonu // Azərbaycan Milli Ensiklopediyası / M. K. Kərimov. — Bakı : Azərbaycan Milli Ensiklopediyası, 2007. — Т. Azərbaycan.(азерб.)
- ↑ Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями й областями (крім РРФСР). Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ а б в Бәрдә рајону // Азербайджанська радянська енциклопедія: в 10 томах = Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы(азерб.) / Ҹ. Гулијевин редаксијасы илә. — Баку : АСЕ-нын баш редаксијасы. — Т. 2. — С. 146—147.
- ↑ Чисельність наявного населення союзних і автономних республік, автономних областей і округів, країв, областей, районів, міських поселень, сіл-райцентрів і сільських поселень з населенням понад 5000 осіб (крім РРФСР). Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Чисельність населення союзних республік СРСР та їх територіальних одиниць за статтю. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Статистика населення Східної Європи і колишнього СРСР. Азербайджан [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Загальнодержавний перепис населення Азербайджану. 2009, Баку.
- ↑ Ethnic composition of Azerbaijan 2009. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Трехвековая баня в Барде [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.].