Батій Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Батій Григорій Іванович
Народження 22 лютого 1929(1929-02-22)
Вільшани, Дергачівський район, Харківська область
Смерть 3 лютого 2015(2015-02-03) (85 років)
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет і пейзаж
Навчання Харківське державне художнє училище (1951) і Харківський художній інститут (1960)
Діяльність сценограф, педагог
Вчитель Шигимага Петро Антонович, Овчаренко Дмитро Павлович, Косарєв Борис Васильович і Чернишов Борис Іванович
Відомі учні Романченко Андрій Дмитрович
Працівник Харківський академічний драматичний театр, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, Харківський академічний драматичний театр, Харківське державне художнє училище і ХАТОБ
Член Українське театральне товариство і Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений художник України

Григорій Іванович Баті́й (22 лютого 1929, Вільшани — 3 лютого 2015) — український художник театру і педагог; член Українського театрального товариства з 1962 року та Харківської організації Спілки радянських художників України з 1967 року[1]. Заслужений художник України з 2003 року[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 лютого 1929 року у слободі Вільшанах (нині селище Харківського району Харківської області, Україна) у селянській сім'ї[3]. Протягом 1947—1951 років навчався у Харківському державному художньому училищі, був учнем Петра Шигимаги[1]. У 1951—1958 роках працював декоратором Харківського державного російського драматичного театру імені Олександра Пушкіна. Одночасно протягом 1954—1960 років навчався у Харківському художньому інституті у Бориса Косарєва, Дмитра Овчаренка, Бориса Чернишова. Дипломна робота — декорації на сцені Театру імені Пушкіна до п'єси «Барабанщиця» Опанаса Салинського[3].

У 1960—1986 роках працював художником Харківського державного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка; у 1986—1990 роках — у Харківському державному російському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна. Протягом 1991—1996 років викладав у Харківвському художньому училищі (серед учнів Андрій Романенко[3]). З 1996 року — художник-постановник Харківського державного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка.

Мешкав у Харкові в будинку на проспекті Леніна, № 41/43, квартира № 201 та у будинку на проспекті Гагаріна, № 1, квартира № 25[1]. Помер 3 лютого 2015 року[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі театрально-декораційного мистецтва. Оформив вистави:

Працював також у галузі станкового живопису, створював портрети, пейзажі, зокрема написав портрети Леся Сердюка, Леоніда Тарабаринова, Михайла Старицького, Миколи Куліша, Віталія Губаренка, Миколи Смолича, Миколи Коваля, Світлани Коливанової, Теодора Попеску. Зробив два автопортрети з Володимиром Аноновим[3].

Брав участь у республіканських виставках з 1963 року, всесоюзних — з 1967 року. Персональні виставки відбуличя у Харкові у 1986 та 1989 роках[1].

Твори зберігаються в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві, фондах Міністерства культури та інформаційної політики України.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]