Ліга чемпіонів УЄФА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кубок Чемпіонів)
Перейти до: навігація, пошук
Ліга чемпіонів УЄФА
UEFA Champions League logo 2.svg
Засновано 1955
Реорганізовано 1992
Регіон Європа
Конфедерація УЄФА
Кількість команд 76 (загалом)
32 (груповий етап)
Поточний чемпіон Іспанія «Реал Мадрид»
(12)
Найбільше перемог Іспанія «Реал Мадрид»
(12)
Сайт Офіційний сайт
Soccerball current event.svg Поточний сезон

Ліга чемпіонів УЄФА (англ. UEFA Champions League) — щорічний футбольний турнір, що проводиться поміж європейськими клубами, які найбільш успішно виступили в національних чемпіонатах попереднього сезону. Турнір запроваджено УЄФА.

Раніше (з сезону 1955/56 до сезону 1991/92) турнір мав назву Кубок Європейських чемпіонів. Починаючи з сезону 1992/93 турнір отримав нинішню назву та змінив формат.

Історія[ред.ред. код]

Дебютний розіграш найпрестижнішого європейського клубного трофею стартував через місяць після першого Конгресу УЄФА, який відбувся 2 березня 1955 року у Відні. Цікаво, що ідея щодо організації Кубка чемпіонів народилася аж ніяк не в самому футбольному союзі.

Тоді як члени новоутвореного футбольного союзу зосередилися на створенні міжнародних змагань за участю збірних, редактор французької спортивної газети L'Equipe Габріель Ано висловив ідею щодо організації клубного турніру континентального розмаху. Матчі нового кубка Ано разом із колегою Жаком Ферраном запропонували проводити посеред тижня — у середу ввечері.

За правилами, що були обговорені організаторами на початку, заявляти на змагання виключно чемпіонів країн було зовсім не обов'язково — L'Equipe вважала, що до них вигідніше долучати найпопулярніші клуби. Шістнадцять учасників дебютного розіграшу нового турніру цю пропозицію одностайно підтримали на зібранні в Парижі 23 квітня 1955 року. Отже, 4 вересня у стартовій грі в Лісабоні «Спортінг» і «Партизан» розійшлися миром — 3:3, а в матчі-відповіді у Белграді перемогу з рахунком 5:2 святкували югослави, які й кваліфікувалися до наступного раунду.

Перші п'ять трофеїв дісталися мадридському «Реалу». Іншим клубам пізніше також вдавалися вражаючі серії — «Аякс» і «Баварія», наприклад, вигравали «кубок з великими вухами» тричі поспіль. У той же час говорити про чиєсь довгострокове домінування в найпрестижнішому єврокубку все-таки не варто. Так, на свій четвертий титул після ударного відрізку на початку 1970-х амстердамці чекали 22 роки. А перемога «Реала» в 1998-му стала першим тріумфом мадридців після 32-річної паузи. Мюнхенці ж, здобувши перемогу над «Валенсією» у фінальній серії післяматчевих пенальті сезону — 2000/01, перервали 26-річне очікування четвертого трофею.

Окремої згадки, напевне, заслуговують й чотири перемоги «Ліверпуля» в період з 1977 по 1984 роки, тому що усі вони були здобуті чотирма практично різними складами. У 2005 році червона ліверпульська зірка знову зійшла на європейському небосхилі. У неймовірному за напруженням вирішальному поєдинку проти італійського «Мілана» англійці зуміли відіграти три м'ячі, а в серії післяматчевих пенальті схилили шальки терезів на свій бік.

Найбільш титулованими командами в історії Ліги чемпіонів УЄФА є її триразові переможці «Реал», «Мілан» та «Барселона». З урахуванням підкорених Кубків чемпіонів скарбничка «Реала» вже містить десять титулів. Другим із сімома перемогами залишається «Мілан», в активі «Ліверпуля» та «Баварії», — п'ять тріумфів, у «Аякса» та «Барселони», що тріумфувала в 2011 році, — по чотири. «Мілан» свій останній трофей виграв в кампанії-2006-2007. Пам'ятною є перемога Мілана у сезоні 2002—2003: розпочавши турнірний шлях з третього раунду кваліфікації міланський клуб завершив його післяматчевими пенальті у двобої проти «Ювентуса». До речі, вирішальний післяматчевий пенальті на манчестерському «Олд Траффорд» забив саме Андрій Шевченко.

Переломним моментом у розвитку найпрестижнішого клубного змагання зазвичай вважають сезон — 1992/93, коли на зміну Кубку чемпіонів прийшла Ліга чемпіонів. У її розіграші до традиційних раундів плей-оф додався осінній груповий етап, який було випробувано роком раніше. Зростання популярності цих змагань призвело до того, що поступово кількість учасників основної сітки зросло з 8-ми до 32-х. Матчі Ліги чемпіонів проводяться по вівторках і середах.

Регламент турніру[ред.ред. код]

Турнір складається з чотирьох кваліфікаційних раундів (включаючи раунд плей-оф), групового раунду, та плей-офу.

Кваліфікація[ред.ред. код]

На стадії кваліфікації команди грають за кубковою системою на вибування.

В турнірі є чотири відбіркові раунди (включаючи раунд плей-оф), що являють собою двоматчеві поєдинки, тобто гру вдома й на виїзді. За результатами визначаються останні 10 з 32 учасників групового етапу. У основну сітку ведуть два шляхи: «Шлях чемпіонів» або «Шлях нечемпіонів».

«Шлях чемпіонів»: Перший відбірковий раунд складається з двох двоматчевих поєдинків, в яких беруть участь чемпіони країн, що займають з 50-го по 53-і місця в рейтингу УЄФА. Переможці виходять в другий відбірковий раунд, де їх чекають чемпіони 32 країн УЄФА, які займають місця, що займають в рейтингу, з 17-го по 49-х (окрім Ліхтенштейну). Сімнадцять сильних клубів в третьому відбірковому раунді об'єднуються з переможцями національних асоціацій з місцями в рейтингу від 14-го до 16-го. Потім десять переможців зустрічаються в раунді плей-оф. Двоматчеві дуелі із зустрічами вдома і на виїзді визначать ще п'ятеро учасників групового етапу Ліги чемпіонів.

«Шлях нечемпіонів»: національна асоціація, що займає шосте місце в рейтингу УЄФА, делегує в третій відбірковий раунд третього призера свого чемпіонату. Сюди ж потрапляють срібні призери національної першості країн, які займають в рейтингу УЄФА місця з сьомого по п'ятнадцяте. П'ять переможців отримують пропуск в раунд плей-оф, де їх чекатимуть команди, що зайняли четверті місця в чемпіонатах трьох сильних асоціацій згідно з рейтингом УЄФА, а також володарі бронзових медалей національної першості країн, що займають четверте і п'яте місця в рейтингу УЄФА.

Учасники «Шляху чемпіонів» і «Шляху нечемпіонів» не можуть перетнутися в кваліфікації Ліги чемпіонів.

Команди, що поступилися в третьому відбірковому раунді Ліги чемпіонів, продовжують боротьбу в раунді стикових матчів Ліги Європи УЄФА.

Клуби, які програли в стикових матчах Ліги чемпіонів, попадуть в груповий етап Ліги Європи УЄФА.

Груповий етап[ред.ред. код]

Карта країн-членів УЄФА, команди яких коли-небудь досягали групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА
   Країна УЄФА, яка була представлена в груповому етапі
   Країна УЄФА, яка не була представлена в груповому етапі
   Країна УЄФА, яка ще не брала участь у Лізі чемпіонів УЄФА (Косово)

У груповому раунді команди розподіляються по групах, в кожній з яких грають чотири команди. Кожен клуб грає по два матчі з усіма командами своєї групи.

У груповий етап автоматично потрапляють 22 клуби (21 плюс діючий переможець). Три національні асоціації з найвищим коефіцієнтом в рейтингу УЄФА делегують безпосередньо по три клуби. Національні асоціації, що займають в рейтингу місця з четвертого по шосте, отримають дві автоматичні путівки в основну сітку турніру, тоді як асоціації, що розмістилися з сьомого по дванадцяте місця, лише одну.

Команди, що посіли 1-е і 2-е місце у своїх групах продовжують боротьбу в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів.

Команди, що посіли треті місця у своїх групах у груповому етапі Ліги чемпіонів продовжують боротьбу в 1/16 фіналу Ліги Європи. Чотири клуби з найкращими показниками з їх числа є сіяними в жеребкуванні 1/16 фіналу Ліги Європи нарівні з переможцями груп Ліги Європи.

Плей-оф[ред.ред. код]

На стадії плей-оф команди грають за кубковою системою по два матчі. Плей-оф починається з 1/8 фіналу і закінчується фіналом, який складається з одного матчу.

Фінал, який проводиться на попередньо визначеному полі, грається в суботу і починається о 20:45 за центральноєвропейським часом. Зазвичай це поле є нейтральним для обох клубів, однак мали місце й винятки: фінал може пройти на домашній арені клубу, який до нього дістався. Таким був, наприклад, фінал Ліги чемпіонів 2012—2013, який відбувся на домашньому стадіоні команди-учасниці фіналу — мюнхенської «Баварії».

Українські клуби в Лізі чемпіонів[ред.ред. код]

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Нова історія українського футболу почалася у 1992 році, коли сімферопольська «Таврія» перемогла у чемпіонаті і вийшла до Ліги чемпіонів. Спочатку вони обіграли «Шелбурн». Але далі потерпіла поразки від швейцарського «Сьйону».

Часи «Динамо»[ред.ред. код]

Валерій Лобановський

Далі захищати нашу країну у єврокубках захищало «Динамо». Але у першому раунді вони поступилися каталонській «Барселоні» за сумою двох матчів. Кияни виступали і в наступному сезоні Ліги чемпіонів. Вони пройшли кваліфікацію, але зайняли останнє місце в групі. Далі київський клуб знову пройшов кваліфікацію сезону 1995/96, перемігши «Ольборг». Але через дискваліфікацію не зіграли у наступному етапі.

В сезоні 1996/97 не подолали кваліфікацію. Зате у наступному сезоні прорвалися до групового етапу і зайняли перше місце. Але у чвертьфіналі поступилися «Ювентусу». Валерій Лобановський збудував неймовірно сильний склад на наступний сезон. І вже в кваліфікації з рахунком 10:1 за сумою двох матчів «Баррі Таун» вилетів з турніру. А у другому кваліфікаційному раунді «Спарта» довела ситуацію до серії пенальті, де українці перемогли. Далі вийшли з 1 місця у наступну стадію. Перемогли «Реал», але у півфіналі програли. Встановлено рекорд українських клубів в Лізі чемпіонів.

У наступному сезоні динамівці пройшли 1 груповий етап, посівши 2 місце, але у наступному груповому етапі зайняли 3 позицію, програвши «Реалу» у кількості забитих та пропущених м'ячів.

2000—2010[ред.ред. код]

У сезоні 2000/2001 до київського «Динамо» приєднався і «Шахтар». Він добре пройшов кваліфікацію. А у групі посів 3 місце, вийшовши у Кубок УЄФА. «Динамо» ж закінчило свій шлях на 4 місці.

Сезон 2001/2002. «Шахтар» вибув у 3 кваліфікаційному раунді, а біло-сині знову на 4 сходинці. Але фінал турніру розпочався з хвилини мовчання в честь Валерія Васильовича Лобановського. Наступний сезон. «Динамо» проходить кваліфікаційний раунд і займає 3 позицію у групі, на відміну від «гірників» які програли у серії пенальті.

Сезон 2003/2004. «Динамо» знову не проривається до наступної стадії. А помаранчево-чорні не проходять кваліфікацію.

2004/2005. Обидва проходять кваліфікацію і вибувають, зайнявши 3 сходинку в своїх групах. Наступного сезону «Шахтар» не брав участі. А «Динамо» вибуло у кваліфікації.

Сезон 2008/2009. Черговий раз команди не виходять з групи. Але вони зайняли 3 місця й вибули до Кубка УЄФА, де зустрілися в півфіналі. Донеччани виграли трофей і повернулися назад до найкращого європейського турніру. Але не пройшли кваліфікацію. Кияни знову на 4 сходинці.

2010-наш час[ред.ред. код]

У сезоні 2010/2011 «Динамо» програє кваліфікацію. Але «Шахтар» знову у групі. Вони розгромно перемагають лондонський «Арсенал». Перемагають «Рому» в 1/8. Але терплять поразку в 1/4 від «Барселони», вигравши при цьому один матч.

У наступному сезоні харківський «Металіст» пройшов кваліфікацію, але через заборону не прийняв участі у груповому етапі. «Шахтар» зайняв останнє місце у групі і вибув з турніру. В сезоні 2013/14 до Ліги чемпіонів вийшло «Дніпро», однак вилетіла в 3-му кваліфікаційному раунді, програвши «Копенгагену», після того команда вийшла до фіналу Ліги Європи. В наступному сезоні «гірники» зайняли 2 місце в групі й програли в 1/8 «Баварії».

В сезоні 2015/2016 «Шахтар» проходив кваліфікаційний раунд і потрапив у груповий етап. «Динамо» грало одразу в групі, з якої їм вдалося вийти. А донеччани посіли 3 сходинку. «Динамо» вибуло в 1/8 від «Манчестер Сіті» В сезоні 2016/2017 «Шахтар» стартує в 3-му кваліфікаційному раунді, а «Динамо» розпочне з групового етапу.

Трофей[ред.ред. код]

Клуб, що переміг в Лізі чемпіонів, має право залишити кубок у себе на 10 місяців. На згадку про перемогу клуби отримують зменшену копію трофею (не більше 80 % від розмірів справжнього кубка). Клуб, що переміг 5 разів загалом або 3 рази поспіль, має право залишити кубок на вічне зберігання. Перший кубок Європейських чемпіонів був переданий турніру французькою газетою L'Équipe. Після того, як «Реал Мадрид» переміг в п'яти розіграшах турніру, він отримав право залишити трофей на вічне зберігання.

Наступний кубок дещо відрізнявся дизайном від попереднього. Його створив ювелір Берну — Юрг Штадельманн.

Через оригінальний дизайн ручок кубка в багатьох країнах світу[1] його називають «великі вуха». Іспанський варіант цього прізвиська («la Orejona») дуже популярний в Латинській Америці.[1]

Гімн[ред.ред. код]

Гімн написаний британським композитором Тоні Бріттеном, випускником Королівського музикального коледжу. У 1992 році йому доручили створити композицію, яка б нагадувала творчість Георга Фрідріха Генделя — великого німецького композитора епохи бароко, котрий протягом тривалого часу жив і працював у Англії. У записі гімну взяли участь Королівський філармонічний оркестр та хор Академії Святого Мартіна. Текст поєднує елементи трьох офіційних мов УЄФА — англійської, французької і німецької.[2]

Переможці[ред.ред. код]

Українські гравці — переможці Ліги Чемпіонів[ред.ред. код]

Рік Гравець Клуб
2003 Андрій Шевченко Італія «Мілан»
2013 Анатолій Тимощук Німеччина «Баварія»

Найкращі бомбардири[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Футбольний м'яч Це незавершена стаття про футбол.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.