Бердимухамедов Гурбангули Мялікгулийович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов
туркм. Gurbanguly Mälikgulyýewiç Berdimuhamedow
Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов
Flag of the President of Turkmenistan.svg

Нині на посаді
На посаді з14 лютого 2007
ПопередникСапармурат Ніязов


Народився29 червня 1957(1957-06-29) (62 роки)
с. Бабарап, Геок-Тепінський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР, СРСР
Політична партіяДемократична партія Туркменістану
Релігіяіслам
Нагороди
Орден Республіки

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гурбангули Мялікгулийович Бердимухамедов (туркм. Gurbanguly Mälikgulyýewiç Berdimuhamedow; * 29 червня 1957, с. Бабарап, Геок-Тепинський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР[1]), носить титул Аркадаг (туркм. Arkadag) — 2-й Президент Туркменістану з 2007.

З 1997 очолював міністерство охорони здоров'я. У 2001 став віце-прем'єром, що займається охороною здоров'я, освітою і наукою, а з 2004 — культуру і ЗМІ. У грудні 2006 року став тимчасово виконувачем обов'язків президента Туркменістану, а в лютому 2007 обраний президентом країни. Верховний головнокомандувач Збройними силами Туркменістану, генерал армії, доктор медичних наук.

12 лютого 2017 року втретє переобраний главою держави. За нього віддали голос 97,69 % виборців[2].

Згідно з Human Rights Watch, Бердимухамедов та його коло мають необмежену владу та цілковитий контроль над громадським життям народу, Туркменістан залишається однією з найрепресивніших держав[3]. У всіх рейтингах свободи держава посідає останні місця.

Титул[ред. | ред. код]

Як офіційний та найпоширеніший титул Бердимухамедова використовують Аркадаг (туркм. Arkadag), що походить від arka (позаду) та dag (гора), буквально «гора позаду (нас)», за змістом — «Велика опора». Російською офіційно перекладають як «Твердиня, опора та надія»[4]. Як і попередник, цей президент має багато неофіційних титулів та звертань.

Титул використовують громадяни, офіційні особи та ЗМІ Туркменістану. Серед туркменської опозиції поширене знущальне «Харамдаг», від поняття харам[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Народився 29 червня 1957 в селі Бабарап, Геок-Тепинський район, Ашхабадська область, Туркменська РСР. Належить до текінців (теке) — одного з родів туркменів. Батько — Мялікгули Бердимухамедович Бердимухамедов, народився 1932 року, працював педагогом, істориком, працював у системі МВС СРСР, став підполковником. У державі існує певний культ батька президента[6]. Мати — Огулабат-едже Бердимухамедова. Дід, Бердимухамед Аннаєв, був відомим учителем, працював директором школи, під час війни воював на фронті. Гурбангули був єдиним сином у сім'ї, але має п'ять сестер.

Поширені чутки, що справжнім батьком Гурбангули є попередній президент-диктатор Ніязов[7].

Ранні роки[ред. | ред. код]

За даними державних СМІ[8], Гурбангули Бердимухамедов в шкільні та студентські роки активно займався спортом, 1972 року став чемпіоном Ашхабату з класичної боротьби, а 1973 — чемпіоном республіки зі стрільби.

1979 року закінчив стоматологічний факультет Туркменського державного медичного інституту. З 1979 працював в Ашхабаді лікарем-стоматологом. У 1987 поїхав до Москви для навчання в аспірантурі, закінчив її в 1990 і здобув ступінь кандидата медичних наук. Трудову діяльність розпочав 1980 року як лікар-стоматолог сільської амбулаторії.

У 19901995 обіймав посади асистента кафедри терапевтичної стоматології, доцента і декана стоматологічного факультету Туркменського державного медичного інституту. У 1995 став директором стоматологічного центру Міністерства охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану.

28 травня 1997 призначений міністром охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану. Крім того, в 1998 він став на чолі Міжнародного медичного центру імені Сапармурата Ніязова.

Початок політичної діяльності[ред. | ред. код]

1997 року Бердимухамедова призначено міністром охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану. 3 квітня 2001 додатково до своєї міністерської посади став віце-прем'єром уряду Туркменістану, відповідальним за охорону здоров'я, освіту й науку, а з серпня 2004 став займатися ще й культурою та ЗМІ.

Діяльність на посту міністра та віце-президента практично не висвітлювано в ЗМІ, як і роботу інших туркменських високопосадовців. Відомо, що в листопаді 2002 року він розпорядився розширити експеримент щодо перейменування днів тижня й місяців року, а також заміни традиційного вітання «Салам Алейкум» на користь ніязовських «Рухнама» і «Шамчираг». У липні 2003 року Бердимухамедов очолив державну комісію з прийому у вищі навчальні заклади, до яких стало можливо вступити лише після дворічної роботи за спеціальністю, а не відразу після закінчення школи. У 16 туркменських вузів з 9 липня по 9 серпня 2003 року планувалося набрати 3920 студентів. У листопаді 2003 року Бердимухамедов дістав догану від президента Туркменістану Ніязова за низький рівень кваліфікації туркменських лікарів, але зберіг пост. У квітні 2004 року Ніязов оштрафував Бердимухамедова на суму в розмірі його тримісячного окладу за те, що близько половини заборгованості по зарплаті в Туркменістані припадала на сфери освіти й охорони здоров'я. За деякими даними, Бердимухамедов свого часу був особистим лікарем Ніязова.

З одного боку, своїми урядовими постами Бердимухамедов був зобов'язаний президентові Туркменістану, який особисто періодично відправляв у відставку високопоставлених чиновників, не даючи їм обрости зв'язками та зміцнитися у владі. З другого боку, деякі експерти називали Бердимухамедова серед тих чиновників, які впливали на подібні рішення Ніязова, тим самим усуваючи конкурентів. Так, у листопаді 2002 року Бердимухамедов і віце-прем'єр, що опікувався нафтогазовою галуззю, Еллі Гурбанмурадов, нібито зуміли відправити у відставку з поста заступника голови уряду Реджепа Сапарова, призначеного керівником справами апарату президента Туркменістану. Експерти тоді говорили про неминуче зіткнення інтересів Бердимухамедова і Гурбанмурадова й робили ставку на останнього. 20 травня 2005 року Гурбанмурадов був арештований за звинуваченням у корупції та співпраці з іноземними спецслужбами з метою політичної дестабілізації в країні.

28 листопада 2006 Бердимухамедов замість Ніязова взяв участь у засіданні Ради голів держав СНД. Роком раніше Ніязов звернувся до лідерів СНД із проханням вважати Туркменістан не постійним, а асоційованим членом цієї організації. Восени 2006 року Бердимухамедова, називали можливим наступником президента. Утім, за словами експертів, такі самі чутки ходили й про колишнього очільника Комітету національної безпеки Мухаммеда Назарова, який у квітні 2004 року був засуджений на 25 років.

Ще задовго до смерті Ніязова поширилися чутки, що він є справжнім батьком Гурбангули[7], непрямим доказом чому називали зовнішню схожість та тоді малу кількість інформації про батьків Бердимухамедова, а також непотопельність на пості міністра.

Прихід до влади[ред. | ред. код]

В ніч з 20 на 21 грудня 2006 Ніязов помер від раптової зупинки серця. 21 грудня 2006 Бердимухамедов став тимчасово виконувачем обов'язків президента Туркменістану. Відповідно до конституції Туркменістану повноваження президента країни повинні були відійти до голови парламенту (Меджлісу), причому він не мав права брати участь в нових виборах, які повинні були відбутися не пізніше чим через два місяці. Проте голова парламенту Овезгельди Атаєв був узятий під варту, а виконувачем обов'язків президента Рада безпеки Туркменістану призначила Бердимухамедова, призначеного ще і головою комісії з організації похорону Ніязова. На думку деяких експертів, в країні фактично відбувся переворот. 23 грудня 2006 року Бердимухамедов звільнив себе з посади міністра охорони здоров'я і медичної промисловості, призначивши виконувачем обов'язків міністра Бяшима Сопієва. 24 грудня 2006 року Ніязов був похований, і на 26 грудня 2006 року був призначений надзвичайний з'їзд Народної ради для визначення його ймовірних наступників.

26 грудня 2006 обраний головою з'їзду Народної ради, яка того дня змінила конституцію Туркменістану, прийняла закон про вибори президента, визначила дату президентських виборів і затвердила шістьох кандидатів. Делегати з'їзду, за пропозицією другого секретаря владної Демократичної партії Онджіка Мусаєва, що нібито пригадав про посмертну волю Ніязова, внесли поправки в основний закон країни, дозволивши віце-прем'єрові виконувати обов'язки президента республіки. Голова Центральної виборчої комісії Туркменістану оголосив, що вибори відбудуться 11 лютого 2007 року. Потім представники всіх п'яти велаятів (областей) і столиці Туркменістану, що має статус області, висунули десятеро кандидатів. Останнім — одинадцятим — став Бердимухамедов, кандидатуру якого запропонував Мусаєв. Кожен з висунутих кандидатів мав бути затверджений кандидатом в президенти двома третинами голосів членів Народної ради: цей відбір пройшли лише п'ятеро з десятьох, за Бердимухамедова ж проголосували одностайно.

11 лютого 2007 обраний президентом Туркменістану. У виборах взяли участь 2,7 млн жителів (98,65 % виборців країни), з яких 89,23 % віддали свої голоси за Бердимухамедова. Вже в день голосування була оголошена дата інавгурації нового президента, не зважаючи на теоретичну можливість другого туру виборів. 14 лютого 2007 року на засіданні Народної ради оголосили остаточні результати голосування, Бердимухамедов склав присягу на конституції Туркменістану й отримав посвідчення президента з рук голови ЦВК.

4 травня 2007 Меджліс Туркменістану надав президентові Бердимухамедову, верховному головнокомандувачу збройних сил республіки, звання генерала армії. До нього це військове звання в Туркменістані мали тільки Ніязов і два міністри оборони — колишній Данатар Копеков і діючий Агагельди Мамметгельдиєв.

Влітку 2007 здобув вчений ступінь доктора медичних наук і звання професора за фахом «Соціальна гігієна і організація охорони здоров'я». Таке рішення було ухвалене експертною комісією з медичних наук Вищого радого з науки і техніки Туркменістану на підставі багаторічної наукової й практичної діяльності Бердимухамедова.

У серпні 2007 обраний головою Загальнонаціонального руху «Галкиниш» («Відродження») і Демократичної партії Туркменістану.

З 5 липня 2019-го року Бердимухамедов не з'являвся на публіці, ЗМІ поширювали інформацію про його ймовірну смерть, представники влади не коментували його відсутність. 15 липня було опубліковано інформацію, що президент у відпустці. В російських ЗМІ з'явилась непідтверджена інформація, що Бердимузамедов помер 20 липня. 24 липня було показано відео, зйомки в якому були ідентичними показаним 10 травня. Актуальність цього відео телевізійники поставили під сумнів. 4 серпня у вечірньому етері центрального телебачення Туркменистану було показано репортаж про президента, де він їздить на коні та велосипеді, та стріляє. З 36-хвилинного випуску президентові було присвячено 28 хвилин[9].

Реформи[ред. | ред. код]

Першим указом Бердимухаммедов повернув десятирічну освіту в школи. Також була скасована уніформа студентів вищих навчальних закладів, а традиційні сукні, що служили як шкільна форма для дівчаток, замінені на темно-зелені сукні європейського вигляду з фартухами.

Також він зробив деякі зміни в державній символіці й ритуалах, які інтерпретуються як обмеження культу особи Ніязова: його ім'я було прибране спочатку з тексту присяги, а потім з гімну Туркменістану і замінено на слово «президент» (мова тим самим не йде лише за чинного президента, себто Бердимухаммедова, але й про всіх майбутніх президентів, без звеличення конкретної особи). Гурбангули Бердимухаммедов відмовився від масового святкування свого дня народження, скасував обов'язкові концерти, присвячені його візитам до різних регіонів країни, а також клятву вірності президентові, яку приносили службовці, студенти й школярі.

6 липня 2007 логотип телеканалів у вигляді зображення золотого бюста Туркменбаші зник із програм туркменського телебачення. Весною 2009 року у підприємствах й установах держави почали вилучати «Рухнаму», скоротили її вивчення в школі.

Критика[ред. | ред. код]

Звинувачення в тоталітаризмі[ред. | ред. код]

Порушення прав людини[ред. | ред. код]

Корупція[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Особистість та погляди[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

  • 2009 — «Sana menin ak gullerim»
  • 2015 — «Öňe, diňe öňe, jan Watanym Türkmenistan!»
  • 2016 — «Bagt nury»
  • 2018 — «Каракум» (Кавер групи «Круг»)
  • 2018 — «Sporty Turkmenistan» (зі своїм онуком Керимули)
  • 2018 — «Arzuw»
  • 2019 — «Rowaç»

Публікації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Turkmenistan: New President Shows Shades Of 'Turkmenbashi'
  2. По предварительным данным ЦИК, Гурбангулы Бердымухамедов лидирует с большим отрывом на выборах Президента Туркменистана. Туркменистан сегодня. 13.02.2017. Процитовано 12.02.2017. 
  3. https://www.hrw.org/world-report/2014/country-chapters/turkmenistan
  4. Второму президенту Туркменистана придумали титул «Аркадаг». Радио Азаттык (ru). Процитовано 2020-05-21. 
  5. turkmenyurttv (2019-07-01). Туркменистан: Харамдаг Бердымухамедов Украл День Рождения Великого Махтумкули (ru-RU). Процитовано 2020-05-21. 
  6. Туркменистан: Культ отца Бердымухамедова получил новое развитие | Eurasianet. russian.eurasianet.org (en). Процитовано 2020-05-21. 
  7. а б Являнский, Игорь (2006-12-21). Президент Туркмении Сапармурат Ниязов: "Я покину пост главы государства еще при жизни". Известия (ru). Процитовано 2020-05-21. 
  8. Золотой век. turkmenistan.gov.tm. Процитовано 2020-05-21. 
  9. Президент Туркменістану вперше з'явився на ТБ після чуток про його смерть. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-08-05. 
  10. Президент Молдовы наградил главу Туркменистана высшей государственной наградой своей страны // Сайт Turkmenistan.ru, 17.09.2017 (рос.)
  11. Президент Туркменистана награжден орденом Республики Татарстан // Сайт Turkmenistan.ru, 18.09.2017 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Т. Джурдеков. Онук, який втілює мрію діда. — Донецьк: «ВІК»: Туркменська державна видавнича служба, 2010. 284 с.

Посилання[ред. | ред. код]